Зустріч у Києві президента України Володимира Зеленського з канцлером Німеччини Олафом Шольцем, 2 грудня 2024 року. Фото: president.gov.ua
"Відчути й почути, на які компроміси готова йти Україна"
Чому саме зараз Шольц прибув до України?
Причин насправді декілька. Насамперед, це внутрішня ситуації в самій Німеччині та очікування виборів, на яких шанси Шольца не так і вже й високі. Це можливість використати поїздку в Україну для передвиборчої боротьби. І другий момент ― до влади в США приходить Дональд Трамп, який може взяти ініціативу щодо можливості переговорного процесу між Росією та Україною, і тут важливо, наскільки будуть враховані інтереси ЄС. Німеччина ― один із лідерів Євросоюзу, тому їй треба включатися і брати активну участь у згаданому процесі. Ці два ключові фактори зумовили поїздку Шольца саме зараз. Заяви про підтримку України, які пролунали, це публічна риторика, Німеччина по-іншому й не говорила протягом майже трьох років. Але це абсолютно не означає, що не було певних спроб відчути й почути, на які компроміси готова йти Україна та про що можна з нею розмовляти у контексті можливості переговорів із Росією.
"Зеленський дає зрозуміти, що без ЄС як повноцінного гравця перемовин не буде"
Після прибуття Шольца мережу заполонили меми з приводу того, а що ж у його таємничій срібній валізі? Він відповів журналістам, що там речі, які зазвичай беруть у дорогу. Але якщо говорити серйозно ― що привіз канцлер у контексті допомоги для України? Відомо про 650 млн євро та озброєння. А щодо перемовин ― про що говорив Шольц із Зеленським поза камерами?
Стосовно допомоги розгорнулась ціла дискусія у Німеччині серед колег Шольца по коаліції та й серед опонентів також, мовляв, він нічого не привіз, а озвучена зараз допомога була ухвалена раніше, коли Зеленський перебував у Німеччині. Шольц просто продублював інформацію. Ціла низка німецьких політиків про це зараз висловлюються. Щодо розмов поза камерами, сказати достеменно не можу, бо я там не був. Але можемо загалом бачити і чути риторику з боку української влади, а також той факт, що Шольц телефонував Путіну, очевидно намагаючись зрозуміти настрій цього президента РФ-військового злочинця та про що він готовий зараз говорити. Український президент озвучив певні речі, це певна зміна риторики, коли вже не йдеться про те, що за жодних умов ми не призупинимо бойові дії, а є певні вимоги, на підставі яких Україна може погодитися на призупинку і вступ у якийсь переговорний процес. Очевидно, про це може йтися на таких закритих зустрічах. Визначення позицій, точок дотику, за якими потім можна формулювати певну переговорну рамку. Президент Зеленський наголосив на дуже важливому аспекті, що в таких переговорах мають фігурувати НАТО та ЄС, а це надзвичайно важливий пункт для Німеччини. Що без Європи і НАТО Україна не буде ухвалювати важливі стратегічні рішення. Адже у Євросоюзі є побоювання, що вирішення питань можливих переговорів може перебувати у трикутнику США-Україна-Росія, а ЄС фігуруватиме десь побічно. Але президент Зеленський дає зрозуміти, що без Євросоюзу як повноцінного гравця перемовини відбуватися не будуть. Це дуже важливий меседж безпосередньо для Шольца та Німеччини, що Україна буде враховувати їхні інтереси.
"Ніщо не може завадити НАТО внести зміни у свої документи"
У своєму інтерв’ю для SkyNews Зеленський заявив, що угода про припинення війни можлива, але ― якщо Україні запропонують членство в НАТО.
Тут питання дуже принципове для Росії. Якщо й можливе досягнення певних домовленостей, то дуже важко уявити, яким чином у цій ситуації, що є зараз, можна вплинути на Росію, аби вона погодилась припинити бойові дії, і Україна стала частиною НАТО, хай навіть із поширенням п’ятої статті не на всі території. Усе це виглядає зараз дуже проблематично та малоймовірно.
.jpg)
Ярослав Макітра. Фото: facebook.com/Ярослав Макітра
Усе залежить все-таки від масштабу цих домовленостей, самого переговорного процесу. Ніщо не може завадити НАТО внести зміни у свої документи, якщо буде необхідність формалізувати певні речі. Наприклад, внести певний пункт про те, що вступ можливий і поширюється на ту територію, яка була підконтрольна уряду України на час вступу. Варіанти можуть бути різні, це технічні деталі. Важливішими є принципові домовленості про те, що Україну приймають у НАТО, або є згода РФ під тиском тих чи інших причин, а якщо її немає ― країни ЄС і НАТО йдуть на загострення. Після цього будуть підкориговані та внесені всі зміни. Не варто відштовхуватися від юридичних моментів, які є зараз, тут важливіше принципове політичне рішення. Так само можна глянути на вступ України до Європейського Союзу і знайти десятки юридичних пунктів і причин, чому Україна не може вступити в ЄС. Тим не менш інтеграція відбувається. Саме тому, що було ухвалене політичне рішення, а все інше підганяється у потрібному напрямі. У питанні з НАТО також треба виходити не зі статуту та документів, а з політичної волі донорів та керівників. Насамперед, США, Німеччини, Франції та інших країн.
"Без безпекових гарантій це буде "Мінськ-3"
Щодо США, то ці рішення ухвалюватиме вже Дональд Трамп. Які думки стосовно ймовірних сценаріїв, коли юридично вся Україна вступає в НАТО, тобто і Крим, і тимчасово окуповані території областей, але стаття колективної безпеки діятиме винятково на територіях, які на момент підписання угод контролюватиме Київ?
Це повністю суперечитиме тому, що Росія заявляла своїми цілями, а зараз вони намагаються себе поводити з позиції сили, демонструвати те, що вони наступають на фронті, утримують ініціативу тощо. Серед низки принципових питань цей аспект є вкрай важливим для РФ. Тому складно говорити, наскільки цей сценарій є реалістичним. Заяви і матеріали, які є у пресі, свідчать про те, що Україні пропонуватимуть відтермінування членства. Але питання безпеки є дуже важливими для України. Без посилення армії та без реальних гарантій Заходу говорити про якесь замороження війни немає жодного сенсу. Водночас Росія побоюється, що Україну будуть озброювати та готувати до нових військових операцій. Тому без безпекових гарантій це буде "Мінськ-3", якщо хочете, коли сторони підписаного документа не несли жодних зобов’язань втручатися й допомагати Україні у разі невиконання Росією умов. Саме про це говорить український президент. Очевидно, певний блок гарантій вироблятиметься, у якомусь форматі. Україна наполягає на НАТО, а США, можливо, пропонуватимуть інші варіанти. Росія також має йти на поступки, якщо вона вступить у переговорний процес, хоча в це слабко віриться. Може бути певне поле для маневру, наприклад, серйозна військова підтримка з боку західних держав. Тоді вже й членство в НАТО не потрібне, якщо будуть укладені серйозні безпекові угоди.
