Делегація збірної України на церемонії закриття Паралімпіади-2024. Фото: REUTERS/Jeremy Lee
"Це дуже і дуже крутий результат, якщо це навіть сьоме місце"
Вперше на Паралімпіаді ми дуже круто про себе заявили в Афінах в 2004 році, коли стали шостими в медальному заліку. Тоді у нас було 24 золотих медалі. Були у нас також і четверті місця. В Ріо-де-Жанейро в 2016 році у нас був взагалі фурор: третє місце в медальному заліку: 41 золота медаль, 117 медалей загалом. Зараз маємо 22 золотих, 28 срібних, 32 бронзові. Загалом – 82 нагороди. Зараз маємо 7 місце, і 5 місце в медальному заліку, якщо брати кількість завойованих медалей. Та навіть, якби ми посіли 27 місце чи 47 місце, результат наших паралімпійців все одно був би успішним. Враховуючи ті умови, в яких вони тренувалися, враховуючи психологічний стан, в якому вони перебували навіть на самих Паралімпійських іграх. Це дуже і дуже крутий результат, якщо це навіть 7 місце.
Традиції паралімпійського спорту у нас величезні, тому що є програми підтримки дитячого спорту, є фінансування, є сучасні бази. Секрет успіху досить простий. По-перше, це професійне керівництво паралімпійського комітету – Національного комітету спорту інвалідів України. У нас є стабільне і досить високе фінансування паралімпійського спорту, є мережа спортивних шкіл, є будівництво сучасних спеціалізованих баз. Наші паралімпійці мають змогу готуватися в трьох дуже крутих реабілітаційно-спортивних центрах. Центр на Львівщині вважається одним з найкращих в світі. Для спортсменів загалом створення чудові умови.
125 000 доларів за золото, 80 000 – за срібло і 55 000 – за бронзу
Чи лишилося з перерахованого тобою щось в окупації?
Багато чого лишилося. Варто ще сказати, що у нас ставлення до паралімпійського спорту, як до професійного олімпійського. Тому що наші паралімпійці – це спортсмени-професіонали. В нашій державі це один з пріоритетних напрямків підтримки. І це все стало передумовою того, що ми 20 років поспіль тримаємося в десятці найкращих у світовому рейтингу. І фінансова складова відіграє величезну роль. Наші медалісти отримують такі ж призові, як і олімпійські призери: 125 000 доларів за золото, 80 000 – за срібло і 55 000 – за бронзу.
А в інших країнах не однакову суму отримують олімпійці та паралімпійці?
Ні! У нас насправді найвищі призові в світі! І взагалі, у нас вся система, весь протокол розвитку і підтримки паралімпійського спорту починав розроблятися ще на початку 90-х. Є і програма, і культура підтримки паралімпійського спорту, і це все дає результати. Так хотілося б, звісно, третє місце, як в Ріо-де-Жанейро, але 7 місце – це теж дуже хороший результат.
Костянтин Дульцев. Фото: ФБ-сторінка Костянтина Дульцева
А скільки загалом країн у заліку?
У заліку 82 країни.
Один із плавців паралімпійської збірної перебував в Охматдиті за годину до обстрілу
Ви звернули увагу на важкий психологічний стан наших спортсменів.
Так. Наведу кілька прикладів. Один з паралімпійців претендував на ліцензію. Я не буду називати його прізвище, але це дуже сильний спортсмен. Він харків'янин, і він вирішив призупинити кар'єру через дуже важкий емоційний стан, пов'язаний із війною. Тому що були і тривають шалені обстріли його міста. І два місяці тому, коли Харків знову почали обстрілювати, під час одного з ракетних обстрілів він покінчив життя самогубством. Він вийшов у вікно з восьмого поверху.
Другий приклад. Ми пам'ятаємо обстріл дитячої лікарні Охматдит у Києві. Один із плавців паралімпійської збірної, який, до речі, виборов нагороду на цій паралімпіаді, перебував у цій лікарні за годину до обстрілу. В цій лікарні лежала його онкохвора дитина. Лікарі дозволили йому забрати дитину додому на добу. Він приїхав, забрав доньку додому, і через годину почався цей обстріл. Він дві доби після обстрілу допомагав розгрібати завали. І, уявіть, цей атлет стояв на п'єдесталі пошани з представником, так би мовити, "нейтральної" країни. Уявіть його психологічний стан, коли поряд з ним стоїть людина, яка підтримує те, що відбувається в Україні.
