"Головне — прибутки": Рябцев про те, чому в транспортуванні російської нафти територією України немає зради

"Головне — прибутки": Рябцев про те, чому в транспортуванні російської нафти територією України немає зради

Зради в тому, що Україна транспортуватиме своєю територією російську нафтову сировину, яку на кордоні з Білоруссю купуватиме угорська компанія MOL, немає, переконаний головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев. Він пояснив, що заводи, якими управляє MOL, виключені з рішення ЄС про заборону експорту російської нафтової сировини, тож мають на це право. Російська "Транснефть", яка постачає цю сировину, також не міститься в санкційному переліку, складеному РНБО, тож контракт із нею, який діятиме до 2029 року, треба виконувати. 

Разом з тим, як додав Рябцев в ефірі Українського Радіо, MOL — це приватна компанія, якій байдуже, хто де воює, головне — прибутки. Й у випадку купівлі російської нафти, скоріш за все, йдеться про дуже привабливу ціну з боку РФ та надприбутки — для самої MOL.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: Associated Press

"Зради немає"

Передовсім, що за компанія заявляє про купівлю російської нафти? 

Це угорська компанія, яка управляє декількома нафтопереробними заводами не лише на території Угорщини, але й Словаччини. Ці заводи включені до переліку виключень з відомого рішення ЄС щодо заборони на експорт російської нафтової сировини. Тобто лише цій компанії дозволено використовувати південну гілку трубопроводу "Дружба" для того, щоб нафта російського походження живила її нафтопереробні підприємства. Якраз для неї було зроблено виключення в санкційних пакетах. З яких міркувань — особисто мені невідомо.

Пане Геннадію, а поясніть, як це відбуватиметься технічно? Російська нафта чи газ йтимуть через територію України саме до Угорщини? Що ми з цього маємо і як нам до цього ставитися?

Ніякої зради немає, тому що існує довгостроковий десятирічний контракт між "Укртранснафтою"  та російською "Транснефтью" на організацію транзиту російської нафтової сировини українською територією. Відповідно до Угоди про асоціацію України в ЄС, українська сторона має за будь-яких умов забезпечити транзит енергетичних ресурсів. 

Угорська компанія купує нафту на кордоні України та Білорусі

До якого року діятиме цей контракт?

До 2029-го. Жодних обставин непереборної дії, форс-мажорних обставин в Угоді про асоціацію України в ЄС не прописано. Там просто сказано, що ми маємо забезпечувати цей транзит енергетичних ресурсів. При цьому, в контракті не прописано, кому має належати нафтова сировина, і Україні за великим рахунком все одно, яка саме нафта транспортується. Головне, аби компанії, які транспортують нафту, не підпадали під санкційні обмеження, які введені рішенням РНБО. Тому угорська компанія для того, щоб уникнути можливого розширення санкцій, наприклад, на російську "Транснефть", вирішила купувати самостійно цю нафтову сировину на кордоні Білорусі з Україною, де на територію України входить південна гілка трубопроводу "Дружба". 

А що означає оця купівля нафти на кордоні?

Це означає, що компанія, яка купує нафту, бере на себе ризики, повʼязані із транспортуванням цієї нати певною територією. В даному випадку угорська компанія взяла на себе всі ризики, які повʼязані з подальшим транспортуванням російської нафти українською територією. Якщо на території України з цією нафтою щось станеться, наприклад, росіяни обстріляють трубопровід або "Укртранснафта" зупинить трубопровід на профілактичний ремонт, щось вийде з ладу на шляху до Угорщини, то угорська компанія буде нести всі фінансові збитки, спричинені такими надзвичайними подіями. 

Від російської "Транснефти" до українського бюджету

А що Україна матиме з цього транспортування нафти своєю територією?

Вона має кошти за цей самий транзит — компанія "Укртранснафта" від компанії "Транснефть". Кошти йдуть в бюджет компанії, після цього передаються групі "Нафтогаз", а група "Нафтогаз" частину цих коштів у вигляді дивідендів перераховує державі. Держава ж далі може розпоряджатися цими коштами як завгодно, наприклад, фінансуючи Сили оборони України. 

Геннадій Рябцев. Фото: УНІАН

Я намагаюся зрозуміти, в який момент нафта та угода про транзит нафти з підсанкційною російською компанією перетворюється на угоду та взаємини із непідсанкційною угорською компанією, якщо це одна і та ж нафта та труба?

"Транснефть" не є під санкціями, тож контракт, який зараз діє, є чинним і буде виконуватися. Під санкціями нафтова компанія "Лукойл", нафту якої заборонено транспортувати територією України. З правової точки зору нафта стає угорською на кордоні Білорусі та України.

А чим відрізняється "Лукойл" і "Транснефть", що одна під санкціями, а друга — ні?

Це питання потрібно ставити тим, хто готує відповідні санкційні списки, тобто апарату РНБО.

"Скоріш за все, йдеться про дуже привабливу ціну нафтової сировини"

Поговорімо тоді про Угорщину і те, навіщо їй ця нафта. Хто більше зацікавлений в тому, щоб Угорщина "сиділа" на цій трубі? Росії? Чи Угорщина має можливості до диверсифікації, але просто не хоче цього робити?

В угорської MOL є всі можливості отримати нафту через Хорватію або в будь-який інший спосіб. Компанія MOL, до речі, успішно диверсифікує свій кошик нафтової сировини. Свого часу на вони рапортували, що диверсифікували свій кошик на 69 %. Тому тут, скоріш за все, якась дуже приваблива ціна нафтової сировини, яка дозволяє компанії MOL отримувати надприбутки. Проте, звісно, що це комерційна таємниця і ніхто не скаже, за яку ціну вони купують російську нафту. 

"Й MOL, й індійські компанії — приватні і їм байдуже, хто де воює, головне — прибутки"

А поговорімо ще про Орбана і Нарендру Моді. Індія ж купує величезну кількість російської нафти, причому не тільки для себе. Індія сьогодні є величезним нафтопереробним хабом зокрема й для того, щоб в США не зростала ціна на бензин. Чи можна припустити, що Угорщина в даній конфігурації відіграє аналогічну роль для Європи?

Ні, не думаю. Тут не такі вже великі обсяги надходження нафти. На добу йде десь по 30 тисяч тонн, що насправді є мізерною величиною. Але те, що MOL реалізує вироблені з російської нафти продукти не лише на території Угорщини, — це факт. Саме це надає цій компанії достатньо великі конкурентні переваги. Але й MOL, й індійські компанії — приватні і їм байдуже, хто де воює, головне — прибутки. Держави ж можуть впливати на ці компанії лише непрямим способом,  як і суспільство, яке може вимагати дотримання певних соціальних стандартів.