Ілюстративне фото: facebook/uadsst
Розмінування – це маленька складова великої системи протимінної діяльності
В Україні розпочався проєкт з навчання протимінній діяльності людей, які постраждали від вибухонебезпечних предметів. Що це за проєкт і які його цілі?
Протимінна діяльність в широкому розумінні – це не тільки про вилучення вибухонебезпечних предметів з землі і їх знищення, це не про чоловіків і жінок, які ходять в захисному спорядженні по полях і збирають міни, це, насправді, набагато ширше поняття. Це поняття починається від інформування населення про небезпеки, про те, як себе поводити на деокупованих територіях, де може бути загроза на будь-якому кроці, до таких складних речей, як знищення надлишкового озброєння на складах. Це все протимінна діяльності і десь посередині є, власне, питання розмінування. Тобто розмінування – це маленька складова великої системи протимінної діяльності.
Щодо цього проєкту. Тут мова йде про те, щоб поєднати кілька складових на цьому полі. Перша складова – це повернення ветеранів і осіб, які зазнали травм внаслідок інцидентів з вибухонебезпечними предметами, до активного економічного життя. Друга складова стосується того, щоб знайти фахівців, які можуть працювати з новітніми технологіями, з дронами, з різним програмним забезпеченням, яке дозволить розпізнавати зображення і вишукувати ці вибухонебезпечні предмети або території, які можуть нести загрозу. І третя складова – це оновлення підходів і принципів роботи в полях, і не тільки для того, щоб знайти небезпечні території. Тобто, коли ми говоримо про "страшні цифри" забрудненої території в Україні, то ми говоримо про території, які потенційно можуть нести таку загрози. Це території, де велися бойові дії, або обстрілювалися артилерією і різними типами озброєння. Всі ці території можуть бути небезпечним. І для того, щоб встановити, чи потрібно там дійсно ходити з міношукачем, щупом, шукати і здійснювати підриви, спочатку треба її обстежити. І, власне, такі стандартні міжнародні підходи, які до нас приїхали з усього світу після повномасштабного вторгнення, говорять про те, що по полю треба ходити і шукати підтвердження. Ми зараз застосовуємо новітні технології і таких стандартів немає. Тому, повторюсь, ми цим проєктом поєднуємо 3 складових – це навчання фахівців, це інтеграція в економічне життя людей, які постраждали внаслідок інцидентів, і це оновлення підходів, стандартів, нових технологій і технік виявлення небезпеки.
Тобто всі території, де велися бої потенційно небезпечні, потребують огляду і протимінної роботи, так?
Саме так. Все прикордоння, всюди, де був ворог або дотягувався своїми "брудними руками", це все треба обстежити на предмет небезпеки.
Це важливий елемент на шляху повернення до нормального цивільного життя
Ви сказали, що люди, які постраждали чи побували в місцях бойових дій, можуть бути корисними в цьому проєкті. Чи радо вони погоджуються брати у ньому участь?
Це дуже хороше питання. Перед тим, як людину запрошувати в такий проєкт, з нею обов'язково проводиться співбесіда і ухвалюється рішення, чи така людина для цього підходить. Тому що досвід, який люди набувають в результаті цих інцидентів, може бути травмуючим. І якщо людина не готова з огляду на психоемоційний стан брати участь в такій роботі, то, звісно, цього робити не можна і ніхто її не буде змушувати. Тому перед відбором цих кандидатів проводилися співбесіди, оцінювалася їх мотивація, готовність до такого навчання і роботи. Тому що робота ця не легка. І ми розуміємо, що навіть після закінчення навчання дехто з цих слухачів, можливо, не піде в цю професію і не буде цим займатись. Але, насправді, це дуже важливий елемент на шляху повернення до нормального цивільного життя.
Я сподіваюся, що фінансова сторона також буде доволі позитивно-мотивуючою.
Ви абсолютно праві, тому що наразі в нас є дефіцит фахівців протимінної діяльності, які мають особливі навички і знання. Якщо ми кажемо про ветеранів, які зазнали травмування під час бойових дій, то, по-перше, в них є безпосередньо бойовий досвід і вони мають базове, якесь мінімальне розуміння, що таке вибухонебезпечний предмет, як він може виглядати, як застосовується і які його особливості. По-друге, навчання, яке зараз відбувається, про те, як застосовувати новітні технології. Тобто вони будуть розуміти, як керувати безпілотниками, які принципи їх застосування, і головне, що робити з даними, які збираються. А ці фахівці, по-перше, мають попередній досвід, плюс мають розуміння, як працювати з цими системами збору інформації, як потім цю інформацію обробляти і швидко ідентифікувати та маркувати ті території, які точно небезпечні. Також програма навчання буде включати в себе польові візити безпосередньо на місця, де проводяться такі роботи. Зокрема, до найбільших світових операторів протимінної діяльності, які працюють в Україні, щоб познайомитись з тим, як ця робота відбувається безпосередньо в складі команди. Також будуть візити до підрозділів Державної служби з надзвичайних ситуацій, де теж є свої особливості роботи. А дефіцит таких фахівців величезний, насправді, і оплата праці такої роботи, скажемо так, вище середньої.
Ігор Безкаравайний. Фото: facebook/august.crush.1
Для таких фахівців є робота по всьому світу
Чи можна припустити, зважаючи на величезну кількість забрудненої території в Україні, що ця професія має велику перспективу і люди в цій сфері будуть працевлаштовані надовго?
Я вам так відповім на це питання. Нам би хотілось, щоб в Україні в них не було роботи. Але з огляду на ситуацію, так, робота буде. Роботи буде багато. І навіть, якщо ми зробимо щось дуже інноваційно круте і, умовно, за 10 років очистимо всю територію України від вибухонебезпечних предметів, то для таких фахівців є робота по всьому світу.
Унікальність цього досвіду не в дронах, а в методах збору і обробки інформації
Чи є в Україні спеціальна техніка і чи її достатньо принаймні для цього проєкту?
Якщо ми кажемо про техніку і обладнання, яке будуть використовувати фахівці такого штибу, то це безпілотні літальні апарати і різні сенсори, які чіпляються на ці БПЛА. З безпілотниками у нас проблем немає, бо ми навчились їх робити, навчились літати, застосовуємо так, як ніхто ніколи в житті ніде не застосовував. Друга частина стосується датчиків, сенсорів і різного обладнання, яке вішається на ці БПЛА для збору інформації. І це зараз кується в Україні. Там є кілька типів збору інформації – це візуальна, коли використовуються камери супер високої роздільної здатності різних спектрів. Ми зараз пишемо протокол, як це правильно робити. Друга частина - це сенсори, які збирають інформацію, скажімо, не візуальним засобом. Це магнітометри, лідари, радари, тощо. З цим набагато цікавіше і складніше одночасно, тому що деякі системи показують дуже хороший результат у певних умовах. Але якщо трохи змінити умови, то результат гірший. Тому ми зараз напрацьовуємо базу, які системи, в яких умовах, коли показують результати високі, щоб зробити певну модель використання. І, власне, ці хлопці, які зараз проходять у нас навчання, є першопрохідцями, щоб масово використовувати ці всі системи. До цього, повторюсь, ніхто в світі такого не робив. Ми робимо це вперше. І унікальність цього досвіду полягає не в дронах, а саме в методах збору і обробки цієї інформації в подальшому. Бо машина може зібрати інформацію, допомогти її проаналізувати, але рішення все одно залишається за людиною. І тут нам треба якраз фахівців, які зараз вчаться.
Наскільки тривалий цей проєкт і яку кількість людей потенційно ви плануєте навчити?
Перший проєкт - це перша ластівка і в нас 12 людей. Це триватиме 3 тижні. Ми хочемо на цьому першому проєкті, як то кажуть, набити гулі. Зрозуміти, що треба поліпшувати, що треба відпустити, а на чому треба зробити акцент. І, насправді, у нас нема плану навчити 30 або 300 людей. У нас план зробити цю програму системою, постійною і в подальшому поєднати її з урядовими програмами підтримки перекваліфікації. Щоб ті ваучери, гранти і різні формати підтримки, які надає Державний центр зайнятості на таку підготовку можна було включити до програми урядової підтримки. Тобто ми пілотуємо це разом з партнерами, пробуємо за фінансовою підтримки уряду Нідерландів, але в майбутньому плануємо перевести це на системні урядові рейки.
"Японія з Україною до останньої міни"
Хто ще може фінансувати протимінну діяльність? Комерційні структури можуть, ні?
Якщо говорити про фінансування протимінної діяльності в Україні зараз, то це величезна кількість партнерів з підтримкою різних об'ємів і масштабів. Загалом у нас більше 40 країн, організації, як міжнародних, так і приватних благодійних фондів, зараз включені в цей процес. Тому це все може відбуватися як уряд уряду, може бути як уряд плюс якийсь партнер, наприклад, Програма розвитку ООН або будь-яка інша агенція з родини ООН. Це може бути і пряма підтримка приватного благодійного фонду, якогось оператора протимінної діяльності, який може або розміновувати поля, або здійснювати інформування населення. Тобто варіативність надзвичайно широка і надзвичайно багато партнерів. Наприклад, Японія постійно каже, що Японія з Україною до останньої міни. Це дає нам надію, що дійсно ми не залишимося самі з цієї проблеми через рік або два. Тому що проблема, яка стосується забруднення території України, це, насправді, не тільки українська проблема, це глобальний виклик. Цей виклик впливає на продовольчий безпеку світу. І вкладаючи в розмінування України, насправді, великі наші міжнародні партнери вкладають у продовольчу безпеку світу.