Росіяни "розпоясалися" по повній програмі
Ви розповідали, що на Олімпійських іграх росіяни поводилися тихо. Якою була їхня поведінка на Паралімпійських іграх?
Вони "розпоясалися" по повній програмі. Їх виступало 90 досить сильних спортсменів. Росіяни це зробили навмисно, виставивши таку потужну команду. Більше того, якщо Олімпійські ігри не транслювалися на російському телебаченні, то Паралімпійські ігри транслювалися по повній програмі. Були журналісти, які працювали у флешзонах, брали інтерв'ю. Російські параспортсмени постійно провокували українських спортсменів, обзиваючи їх. Українським спортсменам з боку Паралімпійського комітету була поставлена досить жорстка умова: взагалі не реагувати на провокації. Тому наші спортсмени були вимушені стримуватися. Їм сказали: якщо буде відповідь на провокацію, будуть позбавляти акредитації, дискваліфікувати і відбирати нагороди.
Попереду у нас зимові Олімпійські ігри в 2026 році
Відповідно, у російських спортсменів була інструкція – провокувати наших? Чи це особливості їхнього характеру?
Я думаю, і те, й інше. І інструкція була, і характер такий мають. Справа в тому, що росіяни завдяки цій Паралімпіаді хочуть повертатися до великого спорту. В будь-якому вигляді. Спочатку, як нейтральні спортсмени, далі буде видно. Так, ми не хочемо, щоб росіяни поверталися. Але потрібно дивитися правді в очі. Світовий спорт дуже багато втратив з медійної, маркетингової точки зору через те, що там немає російських спортсменів.
Попереду у нас зимові Олімпійські ігри в 2026 році, які відбудуться в Мілані. Три найпопулярніші зимові види спорту – це біатлон, фігурне катання та хокей. Насправді, фігурне катання дуже сильно втратило з точки зору маркетингу після того, як росіян відсторонили. Це можна побачити і по закупівлі прав телетрансляції, і по продажу квитків на змагання. Тобто, глядачі хочуть бачити те, що на льоду роблять російські фігуристи, їхню шоу-програму. І вони зараз думають, як повернути російських фігуристів на Олімпійські ігри.
А за останні роки фігурне катання в Росії не занепало?
Що ви! Переглядів в інтернеті стало ще більше. Навпаки, воно розквітає. У них же позиція така: "не хочете нас приймати, ми будемо проводити своє. І все одно ми будемо популярними". Те ж стосується й хокею. Вже третій рік поспіль не буде представників Національної хокейної ліги. Від цього хокей на Олімпійських іграх дуже і дуже втрачає. Він втратить ще більше після того, як там не буде збірної Росії. Зараз на президента міжнародної Федерації хокею йде дуже сильний тиск: "роби що хочеш, але Росія має повернутися".
Є шанс цього не допустити?
Є шанс. Нашим можновладцям і спортивним журналістам вдалося добитися, що спортсменів із Росії, які підтримують війну, не допустили на Олімпійські ігри. Але це представлено, як послугу нам. На Паралімпійських іграх були допущені спортсмени з Росії, а нам сказали помовчати. І зараз можна побачити по заявках, що багатьох спортсменів намагаються хоч якось просунути, хоча б в якості нейтральних атлетів. Для того, щоб повернути їх у великий спорт.
Плавання – найпопулярніший вид спорту серед наших паралімпійців
Найбільше медалей Україна здобула на цій Паралімпіаді в плаванні, їх 40. У легкій атлетиці – 19. Що вам запам'яталося?
