Окупанти перетворили весь Маріуполь на цвинтар — Валерій Кривоносов

Окупанти перетворили весь Маріуполь на цвинтар — Валерій Кривоносов

Два роки тому, 20 травня 2022 року виходом українських бійців із території заводу "Азовсталь" завершилася героїчна оборона Маріуполя, яка тривала з першого дня розв'язаної Росією великої війни, 24 лютого. Журналістка Українського Радіо Вікторія Будан розповідає про маріупольця, якому в березні 2022-го довелося кинути все й починати життя на новому місці. У професора, доктора технічних наук Валерія Кривоносова є десятки патентів та авторських свідоцтв. Хоча він втратив чималі статки, але йому з родиною пощастило вижити у той час, як окупанти "перетворили весь Маріуполь на цвинтар". Поки до рідного міста дороги немає: науковець у розстрільних списках загарбників. Але попри все Валерій Кривоносов впевнений, що повернеться.

0:00 0:00
10
1x

Наслідки обстрілів міських кварталів Маріуполя російськими окупантами, 2022 рік. Фото: Маріупольська міська рада

"А потім я побачив море…"

Крім науки, у Валерія Кривоносова чимало незвичних для вченого захоплень: боротьбою він займався, в автомобільних гонках участь брав, ремонт, проєктування та виробництво суден організовував, навіть очолював одне з козацьких формувань у рідному Маріуполі. Після повномасштабного вторгнення Валерій Кривоносов із родиною більше трьох тижнів залишався у "місті Марії", на власні очі бачив жахіття, завдані окупантами. Зрештою він покинув свій красивий великий будинок майже в центрі Маріуполя і  почав будувати нове життя. 

Валерій Кривоносов: Я з Єнакієвого Донецької області. Батько був шахтарем, але він загинув, коли мені було 4 роки. Тому мені довелося пройти інтернати. Мати була одна. Потрібно було битися за себе, місто таке цікаве Єнакієве. Пішов учитися в металургійний технікум, закінчив із відзнакою, бо були потрібні гроші, давали підвищену стипендію. Це був найпрестижніший технікум в Єнакієвому. Я був призером області з боротьби, потім займався гонками. Дитинство було спортивне. Був направлений без екзаменів на Алчевський металургійний інститут.  Але металургія це не моє, був на практиці, подивився, що це зовсім не те. Металургія – це дуже шкідливо. Люди живуть мало. Недарма в 50 років на пенсію. Пів року працював у прокатному виробництві вальцівником, та сказав: "буду вчитися". А потім армія. З армії прийшов – університет Донецький, ДонНУ, кафедра фізики. Не завершив, 2 курси відучився в університеті. А потім я побачив море і перевівся з університету, втратив один рік, у Жданівський металургійний інститут, переїхав до моря ( Зараз це Приазовський державний металургійний університет, кафедра електропостачання). Закінчив його із відзнакою, з почесним дипломом, не лише "червоним", а й почесним. І залишився на рік інженером-стажером. У мене була профспілкова стипендія – 100 рублів. Пів ставки на кафедрі, я студентом отримував 150 рублів. На сьогодні – це дуже великі гроші. Через півтора року я написав дисертацію, у 1985-му закінчив, у 1988-му отримав диплом кандидата наук.

Купив судноремонтний завод. У кредит

Ще будучи студентом, Валерій Кривоносов зареєстрував свої три перших патенти. Вони стосувалися технологій, пов'язаних із захистом електродвигунів від вологості. Тоді у науковця з'явився здоровий азарт до відкриттів – вивчити, дослідити те, про що раніше ніхто не знав. Паралельно Валерій почав займатися бізнесом. Власну справу започаткував саме у Маріуполі, який за радянських часів мав назву Жданов, і про який Валерій Кривоносов згадував, розповідаючи про початок свого життєвого шляху.

Валерій Кривоносов: Були 90-ті, розвал Союзу, злочинність. Але в університеті не платили гроші, й довелося займатися бізнесом. Перші гроші ми отримали за втілення своїх авторських свідоцтв на підприємствах, узяли кредит і я купив судноремонтний завод. У кредит. Ми взяли під два мільярди, дуже великі гроші. Але ми їх відпрацювали за півтора року. Попит був, а тоді він почав знижуватися, ми почали робити яхти і продавати їх. Потрібно було їх переганяти, тому отримав диплом яхтного капітана. Мені дуже пощастило, що у мене дружина така. Вона головний бухгалтер, відомий у Маріуполі. Вона підтримувала всі мої ідеї. Але були складнощі, й бандити, все було. Мені потрібно було вивчити, що таке яхти, закон Архімеда, як будуються яхти. У нас у Маріуполі було 2 судноремонтних заводи. Один великий, який обслуговував торглвельний флот, а ми обслуговували рибальський флот. Від Новоазовська до Керчі. Всі колгоспи, рибгоспи, 11 рибгоспів, усіх знали, море знали. Перший місяць, коли я купив завод, працівники на мене дивляться і оцінюють, хто ти такий, що ти знаєш. Довелося вивчити, що таке судна, висловлювання, що таке шпангоси, карлінгси, флори, байлер, кінгстони, системи всі. Я їх знаю, як 5 пальців сьогодні, я був електриком, а електрик може бути ким завгодно. Тому що тільки електрик працює з віртуальними величинами, струм , напруга, потужність, ми ж їх не бачимо, але бачимо їх прояв. Технології – це головне в підприємстві і ще: Карний кодекс, Цивільний, Податковий, Природоохоронний, прокуратур 5 штук були всі над нами, інспекції. Для того, щоб бути керівником, треба було це все знати.

