Якість води українські водоканали контролюють щодня — експерт

Якість води українські водоканали контролюють щодня — експерт

Із якістю води Україна мала проблеми і до війни, а тепер вони посилилися. Про це в інтерв'ю Українському Радіо розповів член Міжнародної водної асоціації, завідувач кафедри екології та охорони здоров'я Західноукраїнського національного Університету Леонід Бицюра. Однак українські водоканали контролюють якість води практично щодня, додає експерт. У Києві, наприклад, її перевіряють приблизно за 20 параметрами, а щомісяця і раз на квартал досліджують понад 40 і 70 показників відповідно. За словами експерта, через російську агресію на постраждалих і прифронтових територіях державні санітарні норми дещо пом'якшені. Проте "загалом наші водоканали забезпечують гігієнічні стандарти". Водночас хімік Гліб Репіч вважає, що для України нині досить перспективним може стати розвиток технології очищення води діоксидом хлору. "Це суперкрутий дезінфектант", – переконує цей фахівець. 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото із сайту Pixabay 

 Із війною проблема якості води посилилася

Яку воду ми вважаємо зараз забрудненою, зважаючи на війну та всі екологічні наслідки?

Леонід Бицюра: Це глибоке і широке питання, насправді. Ми виходимо з того, що фактично забруднення є декількох видів – хімічне, фізичне, мікробіологічне. І виходячи з цього, ми оцінюємо, наскільки відповідає вода державним стандартам і гігієнічним нормативам. І оцінюємо вміст хімічних елементів, органічних сполук і загальних характеристик, в тому числі і мікробіологічних. Херсон, наприклад, на даний час справляється привозною водою, і це мабуть зараз найбільш реальний спосіб водопостачання населення у постраждалих регіонах. Я знаю чимало населених пунктів, з якими працює також Українська водна асоціація, разом з партнерами зі США, з гуманітарних місій, які поставляють у різний спосіб зазвичай бутильовану воду. Інше рішення є і нашими міжнародними партнерами воно масово постачається – це різноманітні системи очищення води, які монтуються безпосередньо в населених пунктах. Тут, щоправда, є певні технічні проблеми, які полягають у монтажі і обслуговуванні цих технічних засобів та вузлів. Не вистачає на місцях спеціалістів, доволі небезпечно там працювати, тому інколи це обладнання навіть простоює. Є принаймні 2 додаткових напрямки, які проходять апробацію в Україні. Це комбіновані системи, де є ультрафіолет, і озонування, і фільтри. Таким чином Україна отримує обладнання, яке фактично тут проходить своє випробування. Але загалом скажу, що державні нормативи, санітарні норми дещо пом'якшені для постраждалих територій і там не відбувається такого глибоко тотального контролю, який є.

Щодо якості води хочу сказати, що в нас була проблеми до війни. Із війною вони посилилися. А далі ми маємо певне посилення вимог до якості питної води, і це стосується як органіки, так і хімічних сполук. Для порівняння, можу сказати про Сполучені Штати, які зараз проходять модернізацію системи водопостачання, в яку вкладаються трильйони доларів. Там у 2022 році була прийнята глобальна водна стратегія, яка передбачає як національний рівень модернізації системи водопостачання і водовідведення, так і реформування в окремих зонах їхнього інтересу. Ці зони зазвичай або в Африці знаходяться, або в Азії. І це така одна глобальна стратегія. У них контролюється 50 органічних сполук, а у нас 5. Тобто є куди прагнути. Є, звісно,  своя специфіка при виборі технології. Але хочу сказати, що також оцінюється масив поверхневих чи підземних вод, які у нас є. Потім споживання, і далі вибирається технологія. До речі, я мав розмову зі спеціалістами з Массачусетського технологічного інституту, в яких є дуже цікавий проєкт – Drinking Water for Ukraine. І вони створили постійно діючу платформу, яка допомагає нашим спеціалістам у різних галузях водопостачання і водовідведення в залученні передових технологій, в експертизі того, що у нас є, що відбувається і що реалістично зробити. Тому що є дві альтернативи – те, що реально зараз зробити, щоб забезпечити людей питною водою, і те, що мало би бути. Але воно потребує великого переоснащення, глибокої модернізації і великих коштів. Як приклад,  можу сказати, що перед війною була велика дискусія між Асоціацією водоканалів України і Міністерством охорони здоров'я стосовно стандарту питної води. Вона полягала в тому, що медики, які мають причинність до людського здоров'я, набагато обережніші, ніж не медики. А вибір технології, навіть лабораторного обладнання, для того, щоб відстежити хімічне, біологічне, мікробіологічне, органічне забруднення, це вже великі кошти. А для того, щоб забезпечити достатню очистку до цих параметрів – це помножити умовно на 100.  Але такий тренд зараз охоплює всі розвинуті країни.  У 2023 році була проведена 2 друга водна Конференція на рівні ООН і там теж йшлося про це. Я, до речі, там був спікером, єдиним з України. 

Водоканали контролюють воду практично щодня

Ми звикли до хлорованої води, яка тече з крану, але ми її боїмося. Чому? 

Леонід Бицюра: Звикли боятися, бо її відчутно. А коли ви відчуваєте запах, або коли ви користуєтесь спа чи басейнами, де воду також хлорують, то ви її відчуваєте не тільки органолептичними рецепторами. Вона подразнює очі і таке інше. 

Її пити можна, ні? 