Плавання – це взагалі найпопулярніший вид спорту серед наших паралімпійців. Так склалися традиції. Валерій Сушкевич – чемпіон Радянського Союзу з параплавання. Тому цей вид спорту дуже популярний в нашій команді. Мультимедалістом у нас став Андрій Трусов (плавання), який здобув два золота і три срібні нагороди. Ярослав Денисенко в плаванні має дві золоті і одну бронзову медалі. В медальному заліку, якщо брати лише програму з плавання, ми посіли 2 місце. Після збірної команди Китаю. Хоча у китайської команди 19-річна плавчиня Цзян Юйянь – просто неймовірна спортсменка, яка отримала сім золотих нагород на різних дистанціях. Трусов серед мультимедалістів посідає 26 місце. Хочу згадати ще легкоатлета Ігоря Цветова, який здобув дві золоті медалі. Слід відзначити ще таку спортсменку, як Оксана Зубковська. Це 43-річна спортсменка, яка взагалі не знає в своїй кар'єрі, що таке поразка. Для неї це п'ята паралімпіада, починаючи з 2008 року. Вона постійно виграє золоті медалі.
З 2006 року на всіх змаганнях, де виступає Оксана Зубковська, вона завжди виграє
Який вид спорту?
Стрибки в довжину. І на чемпіонатах світу вона є шестиразовою чемпіонкою світу. Починаючи з 2006 року, на всіх змаганнях, де виступає Оксана Зубковська, вона завжди виграє. Якщо на змагання приїжджає Оксана, їх можна не проводити і одразу віддавати їй золоту медаль. Хочу відзначити ще такого спортсмена як Євген Корнієць. В армії США є програма реабілітації для поранених військових саме за допомогою спорту. І це нас також очікує в майбутньому, тому що багато хто з колишніх військових згодом робить професійну кар'єру саме в паралімпійському спорті. Отже, Євген Корнієць – перший параспортсмен, який був військовим, потрапив до паралімпійської збірної. Він був професійним волейболістом, виступав в чемпіонаті України за кілька клубів, а коли почалася повномасштабна війна, вступив до лав ЗСУ. Спочатку він був в роті охорони, потім його перевели в 30-ту окрему механізовану бригаду, де він був медиком, воював на бахмутському напрямку і під час виконання бойового завдання отримав поранення. Після чого йому ампутували ногу. Реабілітація Євгена відбувалася завдяки спорту. І він став членом збірної команди України у параволейболі сидячи учасником Паралімпійських ігор. Це перший спортсмен-військовий. Я думаю що на Паралімпійських іграх 2028 році в Лос-Анджелесі таких спортсменів будуть вже десятки.
Важко уявити почуття спортсменів, яким доводиться там перебувати поряд із росіянами.
Так, уявімо почуття такої спортсменки, як Оксана Мастерс. Це зараз наймедійніша персона в світовому паралімпійському спорті. Вона народилася в Хмельницькому, до семи років мешкала в дитячому будинку. Батьки відмовилися від неї через її вади здоров'я. Після чого її всиновили американці. У неї дві ампутації ніг. Завдяки чому вона стала медійною персоною? Вона мультимедалістка, у неї 19 нагород за історію виступів на Паралімпійських іграх, причому, як зимових, так і літніх. Це одна з небагатьох спортсменок, яка здобула медалі в чотирьох різних видах спорту: 5 медалей в біатлоні, 9 – в лижних гонках, 3 – в велоспорті, 1 – в академічній греблі. Вона любить Україну, вона волонтерить у США, збирає гроші для ЗСУ. І на цих Паралімпійських іграх у змаганнях з велотреку всі побачили, що на її шоломі наліпка – прапор України у формі серця. Організатори підійшли і сказали зняти. Мовляв, щоб такого більше не було. Інакше – дискваліфікація. Причому, вони це зробили в досить суворому тоні. Навіть не зважаючи на те, що перед ними легенда світового паралімпійського спорту. Оксана була вимушена її зняти, розізлилася і виграла золоту медаль. Попереду у нас Паралімпійські ігри в 2026 році в Мілані. На зимових іграх ми теж виступаємо дуже вдало. На Паралімпійських іграх в Пекіні в 2022 році, коли танки стояли під Черніговом і Києвом, наші спортсмени виступили дуже і дуже вдало, посіли друге загальнокомандне місце після Китаю. У них був стимул виступити якомога краще. І там взагалі не було російських спортсменів. Їх тоді не допустили. Як буде в Мілані, ми не знаємо. Дуже не хотілося б, щоб вони там були. Але тенденція йде до того, що, можливо, доведеться з цим змиритися.
