Ілюстративне фото: t.me V_Zelenskiy_official
Часів Яр не єдина гаряча точка на Донбасі
— Що у нас відбувається довкола, напевне, найгарячішої точки, а саме — Часового Яру?
— Я б не сказав, що це одна найгарячіша точка – Часів Яр. Якщо зведення Генштабу кожного ранку і вечора вписує в Бахмутський напрямок не тільки Часів Яр, але й інші населені пункти по ширині фронту 60 кілометрів, включно до Білогорівки, то там усі точки гарячі. Просто тут питання медійної уваги. Тому я проти того, щоб концентрувати всю медійну увагу лише на одній точці. Зважаючи на те, що, по-перше, росіяни навіть уже зараз намагаються реалізовувати свій задум із конфігурацією, коли вони хочуть пробити оборону ЗСУ на цій 60-кілометровій ширині фронту. І там усі точки по-своєму гарячі й важливі. А з іншої сторони, коли уже окреслено, що це у росіян є завдання — показати до 9 травня хоч якусь перемогу в районі Часового Яру. І треба зважати на те, наскільки в нас іноді занадто нервово реагують на різні просування росіян по фронту, адже був кіпіш із того, що DeepState написав, що росіяни просунулись в Очеретиному, а те, що наші війська вибивають росіян зараз із Очеретиного, ніхто не написав. Як і, наприклад, сьогодні (20 квітня) зранку некритично переписали зведення "Інституту вивчення війни" (Institute for the Study of War, ISW – американський аналітичний центр, заснований 2007 року. Щодня він дає зведення стосовно перебігу розв'язаної Росією війни проти України – ред.), що нібито росіяни дуже швидко рухаються на фронті через відсутність протиповітряної оборони у ЗСУ, хоча, якщо дивишся, лінія фронту не змінилась. Тому суто з медійної логіки я виступаю проти того, щоб виділяти лише одну точку.
— Тобто наскільки швидко насправді рухаються росіяни і чи рухаються?
— Все одно це не означає, що нашим захисникам на фронті легко. Тому що навіть якщо росіяни десь могли взяти якусь позицію і треба було її потім відбивати, то все одно це рух. Все одно нашим військовим доводиться докладати дуже шалених зусиль в умовах дефіциту матеріально-технічних ресурсів. Два тижні тому виникало питання: росіяни вже на околицях Часового Яру чи ні? Втім як і два тижні тому, так і зараз їм до околиць Часового Яру далеко. Навіть, якщо у них там є обхідні маршрути, мовляв, ґрунтовою дорогою послати невелику бронетанкову колону, щоб спробувати в тил нашим військам вийти в районі водоканалу, але мало хто з росіян повертається туди, звідки вони виходили.
Якби росіяни взяли оперативну паузу, ЗСУ було б складніше
— За цей час відчувається чи ні істотне посилення з боку Російської Федерації зброєю, людьми цих напрямків? Я маю на увазі, наскільки воно разюче відрізняється від попередніх періодів? Чи відчувається цей наступ, як його характеризують у медіа? Чи справді це повноцінний наступ, чи це просто активізація?
— Росіяни справді посилили кількість атак, але не можна сказати, що в них при цьому стало краще з технікою. Бо вони йдуть в штурми на мотоциклах і замангалених вантажівках. Береться вантажівка "Урал", туди ставиться мангал проти дронів, і це в них тепер така техніка для підтримки штурмових дій. Вони на цьому ходять не від гарного життя. У росіян завжди традиційно добре з людським ресурсом, тому що є різні упосліджені категорії населення. Є навіть можливість набирати найманців із різних азійських країн. Але щодо іншого — то ні. Тут питання в тому, що у росіян був намір наступати, і вони його навіть вирішили реалізовувати значно раніше, ніж очікувалось, чим собі ускладнили стратегічну перспективу. Бо якби вони вирішили взяти оперативну паузу, щоб наступати хоча б після 9 травня, нам би було б складніше. Вони б встигли посилитися. А так росіяни, не накопичивши достатньо сил, перейшли в атаку, чим заодно прискорили хоча б якісь процеси із військової допомоги для нас (військова допомога Україні з боку Заходу – ред).
