Корольчук: Маленькі виробники електроенергії — дорого і тимчасово, майбутнє за "розумними мережами"

Корольчук: Маленькі виробники електроенергії — дорого і тимчасово, майбутнє за "розумними мережами"

Міненергетики схвалило дорожню карту проєкту "Розумні мережі", де українська енергосистема зможе щорічно економити приблизно 6 млрд кВт-год. "Розумні мережі" — це оптимізація використання електроенергії в енергосистемі, прокоментував в ефірі Українського Радіо цю задумку експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, — вони самі без участі людини будуть регулювати використання холодильником, бойлером, пральною машиною електроенергії. Навіть сонячні та вітрові електростанції можуть регулюватися за допомогою штучного інтелекту, різних комп'ютерних систем, які програмують і дозволяють використовувати в різний час обладнання без фізичної участі людини, а дистанційно.

0:00 0:00
10
1x

Фото ілюстративне: sud.ua

Чому тільки зараз виникла ця ідея, якщо це можна було зробити раніше, що вона передбачає і як практично діятиме?

Зараз такий час, який не передбачає довгострокового — якщо говорити про 5-10 років — планування. Воно короткострокове. Ми бачимо тільки те, що можемо робити на пів року, рік вперед. Поки готові всі необхідні документи, відбулися певні ухвалення рішень на ринку електроенергії, з'явилися великі учасники, які генерують виробництво електроенергії в домашніх умовах: сонячні електростанції, акумулятивні системи. 

Що таке "розумні мережі"?

Загальна назва — віртуальна електростанція. Вона насправді не зовсім віртуальна, вона реалістична, тому що це ті "розумні мережі", які включають в себе домашні сонячні електростанції та більші електростанції промислові. Всі ці системи, які є дрібними у виробництві електроенергії (сонячні електростанції, вітрові невеликі, акумулятивні системи) можуть регулюватися за допомогою штучного інтелекту: різних комп'ютерних систем, які програмують і дозволяють використовувати в різний час це обладнання без вашої фізичної участі, дистанційно. І це формує певну систему, яка є у вас вдома. Наприклад, ваша сонячна батарея, акумулятивна система чи інший вид енергії, який без вашої волі буде використовуватись: включатися, виключатися, буде регулювати своє споживання електроенергії. "Розумні мережі" — це не тільки використання отаких сонячних систем  (будемо називати той вид, який найбільш поширений, приклад сонячної генерації, акумулятивні системи), але це також і обмеження вашого споживання. Тобто "розумна система" буде враховувати, скільки електроенергії необхідно споживати в певному районі, в певному ареалі проживання людей, скільки буде використовуватися цією "розумною системою", мережею електрики і, відповідно, вона буде обмежувати використання електроенергії вашим холодильником, наприклад — якщо у вас буде така поставлена система — вашим кондиціонером, пральною машиною, бойлером. Це філософія регулювання використання електроенергії, але вже не вами, а от всією цією розумною спільнотою. Але це тільки перспектива, ми говоримо про майбутнє. Це повинно бути на рівні закону. Деякі Європейські країни потихеньку рухаються в цьому напрямку, в США частково рухаються. Просунуті країни намагаються це реалізувати. Але як ментально вплинути на людину, на свідомість, щоб вона захотіла сама це здійснити? Це важко. Навіть зараз приватні маленькі сонячні електростанції домашні заробляють на зеленому тарифі, вони отримують прибуток. Для них бізнес-логіка зрозуміла. А для інших всіх учасників, де буде невелика система виробництва електроенергії, для них логіки поки що немає. І ми її бачимо з точки зору забезпечення електроенергією споживачів. Тобто в певному ареалі проживання. Мова йде не про всю країну. Це тільки певні регіони, райони. І це поступовий шлях, тому ми і почали з того, що ми так включилися в цей процес. 

Сонячна електроенергія, яка нині виробляється, постачається прямо споживачу. Раніше її  обмежували, адже були інші виробники: теплові електростанції, ТЕЦ, але нині вони частково зруйновані, в процесі ремонту і тому сонячна електроенергія вже не обмежується. Але питання тут вже залежить від сонця. От вчора був більш хмарний день, наприклад, і вже обмежень більше, сьогодні буде менш хмарний день — буде менше обмежень. Погода сьогодні ключова. Оці всі фактори природні сьогодні визначальні.

Якщо ми говоримо про розумну адаптивну систему, про застосування елементів штучного інтелекту, то наскільки можливо в межах держави, перекидати потужності з регіону в регіон? Мені здається, для цього треба докорінно перебудова розподільчих мереж.

