Під час війни не кожен може дозволити собі літній відпочинок. Мовляв, негоже відпочивати в такі складні моменти. Тож, розуміння потреб і бажань не цілком розкрите. Адже часто нам може здаватися, що ми бажаємо чогось надмірного, марнотратного чи недоречного. З чого нам потрібно починати, коли ми намагаємося розібратися в тому, що таке потреби, а що таке бажання?
Найпростіше – це почати з тези про те, що потреби універсальні. У більшості людей вони схожі і навіть однакові. Базові потреби – це їжа, сон, туалет. Потреба завжди є універсальною і повторюється від людини до людини. В той час, як бажання пов'язані з нашим досвідом. І якщо одна людина може бажати собі дуже дорогу машину, інша людина може мріяти про велосипед, і їй буде абсолютно цього достатньо. Спогади, пов'язані з велосипедом і її бажання про велосипед будуть вказувати тільки на те, що вона хоче велосипед, а не машину. І про те, щоб здавати на права, вона навіть не буде думати.
Тому, насамперед, потрібно визнати і допустити думку про те, що потреба – це не те, що ми можемо фруструвати, на відміну від бажання. Коли ми фруструємо бажання, тобто щось хочемо, але не можемо поки це отримати, наприклад, хочемо десерт, але магазину поряд немає, в принципі, нічого страшного з нами в цей момент не стається. Можна попити води. І якоїсь кардинальної шкоди для психіки не буде. Коли ж ми придушуємо наші потреби, починаються структурні зміни в психіці. І це довга окрема розмова про те, що трапляється, коли ми фруструємо свої потреби. Найкрасномовніший приклад: уявіть, що ви хочете в туалет і терпите день або два. Не складно уявити, що буде відбуватися з внутрішніми органами та системами організму, який опрацювали всі рідини та різні речі в організмі, сигналізують потребою, що зараз вже час людині з цим щось зробити, а вона нічого не робить.
Таким чином, якщо людині орієнтуватися на свої відчуття, коли вона відчуває, що щось треба зробити, або вона хоче зробити, від того, як вона реагує на це бажання чи потребу, і що з нею відбувається, легше зрозуміти, це все ж була потреба чи бажання. Бо коли ми фруструємо своє бажання, це сумно, це неприємно. Але приходить новий день, і ми хочемо чогось нового.
Як відпочивати щодня? Як навчитися робити це регулярно, піклуючись про себе? Часто спостерігаю, що для людей мого покоління і старших – це велика проблема, адже нас часто вчили не зважати на ці потреби. Ми з дитинства, озвучуючи свої потреби, чули фразу "не вигадуй", або "потерпи", або "ні, не зараз". І вже в дорослому житті людям вкрай важко зламати ці "запобіжники", стереотипи і рамки. Як в будній день навчитися робити собі якісь розвантаження?
Це дуже важливе питання, тому що радянська спадщина зробила українців такими людьми, якими ми є зараз. На щастя, ми змінюємося. Але справді, радянська спадщина – нав'язати людині думку про те, що у неї немає ніяких потреб. У неї немає потреб, потреби є тільки у партії. І функція людини була тільки в тому, щоб задовольняти партійні потреби, дотримуватися цих порядків і правил. Тому нині у людей може навіть не бути уявлень про їхні потреби. Що вони взагалі можуть бути, і що це добре.
І питання про відпустку та відпочинок я хочу розділити на дві частини. Воно також є гарним прикладом потреб і бажань. Тому що відпочинок насправді є базовою потребою. Якщо людина не буде відновлюватися і відпочивати, вона не зможе продовжувати активну життєдіяльність. Думаю, люди, які стикалися з безсонням або загалом з проблемами сну, легко можуть згадати, як скоро наступає неможливість нормально працювати. Коли ти не можеш нормально спати, ти прокидаєшся вже втомленим.