Валерій Кривоносов. Фото з архіву Валерія Кривоносова

Своя яхта

У ті часи Валерій Кривоносов із дружиною приходили додому об 11 вечора, а вже о 6 ранку виїжджали на роботу. Весь свій час вони присвячували підприємству, яке успішно працювало. Але згодом під тиском одного впливового магната їм довелося продати свою частку заводу. Відтоді пан Валерій виконував управлінські функції директора. Підприємство спочатку ремонтувало судна, а пізніше почало створювати нові. У Кривоносових, звичайно, також була своя яхта:

Валерій Кривоносов: Вона 17-метрова. В Азовському морі коротка хвиля, воно небезпечне для судноплавства, воно швидко починає бурлити. Є такі зони, особливо, Кирилівка, де прямо на карті позначено "небезпечно для судноплавства", є Керч протока, там декілька суден затоплено. Тому судно ми зробили 17 метрів, щоб між хвилями. Я займався дайвінгом, все Чорне море, весь Крим ми пропірнали. Субота, неділя обов'язково, море дуже цікаве вночі. А коли ми йшли Червоним морем, світиться планктон, іде яхта і хвилі, як світлячки. Таких картин немає не суші. Було таке, що я зустрів мурену. Азовське, Чорне, Мармурове, Егейське, Середземне, Баб-ель-Мандебська протока, острів піратський, ішли ми на яхті й вони кружляли навколо нас тоді. Це був 1998 рік, тоді вони були в піку – пірати. В Червоному морі йшли й літаючі риби почали падати на палубу. І в шторм потрапляли, хвиля була 6 метрів. Восьмеро у нас був екіпаж, усі яхтсмени.

Попри постійну заклопотаність Валерій Кривоносов намагався приділяти достатньо уваги сину. Для цього почав брати активну участь у місцевому козацькому русі, став очільником одного з маріупольських осередків. Разом із сином вивчали козацькі традиції, тренувалися:

Валерій Кривоносов: Він дуже любив збори козацькі, розмови з козаками. Зробили полк, у нас було 40 подвижників моїх козаків. Ми надавали допомогу, кураторство над будинком дитини, де були кинуті діти, інтернати. Козацтво українське – дуже великий пласт, дуже велика кількість полків була. Були різні напрями. В Маріуполі нас знали, що ми займаємося такою діяльністю, дітлахів підтягуємо до себе. Полювання, собаки, виставки собак, тренування, по тарілках стріляли. Діти бачать, що батько цим займається, щоб вони були ближче до родини, щоб був звʼязок поколінь. Якесь свято, Покрова, День козацтва, шашлики, куліші, розмови, щось вигадували. Наше було завдання повʼязати дитину з родиною. У мене батько був мисливець, я чув від бабусі, скільки він полював. Перший раз мені не сподобалося, а потім, вже пізніше я пішов на фазана, і я побачив, що це: вміння стріляти, знання повадок у тварин, вивчити їх треба, бачити, де вони можуть бути. В 45 я почав полювати. Потім собаки, добермани були, один був доберман десь під 50 кг, 76 см у холці, 14 років прожив. Собаки завжди в нас були.

Ранок 24 лютого 2022 року

Напередодні великої війни Валерій Кривоносов очолював одну з кафедр в Азовському морському інституті. Приблизно через пів року готувався стати його директором. Але плани перекреслив страшний ранок 24 лютого 2022 року.