І розподільчих мереж — а це лінії електропередач і підстанції. Це, по суті, треба будувати нову енергосистему під це, щоб не будував ніхто ілюзії, що це можна буде зробити на базі нинішньої. Нинішня має свою цінність. Централізована система дуже хороша, вона дуже практична, надійна. "Розумні мережі" — це оптимізація використання електроенергії в системі. Тобто ви будете учасником того, що потрібно електроенергію економити, від вас часто вже не буде залежати рішення, коли включити цей бойлер. Тому перебудова — це основне, а це кошти, витрати, фінансування. І це буде стосуватися на певних ареалах проживання, групах, там, де будуть значні потужності навіть від 2 до 10 мВт. І оцей ареал проживання, умовно село якесь або район міста, кілька будинків — вони будуть об'єднуватись в такі от "розумні мережі". Їх на даному етапі фактично немає, вони точково існують. Але якщо ми будемо рухатись в цьому напрямку, то все буде залежати від того, який ми шлях розвитку енергетики будемо вибирати.

Щодо розподіленої генерації, що з цим напрямком, як його розробляють? 

Триває дискусія. В Уряді кажуть, що ми маємо отримати маленьких виробників електроенергії. Але я не думаю, що це оптимальна і найкраща ідея, тому що централізована система себе виправдала і вона є надійною. А от маленькі системи, які пропонують встановлювати, то це величезні затрати. От є п'ять великих блоків атомних електростанцій, 5 000 мВт. Так от щоб побудувати 5 000 маленьких таких навіть не електростанцій, а генераторів по суті, бо 1-2 мВт — це генератори великі — це десь приблизно 1 млн доларів  для 1 мВт. Тобто нам потрібно 5 млрд доларів витратити на установку такого обладнання. 

В що вкладатися: в гігантські об'єкти, як АЕС, які глобально у глобальних кількостях виробляють електроенергію і потім її перерозподіляти, чи все ж таки в мікрогенерацію?

Все залежить від того, яка економіка країни, яке проживання. Бо там, де люди живуть по 20-30 мільйонів, там розподіленою генерацією ніхто не займається. Вона присутня, звичайно. Але в основному, це великі об'єкти, такі, як газова і атомна генерація. Наприклад вугільна генерація взагалі посідає ключову у світі роль. Тому все буде залежати від того, яка потреба є. І так і треба робити. До речі в Україні колись були і міні ГЕС, бо була така потреба, був невеликий обсяг споживання, і ця ГЕС закривала потреби цього району. Якщо є необхідність ставити такі от маленькі виробники електроенергії чи генератори великі, чи міні ТЕЦ — то це все залежить від того, де є потреба, де дійсно є дефіцит енергосистем. Наприклад, Київська область, Харків, Львів, Одеса — там ще з часів Радянського Союзу був дефіцит електроенергії, росло споживання і воно до нас перетягнулось потім, ми його отримали в спадок і нічого не змогли зробити з цим. Тобто от там є логіка ставити такі установки. Оці генератори на 1-2 мВт можуть закрити потреби 5 будинків великих, 1-2 підприємств, і тут стоїть питання лише у підключення до мережі. Бо це коштує грошей. Так здається, що ти купив за 1 млн доларів одну мВтну станцію і все. Тому має бути великий план держави, яка реалізовуватиме і розумітиме, під яку економіку будується система "розумних мереж", міні теплових електростанцій. Бо в певних районах є доцільність і логіка їх ставити, їх потім можна включити в загальну енергосистему і експлуатувати, тобто балансувати, бо маленькі генератори по 1 мВт неможливо буде балансувати, вони будуть автономні. Це автономне живлення, як батарея. Вона не може стати учасником великої енергосистеми, бо навіть ці "розумні системи" — це оптимізація використання електроенергії, тобто вона більш раціональніша. Тому цим шляхом йдуть і намагаються його вивчити, запровадити, бо з'явилися сучасні технології, різні датчики, штучний інтелект розвинувся, який може все розуміти, адаптуватися і вибудувати систему вашого споживання електроенергії. Це цікаве майбутнє, яке нас чекає.

Щодо Харкова. Чи є розуміння виходу з ситуації?

Можна почути думку від влади, що мовляв маленькі об'єкти генерації можуть якраз не бути пріоритетними цілями ворожих обстрілів. Бо їх може бути багато, це може бути не одна ТЕЦ з великим блоком. У випадку Харкова чи Одеси ситуація є вимушеною. І там ці генератори, нехай вони маленькі, можуть експлуатуватися і використовуватися. Але як основа майбутнього енергосистеми — це не варто розглядати, це тимчасовий вихід з ситуації, як метод вирішення проблеми. 

Чи не очікує людство поява якогось нового енергоносія? 

Водень —- це цікава річ, вона вивчалась і до війни, навіть в Україні займалися дослідами, вивчали питання експлуатації водню по чинних системах трубопроводів та газових мереж. Потрібно будувати іншу систему . І плюс виробництво водню — це також має бути дешева електроенергія. А те, що ми говоримо про генератор чи міні ТЕЦ — це дорога електроенергія.