.jpg)
Іван Киричевський. Фото: ФБ-сторінка Івана Киричевського
"А відколи Туск став маркером оцінки обстановки на фронті?"
— Щодо заяви Дональда Туска про ситуацію на фронті, яку він назвав критичною, і зауважив, що кількох тижнів може вистачити для того, щоб вирішити долю війни. Чи означає це, що ми зараз живемо у вирішальних 14 днях?
— А у нас відколи Дональд Туск, причому прем'єр-міністр не нашої країни, став маркером оцінки обстановки на фронті?
— Я б сказав, скоріше, не маркер оцінки обстановки на фронті, а маркер того, про що думають, що обговорюють і комунікують наші закордонні партнери.
— А ви взагалі щось чули, щоб у 2024 році Польща, главою уряду якої є Дональд Туск, нам щось постачала? Максимум, на що вони вирішили розщедритися, — подумати. А раптом, може, вони нам дадуть ракети до старих радянських ЗРК С-125, які ми тримаємо досі у строю, тому що треба чимось збивати "шахеди". Або ракети до ще комплексів "Куб" і "ОСА".
— Дональд Туск багато чого назаявляв, коли зустрічався зі своєю данською колегою Метте Фредеріксен, і вони обговорювали не постачання в Україні якихось систем, а в створення залізного купола над Європою. І це цікаво з точки зору того, чи взагалі вони думають сьогодні про Україну, чи вони вже думають про те, щоб небо над собою закривати?
— Та вони ні про те, ні про те не думають. Чесно. У нас вважають, що в Україні навіть в умовах війни безлад, а на Заході — все чисто, акуратно, планово тощо. Тобто "не те, що у нас". Але реальність така, що в Польщі, здавалось би, найгарячіша проблема навіть в контексті України, це фермери. Але уряд Дональда Туска переглядає угоди на зброю з Південною Кореєю. Їм, бачте, невигідно і дуже складно платити. Можливо, вони думали, що виторгують преференційні умови у масштабних контрактах, де 200 танків у першій серії, 500 танків по ліцензійному виробництву, а також 800 різних ракетних і артсистем. Але Південна Корея на це все відреагувала так: "Гаразд, ви не можете платити, це ваша проблема, у нас є кому цю зброю продати". І справді є.
Данія – країна, яка навіть не змогла спорядити фрегат в рамках місії НАТО для боротьби з дронами єменських хуситів. Один фрегат поламався, а на іншому раптом поламалася пускова установка до ракети "Гарпун", і там довелось перекривати Балтійське море. Я не люблю просто брати участь в іграх, що на Заході все прекрасно, вони високі плани розбудовують. Там якраз структура реальності зовсім навпаки.
КОНТЕКСТ
Російські окупанти зосереджують зусилля для прориву оборони західніше міста Бахмута, щоб вийти до каналу Сіверський Донець – Донбас і захопити місто Часів Яр. Російське воєнне керівництво поставило задачу взяти його до 9 травня. Піхоті окупантів вдалось вийти до мікрорайону "Новий", однак воїни ЗСУ знищили окупантів. Про це повідомляв Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вранці 14 квітня.
"Ворог зосереджує зусилля для прориву нашої оборони західніше Бахмута, виходу до каналу Сіверський Донець - Донбас, оволодінні населеним пунктом Часів Яр, створенні умов для подальшого просування до Краматорської агломерації", — йдеться у повідомленні Сирського. Він додав, що армія РФ використовує чисельну перевагу, а також "різноманітні мотиваційні чинники, у тому числі розстріли". Деяким підрозділам окупантів вдалось вийти на околицю міста: "Окремі групи піхоти противника вийшли до мікрорайону "Новий", але були знищені ударами FPV-камікадзе та вогнем артилерії"
"Загроза залишається актуальною, з урахуванням того, що вище російське воєнне керівництво поставило задачу своїм військам захопити Часів Яр до 9 травня", — зауважив Сирський. За його словами, для зміцнення оборони українське командування на цьому напрямку посилило бригади: надали додаткові боєприпаси, дрони, засоби РЕБ.
