Ескіз мозаїки Прапор перемоги для музею в Краснодоні Луганської області – спільний проект Алли Горської, Віктора Зарецького та Володимира Смирнова. Фото: Антиквар
"Маріупольські мозаїки Горської досі страждають від рук росіян"
Що ми маємо сказати в першу чергу про виставку "Алла Горська. Боривітер"?
Найпершим і найважливішим є те, що ця виставка вперше представить глядачам настільки повне зібрання творів Алли Горської. Адже люди могли бачити деякі твори в музеях, але щоб створити повноцінну картину, бачення творчості цієї видатної української художниці, варто піти на виставку.
А що можна почитати з цього приводу? Як можна дослідити творчість Алли Горської? Для мене було подію, коли вийшла книжка "Алла Горська — мисткиня у просторі тоталітаризму".
Безсумнівно, прочитання книги і відвідування виставки можуть бути паралельними процесами, адже ми хочемо заохотити людей до глибокого занурення в тему. Але загалом виставка супроводжується достатньою кількістю текстів, документальних матеріалів, відео. Тож глядач, який навіть вперше відкриє для себе це ім'я, в повному обсязі дізнається про долю і творчість цієї художниці та її сучасників.
Більшість знають, що Аллу Горську приписують до покоління шістдесятників, і мають розуміння, що це був за період. Сама доля Горської така, що її просто вбила радянська влада, хоча намагалися показати це як сімейні чвари. А чи можна в творчості самої пані Алли відстежити, коли вона як мисткиня перетворюється на дисидентку? І чи можна її взагалі такою вважати?
Так, безсумнівно, це можна буде прослідкувати в залах на виставці, починаючи від залів, присвячених її монументальним творам, адже вона в будь-які моменти своєї творчості стикалася з перепонами радянської влади. Наприклад, це зал і сценографічних творів, жоден з яких не був реалізований і поставлений, або ж зал монументальних творів, частина з яких була після її смерті одразу знищена й навіть зараз. Це і маріупольські мозаїки, які до сьогодні страждають від дій Росії, адже вони частково знищені в Маріуполі. Також це її графічні твори, присвячені образу гнівного Тараса Шевченка, в яких, думаю, найкраще відчутний її супротивний дисидентський дух.
Мозаїка Алли Горської в Маріуполі, зруйнована внаслідок російських обстрілів. Фото: фейсбук Івана Станіславського
"Усунули" за цікавість до історії свого народу
Говорячи про біографію Горської, важливі та переломні моменти в її творчості чим вона так не подобалася режиму?
Ми не можемо недооцінювати силу візуального мистецтва і до сьогодні воно має потужну енергію, яка впливає на людей. І, власне, художники цього покоління шукали зв'язок зі своїм корінням, досліджували мистецьку спадщину "Розстріляного відродження" попередніх років, заглиблювалися в історію свого народу і, наприклад, привертали увагу до Биківнянської трагедії — масованих розстрілів українців радянською владою. Цей процес не подобався радянській владі, яка прагнула узагальнення, винищення пам'яті народу і через це, думаю, її було усунуто.
Шістдесяті роки в контексті історії були фактично вчора або навіть й досі тривають, але ми все одно маємо знаходити механізми, як промовляти до людей, покоління яких не знали особисто мистців. І це може бути складно. Чи відчували ви цю складність, роблячи виставку?
Це була не стільки складність, скільки відповідальність: і перед старшим поколінням, яке особисто знало і Аллу Горську, і художників-її сучасників, і перед більш молодшим поколінням, яке вперше для себе відкриває ці імена. Відповіддю на цей виклик стали документальні матеріали. Ми намагалися максимально дати голос цьому втраченому, вбитому поколінню, використовуючи цитати, власні слова Алли Горської та її спільників у культурній справі. Тому більшість виставкових блоків супроводжується власними словами цих людей.
Виставка триватиме півтора місяці
А взагалі коли є мета зробити виставку і коли вже починається робота, зрозуміло, з якою темою працювати, є таке поняття як цільова аудиторія? Куратори визначають, для кого в першу чергу ця робота і хто їхній глядач?
Робота Українського дому пов'язана з достатньо широкими аудиторіями. Звичайно, ми враховуємо і експертів, які прийдуть на виставку і своїм професійним оком перевірять правильність нашої роботи. Але взагалі ми працюємо з широкими аудиторіями, як українськими, так й іноземними, для того, щоб максимально повноцінно розповсюджувати інформацію.
Скільки триватиме виставка?
Півтора місяці.
А чи є наміри та можливості дати хід виставці та повезти її іншими містами України?
Поки що з подібних матеріалів арт-фундація "Дукат" готує книжкове видання, яке фактично дублюватиме певні виставкові моменти, а в дечому — дорівнюватиме їм. Про подальшу долю виставки ми, звісно, будемо думати і працювати в цей бік. Але поки що конкретних планів немає.
Й насамкінець: які поради ви могли би дати тим, хто зараз нас читає та розуміє, хто відвідає виставку? Що має бути у фокусі, чи потрібно обовʼязково читати все, що написано?
Я б радила читати супровідні матеріали або ходити на кураторські екскурсії, якщо усна розмова більш звучніша для глядача. Багато інформації, цікавих фактів закладено саме в текстах, тому раджу читати.
Більше інформації про виставку, години роботи можна дізнатися тут.
