Ілюстративне зображення: facebook/CrimeanHouseKyiv
"9 кіл пекла"
– 10 квітня 1883 року вийшов друком перший номер газети "Терджиман”. Це унікальне тюркомовне видання. Хто його автор, хто його замислив і як реалізовував?
Спочатку його реалізовував звичайний шкільний вчитель Ісмаїл Гаспринський. Тоді він ще не був відомим просвітником, але це була його така ідея з молодих років. Він дуже довгий час подорожував Європою, дуже багато країн побачив. І коли повернувся до Бахчисараю, став учителем, він побачив, що треба людей просвіщати. І не тільки в школах, а й якимось друкованим виданням. А друковане видання – це могла бути тільки газета. І 10 квітня 1883 року було отримано дозвіл на друк першої в кримськотатарському середовищі газети "Терджиман", або українського "Перекладач". Звичайно, це був дуже тернистий і довгий шлях. Це була Російська імперія і, звичайно, там дуже багато було цензури. Й Ісмаїлу Гаспринському довелося пройти там "9 кіл того пекла". Але коли він отримав дозвіл, то тоді зі своєю родиною, а на той час у нього вже була друга дружина Зухра Акчуріна, вони просто не покладаючи рук почали писати і друкувати тексти. Тобто Гаспринський не тільки був видавцем, він ще був перший журналіст. І його дружина також. Вони робили все спочатку самі. Вони писали статті, вони їх редагували, друкували, видавали. Тобто перша редакція взагалі була в будинку Ісмаїла Гаспринського в Бахчисараї. До речі, будинок самого Гаспринського в Бахчисараї не зберігся. Але друкарня і редакція є. Там зараз музей. І я хочу сказати, що якраз Осман Акчокракли, один із відомих кримськотатарських істориків, який дуже добре знав Ісмаїла Гаспринського, був ініціатором відкриття саме музею – будинку-музею Гаспринського. Він дуже багато зусиль доклав, щоб усе це зберегти – станки, перші номери і так далі. Там дуже багато що було зроблено. Я дуже сподіваюся, що дуже скоро Крим буде деокупований і ми всі зможемо приїхати у наш рідний Бахчисараї і побачити, як це все відбувалося. Там зараз працюють працівники, кримські татари. Вони вимушені там працювати, щоб зберегти хоча б той клаптик історії, який у нас є, з початком якраз журналістики, яка зародилася із "Терджиманом".
Будівля друкарні "Терджиман" в Бахчисараї. Фото: wikipedia.org
"Цю газету просто зачитували до дір"
– Про що була газета "Терджиман", які питання, теми вона порушувала?
Взагалі більшість статей виходила кримськотатарською мовою. І це було дуже добре, тому що, як і зараз, так і тоді, Ісмаїлу Гаспринському доводилося проходити "між крапель цензури". Тому що була дуже велика цензура. А питання порушувалися різні. Писали про все, що стосувалося суспільства. Тобто такі злободенні теми дня. Це була суспільна газета. Спочатку вона виходила раз на тиждень, потім двічі на тиждень, і врешті-решт вона стала щоденною. Там дуже багато було тем. І, до речі, було багато приділено уваги жінкам. Тому що Ісмаїл Гаспринський на сторінках своєї газети завжди писав, що освічена дівчинка дорожча, ніж хлопчик того ж віку, тому що це майбутня дружина, майбутня мати і перший вчитель своїх дітей. Тобто він просто пропагував ідею рівності між чоловіками і жінками. Він дуже багато писав про суспільство в інших країнах. Тому було десь 15 країн, де була розповсюджена газета "Терджиман". І хочу сказати, що Ісмаїл Гаспринський спочатку роздавав "Терджиман" безкоштовно в мечетях, в кав'ярнях, щоб люди читали. А коштувала вона всього 10 копійок, на той час це були невеликі гроші. Але, щоб газета була прибуткова, він влаштував передплату і збирав підписників. І якщо на початку в нього було 200 примірників, то згодом наклади розросталися і дуже багато вже людей передплачували цю газету. Кримські татари чекали на кожен номер і передавали його з рук в руки. Тобто цю газету просто "зачитували до дір". Там, до речі, були оголошення. Тобто це була перша така реклама. Згодом, коли "Терджиман" почав виходити вже щодня, з'явився ще додаток до газети – це "Міллет" або "Народ". А потім жіночий журнал – "Алем-і нісван", дитячий журнал – "Алем-і суб'ян", і гумористична газета, яка так і називалася "Ха-ха-ха". Тобто біля "Тедржимана" вже розросталася дуже потужне медіа. І хочу зазначити, що практично всі номери "Терджимана" збереглися. Вони є, вони були видані. Невеликим тиражом вийшла ціла книжка "Підписки Терджимана". І, до речі, в Національній бібліотеці України також є всі номери "Терджимана".
Гульнара Абдулаєва. Фото: facebook/Gulnar Abdula
Не тільки просвітництво
– Наскільки робота в "Терджимані" і з "Терджиманом" зробила з Ісмаїла Гаспринського політика, громадського діяча і лідера думок?
Це, по-перше, була просвітницька робота. Але хочу сказати, що до того, як ще вийшов перший номер "Терджиману", Ісмаїл Гаспринський був не тільки простим вчителем, він ще декілька років був головою міста Бахчисарай. І за цей період Бахчисарай дуже оживився. З'явилися лікарні, засвітилися перші ліхтарі, і бюджет міста дуже зріс. Тобто, Ісмаїл Гаспринський був дуже потужною персоною для кримськотатарського населення. І що дуже важливо, що він дуже був щирий і відкритий до молоді. Якщо він бачив, що молодь обдарована, то він відчиняв двері "Терджиману". І на сторінках його газети публікувалися згодом дуже відомі люди. Тобто, він був не тільки просвітником, а й першим вчителем дуже багатьох людей. А це і поети Мемет Нузет і Усеїн Шаміль Тохтаргази. Філолог і політичний діяч Асан Сабрі Айвазов, якого Гаспринський взагалі сприймав як свого сина. Абдулла Лятіф-заде, Амет Озенбашли, Номан Челебіджіхан. Тобто, це все майбутні лідери кримськотатарського народу і вони всі публікувалися в "Терджимані", який згодом ставав більш політичним. "Терджиман", звичайно, отримував попередження з боку влади. Але Гаспринський вмів розмовляти з тодішньою владою. Нагадаю, це був початок XIX століття, і це була Російська імперія, де дуже багато гайок закручували. І, якщо чесно, то іноді навіть дивно, що "Терджиман" стільки років міг протриматися і працювати.
– Скільки часу, до речі, він видавався?
Із 1883-го до 1917-го року. Тобто, на початку більшовицької "революції" ще декілька номерів вийшли. І після того, як більшовики прийшли до влади, "Терджиман" закрили.