Валерій Кривоносов: О 5 годині дзвонить мені мій приятель, він був завдиректора агрохолдингу дуже великого в Бердянську. Каже: "По Бердянську ідуть танки". А він мисливець, і ми з ним жартували. Я кажу: "Не жартуй". А він каже: "Ні, ідуть". Через декілька хвилин почалися обстріли по нас. Десь через 2 доби не стало газу, електрики, води. Але в машині зарядка, слухаємо Арестовича: "На Маріуполь іде колона визволяти його. 2-3 тижні і все буде". І ми чекаємо. А як порахувати, звідки іде постріл? Це дуже легко. Ми чуємо постріл, чуємо, коли він зірвався, рахуємо час, множимо на 350 і кажемо – 6 км. 6 км – це танк. Уже танки підійшли на відстань 5 км. Ще десь 2 ночі ми були в будинку, а потім дружина каже: "Ідемо в підвал". У нас будинок такий був, цокольний поверх, найголовніше – виходи були на всі сторони. В нас декілька сімей, це ми вже потім дізналися, загинули, бо підвал засипало. Коли ми спустилися, прилетіли "гради". Потім у паузах піднімаємося, дивимося: подушки, де ми спали, пробиті осколками, стіл, де син займався компʼютером, пробитий. Якби ми залишилися, ми б загинули. Після того ми не піднімалися. У нас був свій басейн, у нас була вода.  І ми цю воду давали всім, хто був поруч. У нас було десь 10 курей вдома, заради того, щоб були яйця для сина. Я мав десь півтори тони крупи різної. Тому варили кашу, і в холодильниках м'ясо було. Приватний будинок, 800 метрів. Я ж був директором, це ми заробили, не вкрали.

"Весь Маріуполь – це цвинтар"

У своєму добротному підвалі Валерій Кривоносов прихистив ще кілька сімей. Разом намагалися хоч якось триматися – поруч були діти. Але усі розуміли, що ситуація катастрофічна. В ті жахливі дні не стало десятків знайомих пана Валерія.

Валерій Кривоносов: "Орки вже зайшли і атакували "Азовсталь". Бомба 500 кг впала від нас за метрів 40. Воронка десь метрів 10, глибина – 3-4. Будівля наша похилилася і стала. При тому всі вікна, міжкімнатні двері, стелі просто рухнули. Якби трохи ближче – нас би не було. Декілька разів прилітали "гради", один прилетів у гараж і застряг. Сина машину викинуло з гаража. Наш знайомий , Шайда Анатолій, прямо в квартиру прилетіло: його вбиває, дружину, 2 поверх, викидає, вона ледь не загинула. Син приїхав, забрав. Таких знайомих велика кількість. Лікар -стоматолог, своя клініка біля нас, ми з ним ще перед початком цього усього зустрілися, ми на полювання їздили. Я дзвоню, його жінка каже: "Нема". Олександр Петрович, дружина хвора, те ж саме, з 9 поверху спустився їсти готувати на каменях. Приліт – нема. Дружина 3 доби пробула вдома. Дочка приїхала, поховала. Друг наш, Андрій, має двоє дітей, з жінкою вийшли готувати, приліт – діти сироти. І таких випадків купа. Молодий пацан Гриша, він працював у нас на яхті, яхтсмен такий, собачник. Дзвоню питаю: "Наталю, де Гришка?". Він 5 березня пішов і я не знаю, де він. Потім ми вже приїхали, вона каже: "Він пішов за водою і загинув. Пішла на кладовище, мені сказали номер, а там зовсім інше прізвище". Кажу їй: "Там, мабуть, по 10 людей ховали". А коли виїжджали – трактори риють траншеї, і орки туди прямо скидають трупи. Весь Маріуполь – це цвинтар. Вони закатали асфальтом, щоб докази забрати.

Виїжджали із Маріуполя через 19 постів окупантів

Росіяни заглядали і до Кривоносових у підвал. Шукали "азовців". Пан Валерій каже, добре, що хоч гранату не кинули, а такі випадки траплялися. 17 березня родина вирішила виїжджати. Це було ризиковано, бо попередній "зелений коридор" розстріляли.

Валерій Кривоносов: Ми виїхали через Василівку. Там простояли десь добу, через нас "Гради" летіли. Проїхали 19 постів. На кожному посту сина роздягали. Мене не торкали, мабуть, вік такий.  Машини шерстили дуже. Що нас урятувало – я коли виїжджав, у мене було дуже багато віскі. Саморобного. І от на кожному посту ми роздавали для того, щоб пропустили. А друзі роздавали гроші. Ми для них… коли ви бачите, що іде собака, як ви до неї ставитесь? Іде та й іде. Отак вони. Дали команду – вони пропускають. Але в мене є друзі, які не могли вивезти всіх відразу. Доводилося повертатися. Тоді в них настрої – відібрати машину. Дав 500 доларів – пропустили. "Бізнес". До Запоріжжя потрапили, там нас зареєстрували, потім Дніпро. А їхати не знаємо куди. У Києві друг був, у нього будинок великий, почули, щось не те. А потім Павлов Сергій Володимирович: "Давай до мене". Але я ж Академія морська – поїхали в Одесу. Я приходжу, так і так, я ваш професор, давайте буду на кафедрі викладати. Відповідь: "Я вас не знаю". Я сів, написав резюме і відправив в декілька інститутів. О 8-й вечора відправляю, а о 7-й ранку дзвонить :"Це дійсно так, як У резюме?". – "Так." – "Приїжджайте". 

