Фото: Начальник Генштабу генерал-лейтенант Герці Га-Леві проводить засідання з учасниками Форуму Генштабу 14 квітня 2024. Israel Defense Forces
– Як виник конфлікт між цими двома країнами? І чи справді причина атаки Ірану на Ізраїль — удар Ізраїлю 1 квітня, під час якого загинули іранські військовопосадовці?
– Не просто військовопосадовці — старші офіцери та генерал Корпусу вартових Ісламської революції, які координували діяльність Хезболли, Корпусу, сирійців, палестинських організацій, які за фактом ведуть війну проти Ізраїлю. Демонстративність акту цього удару стала першопричиною. Вторинним каталізатором стало те, що це був далеко не перший удар з боку Ізраїлю, не вперше знищені старші офіцери.
Іран зачепився за те, що це буцімто територія консульства, що, з погляду Тегерана, дає легітимне право бити у відповідь.
– Конфлікт вважається вичерпаним чи ні? Представники Ірану на конференції ООН заявили, що Тегеран діяв згідно зі статтею 51 Статуту організації, що дає право на самозахист. Цим ударом вони вважають справу вичерпаною. Чи справді це так?
– Іранці цілком задоволені результатом. Їм не важливо було, чи влучать вони, чи ні. Власне факт завдання удару безпосередньо по території Ізраїлю — уже безпрецедентна подія, і зараз вони або святкують, або вдають, що святкують. Хто виграв: ті, хто все збили, чи ті, хто наважився запустити? Іде боротьба інтерпретацій.
З боку Ізраїлю, значна частина військово-політичного істеблішменту не вважає, що справу вичерпано, і, більше за те, плекає плани удару по території Ірану. Для них це вважатиметься закінченням раунду. У будь-якому разі, це черговий етап ірано-ізраїльського протистояння, який ще на крок наблизив ситуацію до стану війни.
– Яка, на ваш погляд, причина того, що вони наважилися на цей удар? Чи може це бути наслідком безкарності Росії на світовій арені?
– "Безкарність породжує безкарність" — тут ви абсолютно маєте рацію. Але треба пам'ятати про інструментальну частину. За цей час іранці значно покращили свої дрони — ті ж шахеди, наприклад. Вони пройшли бойове випробування.
Світ розділився. Раніше Росія не виступила б на їхньому боці, як зараз. Вони не змогли б шантажувати її, щоб отримати більше ППО. Іранська протиповітряна оборона дуже слабка: вони потребують і РЕБ, і авіації. І саме контекст російської агресії створив у них ілюзію, що вони матимуть таку підтримку.
– Чи міг Іран усе це розпочати, змовившись із Путіним, щоб мати на міжнародній арені ті політичні наслідки, які ми бачимо, тобто відвертання уваги від України?
– Ні, я не думаю. Росія могла підштовхувати, могла цьому сприяти або створювати оману для іранців, але змови там не було. Насправді вони доволі скептично ставляться одне до одного. Іранці прямо звинувачують росіян у тому, що їхня російська ППО не захищає іранські об'єкти в Сирії. Колишній голова комітету зовнішньої політики іранського меджлісу (парламенту) публікує статтю за статтею про те, як Росія веде проізраїльську політику, зраджує і не є другом Ірану.
Я вважаю змову малоймовірною, оскільки це суто внутрішнє іранське рішення, продиктоване їхнім уявленням про те, який вигляд мусить мати Іран в очах своїх сателітів, в очах регіону і власних громадян.
– Який вигляд Іран хоче мати в очах своїх сателітів і громадян? Якого статусу він прагне досягти?
– Він хоче, щоб його боялися. Хоче керувати страхом, маніпулювати через загрозу. Якщо ізраїльтяни безкарно вбивають старших офіцерів, які відповідають за координацію сателітів і неоголошеної війни проти Ізраїлю, то вони вирішили, що це підважує їхній статус страшної сили, яка є панівною на Близькому Сході. Сили, яка досягає за останній час багатьох поставлених цілей і на яку варто зважати. Це те, що вони транслюють на регіони.
– Чому Ізраїль завдав цього удару, вбив офіцерів?
– А чого Трамп дав наказ — і було знищено Касема Сулеймані, командувача експедиційного корпусу, який створив мережу сателітів? Бо це людина, яка координувала діяльність проти Ізраїлю. Це ворог. Ми ж не питаємо, чому раптом хтось знищив Захарченка та інших.
