Ілюстративне фото ФБ-сторінка "Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine"
Для США 2 роки — недостатній термін
— Уже майже 2 роки триває повномасштабне вторгнення з боку Росії, вже зрозуміло, що Україні потрібні снаряди, щоб ефективно знищувати ворога, а виходить, що для цього у Заходу бракує потужностей? Що, наприклад, заважає Сполученим Штатам Америки? Можливо, не вистачає заводів, чи вони планують їх будувати або вдосконалювати?
Сполучені Штати Америки навіть історично не збиралися воювати після Другої світової у війні, яка вимагала б інтенсивної витрати снарядів. А там у 60-ті та 80-ті ставка була на тактичну ядерну зброю, а потім на високоточну зброю. Коли настав розвал Радянського Союзу і Москва зникла на певний час як їх головний політичний противник, снаряди як такі стали непотрібними. Тому ніхто з американців ті всі потужності не утримував. Тим більше, якщо можна було щось купити в плановому порядку, зокрема в Індії чи Австралії, або виготовити на залишках власних потужностей, з того і виходили. Тому речі, які відбувалися протягом 30 років, за 2 роки не переграєш. Тут уже питання з нашим сприйняттям, чому у нас досі дивуються, що за 2 роки цілеспрямованих зусиль західні союзники не змогли виправити проблеми, накопичені за 30 років.
.jpg)
Іван Киричевський. Фото: ФБ-сторінка Івана Киричевського
Наскільки відомо, якісь проєкти по тому, щоб поновити потужності з виробництва пороху, Пентагон примудрився загнати в бюджет по допомозі Україні. Самі себе переграли. Але справедливості заради, два роки — це не аргумент, тому що Польщі для налагодження дрібносерійного виробництва 155-мм снарядів (кілька тисяч снарядів на рік) знадобилося п'ять років. А Україні, щоб мати хоча б мінімально необхідне виробництво своїх снарядів, треба було починати з 1992 року. Це настільки довготривала річ. Узагалі простіше зробити невелику кількість керованих снарядів, ніж тисячі.
— І можна сказати, що це ефективна теж зброя, так?
Звісно, ефективна, питання в масовості. Тому, на жаль, у нас немає можливості висловлювати претензії в стилі, "чому ж американці за два роки нічого не зробили?" Адже що нам заважало з 2014 року перенести деякі хімічні виробництва із Сумської області, щоб у нас не було проблем, що в нас своєї сировини немає.
Чи буде мільйон снарядів від ЄС?
— Щодо сировини, яка потрібна для того, щоб виготовляти снаряди, які обсяги зараз є у США та Європі?
Цілком зрозуміло, виникає контекст питання, а що в європейців з сировиною? Бо обіцяли мільйон снарядів, а не зробили. Але хто ж знав, що при плануванні такого мегапроєкту, як зробити один мільйон снарядів для нас, тим більше, що потужності та сировина дозволяють, в Європейського Союзу не вистачить розуму встановити пріоритет, що спочатку треба нам снаряди віддавати, а потім закривати комерційні потужності. Крім того, коли Європейський Союз брав на себе зобов'язання, він думав, що просто зможе купити снаряди в США, в Англії, в Південній Кореї. Там, де їх уже в принципі немає, бо все "вимели". Тому виходить парадоксальна історія, що один німецький "Rheinmetall" зараз на рік може зробити близько 600 тисяч снарядів калібру 155 міліметрів, не рахуючи інших боєприпасів. А загалом в Європі 30 виробників. Тож питання в тому, як Європейський Союз не дуже розумно розпорядився власними наявними потужностями й сировиною. Очевидно, що будь-який такий модерністський проєкт, який вимагає таких надзусиль, ніколи не вдається. Тому Європейський Союз уже перейшов до певної корекції і, наприклад, їм нарешті прийшла в голову ця світла і розумна думка, що якщо в них своїх снарядів не вистачає, то поруч є дуже великий виробник артилерійських боєприпасів в Туреччині, який робить дуже багато, і в нього можна купити.
"Яка різниця, яке маркування на снаряді, якщо він летить, вибухає і вбиває окупантів?"
— А чому досі не купують?
Якщо вдаватися в нюанси світової політики, то Туреччина — великий противник Греції, а Франція вирішила на це все "вписатися". Але було ж очевидно, що може бути проблема з тим, щоб вчасно виготовити необхідний комплект. А турки такі, що зроблять й готові продавати всім, хто платить. У них немає чітких геополітичних уподобань в плані продажу зброї. Але грецька гордість, що "не дозволимо купувати снаряди у Туреччини", зіграла у свій злий жарт. Тільки за рік після того грекам і французам дійшло, що це взагалі правильна історія і яка різниця, яке маркування буде на снаряді, якщо він летить, вибухає і вбиває російських окупантів?