Леонід Бицюра: Її можна пити, тому що наші водоканали контролюють воду практично щодня. Київський водоканал, наприклад, за 20 параметрами, здається, контролює кожен день. Щомісяця – близько 40 показників, і раз на квартал – більше 70 показників. І кожен водоканал зобов'язаний проводити моніторах цих показників, бо вони відповідають за якість води і за те, що вона буде безпечною. Інша справа, що є система водопостачання, яка передбачає транспортування води через магістральні водопроводи, будинкові, а там ми вже маємо інші проблеми. Тому загалом наші водоканали все-таки забезпечують гігієнічні стандарти, тобто безпечність з мікробіологічної точки зору. І в цьому плані у нас, слава Богу, все гаразд.  Основна проблема, яка можлива і може потенційно викликати найбільші проблеми – коли окупанти нищать наші водосховища, водозабори, об'єкти водопідготовки. Вони, власне, і уможливлюють ризик підвищенням мікробіологічної флори у воді, а також поширення і вірусів, і бактерій, і кишкової палички, всього переліку того, що може бути в воді. До речі, якщо у вас в системі фільтрування є накопичувальні бачки, то там також треба контролювати. Якщо бачок не герметичний, має певні пошкодження чи використаний неналежний матеріал, то можуть бути проблеми. Там може вже розвиватися мікробіологічне забруднення.

Леонід Бицюра. Фото: facebook/Leonid.Bytsyura

Доступність до води – одне із глобальних завдань людства

Чи допоможе тут кип'ятіння?

Леонід Бицюра:  Кип'ятіння вирішує питання практично завжди, але воно також має свої нюанси. Кип'ячена вода не для всіх приємний, на смак в тому числі. І не всім її можна, особливо в кого ниркові захворювання чи інші. Взагалі, вода впливає практично на всі наші фізіологічні системи і можна сказати, що від стану води дійсно залежить у великій мірі наше здоров'я. І саме тому на рівні ООН визначені 2 цілі сталого розвитку, які пов'язані з водою. І доступність до води вважається одним із глобальних завдань людства.

Підсумовуючи скажу, що водоканали на безпечній території справляються. Звісно, що малі водоканали мають більше проблем, тому що у них менше ресурсів і вони не можуть так модернізуватися, як більші. Зараз відкрито декілька програм від Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, від Європейського інвестиційного банку, які також стимулюють модернізацію водопостачання. У нас є нова Водна стратегія, яка передбачає контроль. Але є проблема і важливо, щоб люди знали, що з водою є проблема. Треба слідкувати за якістю води, треба слідкувати за своїм здоров'ям і взагалі пильнувати стан поверхневих і підземних вод. 

Діоксид хлору – краща технологія водоочищення

Розкажіть про очищення води озонуванням. Що це за технологія і наскільки вона поширена?

Гліб Репіч: Наскільки я розумію, в Україні ця технологія не впроваджується. У нас йде звичайне хлорування. Але хлор – це газ, який у зрідженому стані зберігають у балонах, і є досить небезпечним. І ще до війни почали замінювати цю технологію на гіпохлорит натрію. Тобто це теж хлоровмісна речовина, але тверда. І це зменшує аварійний ризик, що щось станеться на очисній станції. Тобто є така технологія. Але я не є експертом в темі централізованого очищення води і не знаю, на яких станціях відбувається очищення цим гіпохлоритом, а на яких станціях – такою штукою як діоксид хлору. Це ще краща технологія. Хоч це і діоксид хлору, але він фактично не хлорує воду. Його ефект схожий на ефект озонування. Тобто це технологія крутіша. Я знаю, що в Києві є вода, яка так обробляється. За інші міста не скажу. А озонування, наскільки я розумію, у нас не поширене. Це в Європі більше.

Але ж ми йдемо в Європу. Можливо, у нас скоро теж будуть його запроваджувати? 

Гліб Репіч: Це дорого. Я вважаю, що діоксид хлору – це зручніша технологія. Тому що діоксид хлору – це суперкрутий дезінфектант. Він безпечний в плані своєї дії, дуже ефективний щодо всяких вірусів і бактерій, і навіть органіку, яка міститься у воді, він теж руйнує дуже ефективно. Це прикольна штука.

Гліб Репіч. Фото: osvitoria.media

Зворотній осмос і картриджі доочистки води 

Наскільки ефективні побутові фільтри, які зараз популярні і багато хто їх встановлює, а також великі установки, які очищають воду? Що з цього краще? 

Гліб Репіч: Великі установки – це зворотній осмос. Це капітальна установка для очищення води. Вона за рахунок мембрани відсікає забруднювачі, які є. Тобто зворотній осмос очищає як від розчинених речовин, хімічних забруднювачів, так і бактерій. Це доволі потужна технологія. Але єдиний момент, що установка зворотного осмосу по суті робить дистильовану воду. І щоб вона відповідала певним смаковим стандартам, там є спеціальний картридж, який насичує її мінералами до природного рівня. Відповідно, хто хоче, той і встановлює цю установку. Але дуже часто люди просто ставлять картриджі у свій водопровід. Там зазвичай декілька картриджів і це такий спосіб доочистки води. Що вони можуть? По-перше, там є механічна очистка. Всю іржу, крупинки, які несе вода, воно очищає. Друга банка, яка там є, поглинає органічні речовини. Там є активоване вугілля, яке знищує запах, який може мати вода. І є ще одна банка, яка поглинає залізо і солі жорсткості. Це іони кальцію і магнію, які при кип'ятінні осідають на нашому чайнику. Тобто є вода м'яка, коли їхня концентрація мала, і є вода жорстка, коли концентрація їх висока. І оця третя колонка поглинає іони кальцію і магнію.

А як щодо маленьких фільтрів у формі глечика?  

Гліб Репіч: Фільтр-глечик – це по суті те ж саме, що й ці великі фільтри, тільки портативний. Там теж є картридж, який може очистити, як від фізичних забруднювачів, так і від солей жорсткості і западу. Тобто це те ж саме тільки у портативному форматі. Але треба не забувати, що їх теж треба змінювати, тому що вони розраховані на проходження певної кількості води.