– Перейдімо до українського питання. Як розвиватимуться справи з допомогою Україні в контексті допомоги Ізраїлю? Нагадаю, напередодні Чак Шумер заявив про досягнення певної згоди щодо допомоги Україні та Ізраїлю. За словами Шумера, відповідного консенсусу досягли під час недільної телефонної розмови президента Байдена і лідерів Конгресу. Він висловив сподівання, що цього тижня вдасться зробити щось для допомоги обом країнам. Чи буде зрушення в питанні допомоги Україні? Чи Америка зараз усе-таки більше зосередиться на допомозі Ізраїлю?
– Тут насправді треба бути американістом, яким я не є. Але окремі сигнали дозволяють сподіватися, що пакет буде прийнятий, і адміністрація президента США не допустить надання допомоги тільки державі Ізраїль, без нас.
– Наступне питання випливає з допомоги Америки Україні. Те, що обурило українців і про що згадав президент Володимир Зеленський після нічного обстрілу в Ізраїлі: він написав, що світ має все необхідне, щоб зупиняти будь-які ракети, шахеди й інші засоби терору — очевидно, в тому контексті, що США і Британія допомагали Ізраїлю збивати цілі на інших територіях. Як гадаєте, чому так відбувається? Чому Ізраїлю допомагають, а Україні — ні?
– У Москві дотримуються того ж принципу, що й в Ірані — керувати через страх, загрозу, маніпулювати сусідами, супротивниками, партнерами тощо. Бо вони й партнерів залякують, як відомо, не тільки ворогів. Бачимо абсолютну тотожність методів, які використовує іранський та російський режим.
Іран наразі не становить прямої загрози для Європи і Сполучених Штатів. Інша річ, як воно буде завтра. Але уявити ситуацію, що Іран нападе на США, неможливо. Немає того класу балістичних ракет, немає ядерної зброї. Вони мають балістичні ракети регіонального значення, які можуть загрожувати значно більшій території, з радіусом по Східне Середземномор'я, з Єгиптом та Кіпром, але не Британії, Франції і тим паче не Сполученим Штатам.
– Якщо наші союзники почнуть збивати російські ракети, які летять в Україну, чи справді є ризик широкомасштабної війни в Європі, про що напередодні казав Девід Кемерон, голова МЗС Британії?
– Ні, я не вважаю, що цей ризик є. Як відомо, ми вже мали ситуації, коли Росія відступає або отримує по морді — і нічого не стається. Пам'ятаю, слідкував за подіями на окупованій Херсонщині: всі казали, якщо вибити окупантів з Херсона, застосують ядерну бомбу. Їх вибили з правого берега, і що сталося? Нічого. А вони просто про це промовчали для своїх громадян. Так само буде, коли їм дадуть по морді в повітрі. Вони просто промовчать про це.
– Згадаймо десятки ситуацій, коли всі боялися, раптом хтось щось зробить, то Росія дасть потужну відповідь. Але подивіться, Чорноморський флот знищений на 30%, удари по російських НПЗ, удари по російських територіях, які межують з Україною, — і що Росія робить?
– Нічого, у тому й річ. І ця війна, і попередні їхні війни, коли вони програвали, дуже добре свідчать про те, що вони зупиняються, коли отримують потужну збройну відповідь.
– Хотілося б почути ваш прогноз, як розвиватиметься ситуація на Близькому Сході між Ізраїлем та Іраном у контексті дій наших західних союзників, зокрема США. Що може бути далі? Чи варто чекати помсти Ізраїлю і потім знову відповіді з боку Ірану?
– Так, я вважаю, що варто чекати. Чергову червону лінію перейдено. Якщо її перейдено один раз, слід очікувати, що це станеться ще раз, і ще раз. Конфронтація наростатиме. Іранський режим піддаватиметься дедалі більшому тиску. З часом ми підійдемо до неоголошеної війни. І наступного разу, наприклад, для США буде значно важче вмовити Ізраїль не відповідати.
Удари по ядерній інфраструктурі Ірану цілком реальні. І заява-заклик голови МАГАТЕ не бити по ядерних об'єктах означає, що всі сторони добре знають, що цей план є.
Генеральний штаб Армії оборони Ізраїлю не приховує, що навчання проводилися із завдання ударів по дальніх цілях, що означає по Ірану. І перелік цілей теж відомий, навіть у соцмережах уже про нього пишуть. Чотири ядерні об'єкти на території Ірану.
– Чи є удари Ізраїлю по ядерних об'єктах невигідними для США, які постійно бентежаться, що в Ірану з'являється ядерна зброя?
– Для США важливо, щоб усе було тихенько, щоб війни регіональної не було. Війна — це дорого і непередбачувано, з їхньої точки зору. Водночас це абсолютно реальна загроза для зростання цін на нафту — і нікому не хочеться підривати свій статус у Штатах.
Текст підготувала Катерина Кобєлєва, відредагувала для публікації Юлія Озен.