Нині Валерій Кривоносов працює в Національному університеті біоресурсів і природокористування України на кафедрі електропостачання. Викладає 11 дисциплін для майбутніх енергетиків:

Валерій Кривоносов: "Основи енергоменеджменту", "Експертні системи прийняття рішень", "Автоматичні системи керування технологічними процесами в енергетиці", "Наукові дослідження", "Метрологія", "Основи наукових досліджень", "Методи оптимізації режимів", "Релейний захист"… я коли кажу своїм, вони відповідають: "та ти унікальна людина". Зараз подали декілька заявок  якраз на способи виявлення старіння і прогнозування ізоляції двигуна. Іншими – прогнозувати, що механіку потрібно звернути увагу.

Коло інтересів Валерія Кривоносова надзвичайно широке.  Частина його винаходів стосується біомедичної інженерії. Як пояснює пан Валерій, це діагностичні прилади, клапани, стимулятори, протези, інші пристрої, які бувають необхідні для якісного життя людини.

Валерій Кривоносов: Є такий заслужений діяч у Чернівцях Шайко-Шайковський Олександр Геннадійович, він відомий фахівець у галузі накісткового остеосинтезу. Коли пластини ставлять на кістці. І якось на конференції він каже: "Ти можеш зробити діагностику, ти ж займаєшся діагностичними системами". Кажу: "Давайте спробуємо". Уже отримали 5-6 патентів і статей близько 20-ти. А потім ішемія… таке завдання, хірург приходить і каже : "Де різати ногу? До коліна, вище?" Ішемія – це поступове відмирання тканин. Але може вона і миттєво розвиватися. Кровоспинний джгут. Ішемія. Потрібно знати, коли його зняти. А це вже треба знати, який біологічний матеріал. У одного може бути 3 години, а в іншого 6 годин. У кого першого забрати? І ми визначаємо це. Ми зробили досліди, закономірності виявили, отримали патенти. Саме електричними методами. От ми зараз розробили технічне завдання. Це прилад, ставляться електроди, ми розглядаємо перехідні процеси. Це півтори хвилини. Виробляємо критерії, і по них бачимо, знімати джгут чи ні? Завдання – це прогнозування розвитку ішемії та коригування лікування. Цукровий діабет, діабетична стопа. Починається з правої ноги. Там починається відмирання. Побачити, як воно прогнозується, може, ліки інші потрібні, може, ще щось. Досліди є. Світова практика – вони це робили змінним струмом. А ми зробили на постійному струмі, але перехідний процес, процес іонізації, це і є показником, яка провідність тканин. Сьогодні електричний метод застосовується аналогічно рентгенівському, комп'ютерному томографу.

Душа залишилася в Маріуполі

Також працює Валерій Кривоносов і над методами виявлення циркулюючих ракових пухлин. Має патенти і в цій галузі. Вчений називає напрям біомедичної інженерії своїм хобі, бо основна наукова діяльність все-таки повинна стосуватися електротехнічних комплексів та систем.

Валерій Кривоносов намагається жити повноцінно після переїзду. Хоча він і втратив чималі статки, але по-філософськи бачить у цьому плату за життя. Зізнається, що його душа залишилася в Маріуполі. Поки туди дороги немає: науковець разом із сином у розстрільних списках через активну проукраїнську позицію. Але попри все  Валерій Кривоносов впевнений, що ще повернеться до рідного українського міста.

Останні новини
Завдяки саміту у Швейцарії Україна перехопила ініціативу в питаннях миру ― Олещук
Завдяки саміту у Швейцарії Україна перехопила ініціативу в питаннях миру ― Олещук
За кожним російським піхотинцем полює один український дрон — комбат Федоренко
За кожним російським піхотинцем полює один український дрон — комбат Федоренко
Чотири дні до вересня. У Києві почався фестиваль пам'яті Романа Ратушного
Чотири дні до вересня. У Києві почався фестиваль пам'яті Романа Ратушного
Саміт у Швейцарії має всі шанси стати єдиним масштабним майданчиком — Семенюк
Саміт у Швейцарії має всі шанси стати єдиним масштабним майданчиком — Семенюк
НБУ зменшує облікову ставку, щоб насичувати економіку грошима — Ланда
НБУ зменшує облікову ставку, щоб насичувати економіку грошима — Ланда
Новини по темі
За кожним російським піхотинцем полює один український дрон — комбат Федоренко
Чотири дні до вересня. У Києві почався фестиваль пам'яті Романа Ратушного
Протистояти балістиці можуть тільки комплекси Patriot і SAMP/T – Криволап
"Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!", – Блаженніший Святослав про слово надії під час війни
Допомога бригаді НГУ "Азов": Фестиваль Faine Misto 2024 оголосив весь список виступаючих артистів