Відпустка – це дещо інше. Вона пов'язана вже з бажаннями. Може хотітися в гори чи на море. Але людина може не брати цю відпустку або не брати додатковий вихідний при тому, що вона втомлена і потребує відпочинку. У неї можуть бути дещо завищені уявлення про відпустку, або зараз не бути можливості виїхати з України. В її уявленні втрачається сенс і брати додатковий вихідний, і загалом організовувати відпустку. Тому почати варто з того, щоб все ж звертати увагу на своє тіло. Найбільшою сигнальною системою для нас і для нашої свідомості є тіло. І якщо ви помічаєте, що почали себе гірше почувати, прокидаєтеся втомленою, або у вас систематично поганий настрій, або ви не можете згадати, коли востаннє ви раділи, то швидше за все це сигнал, що пора відпочити. Пробуйте допускати думку про те, що відпочинок – це не привілей.
Звісно, є люди, для яких відпочинок – це привілей. Але якщо ви живете в межах системи, в якій є дім і робота, відпочинок має бути обов'язковою частиною турботи про своє здоров'я. Так само, як їжа, так само, як сон, як інші базові речі. Потрібно усвідомити і визнати: якщо ви не будете відпочивати, в будь-якому разі організм в якийсь момент просто відмовиться робити всі ті речі, які ви хочете, щоб він робив – ходити на роботу, заробляти гроші, забезпечувати себе і сім'ю. Тому почати варто з того, щоб навчитися звертати увагу на якісь симптоми свого організму: чи щось болить, чи є настрій, чи є втома, якої вона інтенсивності. Потрібно навчитися створювати гігієну відпочинку.
Навіть не відпусток, а саме відпочинку. Звертайте увагу, чи були моменти впродовж дня, коли ви просто сиділи і нічим не займалися хоча б 10 хвилин. Щоб навіть не було телефону в руках і не звучав, приміром, жоден подкаст. Чи було впродовж дня 10 хвилин, коли ви просто дивилися у вікно або просто лежали і дивилися в стелю? Чи було впродовж дня хоча б 10 хвилин тотального розслаблення організму і тіла, щоб ви відчували, що розслаблені шия, плечі, спина і живіт? Тому що живіт і плечі – це основні зони, за якими можна ідентифікувати і реєструвати напругу в своєму тілі. Ви навіть зараз можете звернути увагу на те, чи розслаблений у вас живіт, чи розслаблена шия і плечі.
Якщо ні, варто починати звертати на це увагу. Якщо ви відчуваєте, що ви напружені в цих місцях, треба зробити хоча б 3-4 глибоких вдихи і видихи. І це маленькі прості речі. Але якщо з них починати, можна набагато покращити з часом своє самопочуття. Але якщо говорити загалом про культуру відпочинку і невміння ставитися до відпочинку, як до чогось обов'язкового, як до чогось нормально, це може бути досить довгий і важкий шлях, навіть роки терапії. І це стосується абсолютно всіх людей. Нам не так просто позбуватися отієї радянської спадщини, коли людина і цінність людського життя не була важливою порівняно з досягненнями партії.
Потрібно поступово проводити з собою системну роботу, звертати на це увагу, замислюватися над цим. Усвідомити, що немає нічого поганого в тому, щоб взяти один додатковий вихідний або поїхати на відпочинок. З цим може бути пов'язано дуже багато почуттів. Особливо зараз під час війни. Багато хто відчуває провину і сором за відпочинок. Тому що, коли йде війна, завжди є люди, яким це недоступно. Завжди є люди, яким недоступні якісь банальні речі. Це, насамперед, наші військові. Це складне питання. Але точно, що ми можемо зробити – це пробувати звертати увагу на своє тіло, пробувати глибоко дихати, розслабляти живіт, пити побільше води. І це теж буде впливати на те, як ви будете починати до себе ставитися.
З одного боку, це маленькі речі. Але якщо ви будете звертати увагу, приміром на те, що захотіли сісти і одразу сядете, ви відчули, що у вас напружений живіт і одразу його розслабите, з часом це сформує інше ставлення до себе. З часом це формує самоповагу і формує усвідомлення, що є потреби, і вони насправді важливі. І коли ми їх задовольняємо, нам стає краще.
