На фото: обкладинка посібника "Як говорити про російсько-українську війну в школі"
Говорити і про трагедії, і про перемоги
Антоніна Макаревич: Посібник поділений на три частини: "Навіщо говорити", "Що говорити" та "Як говорити". "Що говорити" ― це найбільша частина посібника. До роботи над посібником залучили істориків, практикуючих вчителів, викладачів, маємо серед авторів офіцера Збройних Сил України ― це Олександр Панарін, а також залучили шкільних методистів та дитячу й сімейну психологиню Світлану Ройс, яка працювала з усіма матеріалами, дала коментарі та поради, як саме правильно висвітлювати події та факти про війну. Проєкту дало старт Міністерство освіти і науки України. Ми, історики, звикли працювати з тими подіями, які вже відбулися, і було б добре мати такий посібник у 2015 чи 2016 роках. Однак цього не сталося. Коли міністр Оксен Лісовий прийшов на посаду навесні минулого року, то практично одразу до нас звернулися, щоб створити такий посібник. Він не міг з’явитися у березні 2022 року, адже історикам потрібен певний час, щоб порефлексувати і зрозуміти, що відбувається. До того ж надзвичайно складно працювати в умовах, коли ми самі перебуваємо в епіцентрі подій і не знаємо, як вони закінчаться та що відбудеться далі. Звісно, ми віримо в нашу перемогу, і цей посібник ― це також впевнений крок до перемоги України.
Ми ставили собі за мету саме висвітлювати події, говорити про війну чесно. Тому там є і про перемоги, і про трагедії українців у цій війні. Зокрема, це трагедія Маріуполя, але ― як подавати? Що завод "Азовсталь" став символом незламності та сили українців, саме це треба підкреслювати. І що Україна, яка по суті не має свого сильного флоту, має перемоги на морі. Ми змогли відбити і острів Зміїний, і потопити вже не один крейсер. І черги на Хрещатику за поштовими марками ― це також символ того, що Україна має значні перемоги.
Ми не нападаємо на інших. Ми відстоюємо своє
У посібнику висвітлено те, що робить Україна та всі українці й українки для того, щоб згуртуватися і давати відсіч ворогу. Зокрема, як держава Україна згуртовує навколо себе світову спільноту, аби переконати весь світ, що ми є тими, хто борються за своє. Ми не нападаємо на інших, нам чуже не потрібно, у нас є своє. І ми відстоюємо свою землю, свою історію, свій народ. Саме це ми намагалися висвітлити у посібнику.
Учні є співтворцями історичного контенту
Важливий момент. