Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Структурне безробіття і брак робочої сили
Наскільки відчутний зараз дефіцит робочої сили в Україні?
Внаслідок військових дій за різними оцінками від 6 до 9 млн українців опинилися за кордоном або на непідконтрольній території України. Близько 5 млн людей мають статус вимушено переміщених осіб. Відтак, з одного боку, наші підприємства відчувають брак робочої сили. З іншого боку, є дані, що в Україні близько 2 млн безробітних. Це так зване структурне безробіття. Коли людина працювала на металургійному підприємстві в Маріуполі і переїхала до Львова, де подібних підприємств немає, вона не може собі знайти роботу за фахом. Тому в нас є люди, які шукають роботу за фахом, але не можуть її знайти. Те ж відбувається і з підприємствами. Хоч люди є, але робочих рук не вистачає. Про проблему робочих рук потрібно було замислюватися ще вчора. Одним зі шляхів зменшення дефіциту робочих рук може бути залучення жінок, але жінки не можуть працювати на будівництві та інших важких роботах. Тому ця проблема не може бути вирішена виключно за рахунок внутрішніх ресурсів.
Залучення трудових мігрантів значно дорожче, ніж залучення власних громадян
З яких країн ми можемо залучити висококваліфікованих фахівців під час повномасштабної війни?
Поки триває війна про широку відбудову та великі потоки трудових мігрантів не може йти мова. Це все буде відбуватися після закінчення військових дій. Не всі люди погодяться їхати в країну, де невеликі заробітні плати, де немає прогнозованого майбутнього. Якщо говорити про післявоєнний час, то все буде залежати від рівня заробітних плат. Залучення трудових мігрантів набагато коштовніше, ніж залучення власних громадян. Щоб знайти людину в іншій країні, роботодавець повинен йому забезпечити приїзд до України, житло, робоче місце. Іноземні країни залучають трудових мігрантів не для того, щоб зробити демпінг на ринку робочої сили. Проблема в тому, що просто не вистачає робочих рук. Тому роботодавцям, які залучатимуть трудових мігрантів з інших країн, це обійдеться набагато дорожче, ніж залучення українців. Нам потрібно запровадити інститут ліцензування роботодавців, котрі матимуть право залучати сюди людей. У жодному разі не потрібно віддавати залучення трудових мігрантів до України на поталу бізнесу. Цей процес повинна контролювати держава.
Василь Воскобойник. Фото: Уніан
Україна посідає 15 місце у світі щодо залучення трудових мігрантів
Яким чином сусідні країни залучають трудових мігрантів?
Польща розпочала свій шлях з залучення трудових мігрантів ще у далекому 2004 році. Вони тоді сформували свою міграційну політику, зробивши ставку на мешканців 6 країн: Молдова, Білорусь, Вірменія, Грузія, Росія та Україна. Якщо у 2011 році для українців було видано перших 170 тисяч запрошень на роботу, то у 2017 році таких запрошень вже було 1.7 млн. За 12-13 років Польща зробила багато кроків для того, щоб оптимізовувати і підлаштовувати своє законодавство, а також вибудувати нормальну роботу з трудовими мігрантами. Німеччина так само після війни вибудувала свою міграційну політику. Вони обрали країну, з якої вони хотіли брати трудових мігрантів. Це була Туреччина. Процес був тривалим. Масове залучення турків почалося з кінця 50-их років. До того часу вони власними силами витягувати відбудову своєї економіки. Німці достатньо швидко змогли вивести свою зруйновану країну в економічні лідери Європи, а потім і увійти до десятки найрозвинутіших країн світу. Тож це довгий шлях, і без продуманої міграційної політики, яка буде розрахована на мінімум 10-20 років, ми нічого не зможемо зробити. Україна посідає 15 місце у світі щодо залучення трудових мігрантів. До нас їдуть і сирійці, і мешканці країн центральної Азії, і африканці. Вони розчиняються серед нас, і ми особливо їх не бачимо. Для того, щоб мігранти приїздили не лише на заробітки, але й залишалися в країні, ми маємо думати про адаптацію і соціалізацію цих людей. Для цього слід створювати нові можливості і додаткові фактори, які приваблюватимуть людину вивчити мову.
Одна людина повинна співпрацювати мінімум з трьома органами державної влади
Які вимоги до трудових мігрантів ставить українське законодавство?
В Україні діє міграційна стратегія, прийнята ще у 2017 році, яка вже не відповідає вимогам часу. Нині важливо знизити адміністративний тиск на тих людей, котрі хочуть заїхати до нашої країни, аби почати працювати. Наразі людина, яка має намір заїхати в Україну, повинна отримати дозвіл від Державної служби зайнятості. Потім необхідно звернутися до української консульської установи і отримати робочу візу. Після того, як людина заїхала до України, їй потрібно звернутися до Державної міграційної служби і на підставі візи й дозволу на працю отримати дозвіл на проживання. Тобто одна людина повинна співпрацювати мінімум з трьома органами державної влади. Законопроєктом "Про вдосконалення порядку працевлаштування іноземців в Україні" передбачено єдиний дозвіл на проживання і перебування в Україні. Це відповідає європейським директивам. За чинним законодавством, якщо людина отримала дозвіл на працевлаштування, в неї 90 днів, аби приїхати до України і підписати тут трудовий контракт. Оскільки літаки до України зараз не літають, людям доводиться їхати до нас через треті країни, а тому час розтягується. Ми пропонуємо збільшити цей термін з 90 до 180 днів. Крім того, сьогодні, якщо роботодавець розірвав договір з працівником, особа має виїхати з України. За новим законопроєктом ми даємо можливість людині, яка втратила роботу з вини роботодавця, знайти нову роботу протягом 2 місяців.
Чи повинні трудові мігранти володіти державною мовою? Який рівень знання української мови має бути в них?
Якщо йдеться про залучення висококваліфікованого персоналу, достатньо буде знати англійську мову. З такими людьми можна буде налагодити спілкування. В процесі вони будуть вивчати українську. Якщо говорити про людей, які працюватимуть, наприклад, будівельниками чи виконуватимуть некваліфіковану роботу, то достатньо буде початково рівня володіння українською мовою.
"Студентів-іноземців варто втримати в Україні"
Як втримати студентів-іноземців в Україні?
Студентів-іноземців потрібно втримати тут. По-перше, вони зрозуміли наш менталітет, навчаючись за нашими освітніми програмами. Ми зацікавлені, аби вони і надалі залишалися в Україні. У нашому законопроєкті прописано, що будь-який іноземний студент, який закінчує навчання в Україні, протягом 9 місяців повинен мати можливість без усіляких дозволів шукати собі роботу і працевлаштовуватися. Таким чином ми даємо їх можливість залишитися в країні. Така сама пропозиція працевлаштування без дозволів передбачена і для громадян країн ЄС. Є надія, що протягом року даний законопроєкт буде проголосовано.