США: питання не сировини, а організованості процесу
— Можете пояснити, з чого складаються снаряди? Що нам потрібно для виготовлення частин, з яких складаються снаряди?
Окрема важлива сировина — це спеціальна загартована сталь під снаряди, яка має давати необхідний розліт уламків. Особливість натівського калібру 155 мм порівняно з іншими полягає в тому, що завдяки саме якості виготовлення вибухівки, якості виготовлення корпусу снаряд летить точніше і дає кращий розліт уламків. Судячи з усього, із загартованою спецсталлю, що в Європейському Союзі, що в США все більш-менш добре. Крім того, все впирається не в сировину, а в те, як воно організовано. Тому що навіть відносно американців можна скільки завгодно чудуватися, як вони примудрилися загнати у бюджет військової допомоги для України на 60 млрд доларів гроші на проєкти по вибухівці, які взагалі-то їм самі потрібні. Але при цьому американці не збираються вирішувати свою іншу типологічну проблему з індустрією виробництва боєприпасів. Вона виглядає приблизно так. Ми ж думаємо, що зазвичай, якщо є завод боєприпасів, то там замкнутий цикл виробництва. Тобто в одному цеху роблять болванку, в іншому цеху споряджають її вибухівкою, в третьому накручують підривач, фарбують, маркують тощо. В американців все навпаки. У них за кожен із чотирьох основних етапів виробництва відповідають окремі заводи, які розкинуті по всіх Сполучених Штатах. І виходить, що в американців більше зусиль йде на те, щоб навіть не шукати сировину, а возити заготовки під снаряди від одного етапу виробництва до іншого. І вони цю структурну проблему вирішувати не збираються, а просто планують збільшувати потужності на кожному з окремих обсягів виробництва боєприпасів.
Під дрони, а не під снаряди
— Щодо наших можливостей, що ми можемо зробити для того, щоб збільшити кількість вироблених снарядів і щоб ефективніше знищувати ворога?
Нам треба тут в цьому плані змиритися і подивитися, що ми зайшли на новий виток розвитку військових технології, в рамках яких певну кількість вибухівки краще перерозподіляти на боєприпаси під дрони, а не під снаряди.
КОНТЕКСТ
90% замовлень із виробництва безпілотних систем отримують українські виробники. Про це повідомив 9 лютого 2024 року в ексклюзивному коментарі Українському Радіо секретар РНБО Олексій Данілов. Він прокоментував доручення президента України Володимира Зеленського щодо створення в ЗСУ Сил безпілотних систем.
"У нас на сьогодні є замовлення (стосовно безпілотників – ред.), 90% з яких отримують саме наші виробники, котрі виробляють ці засоби ураження на території України. Це українські компанії. Ми готові їх контрактувати по максимуму, щоби забезпечити ЗСУ саме цими засобами ураження", – наголосив Данілов.
Він зауважив, що війна змінилася: якщо порівнювати 2022-23 роки та зараз. Змінилася саме з технологічної точки зору. "І те, що президент видав указ про створення нового виду військ свідчить, що ми свідомі того, якою буде війна майбутнього, яка вже сьогодні є на нашій території. Безпілотні літальні апарати, роботизована техніка все більше і більше включатимуться в цей процес. І майбутнє вже буде зовсім іншим, ніж є сьогодні", – констатував секретар РНБО Олексій Данілов.
Президент України Володимир Зеленський доручив Кабміну створити в ЗСУ Сили безпілотних систем. 6 лютого 2024 року глава держави підписав указ "Про нарощування спроможностей сил оборони". Президент доручив уряду разом із Генштабом ЗСУ опрацювати питання створення безпілотних систем як окремого роду сил у структурі ЗСУ і за за результатами опрацювання внести пропозиції на розгляд Ради національної безпеки та оборони секретарем якої є Олексій Данілов.
Як зауважив Зеленський у своєму відеозверненні: "Створення у наших Силах оборони окремого роду сил – Сил безпілотних систем – це не питання майбутнього – це те, що повинно дати цілком конкретний результат уже найближчим часом. Цей рік повинен стати вирішальним у багатьох аспектах. І, очевидно, – на полі бою. Дрони – безпілотні системи – довели свою ефективність у боях на землі, у небі та в морі. Україна реально змінила безпекову ситуацію в Чорному морі завдяки дронам.
Відбиття штурмів на землі – це багато в чому робота саме дронів. Масштабне знищення окупантів та їхньої техніки – це також дрони. Зараз перелік завдань чіткий: спеціальні штатні посади під роботу з дронами, спеціальні підрозділи, ефективне тренування, систематизація досвіду, постійне масштабування виробництв і залучення найкращих ідей, найкращих спеціалістів у цю сферу".
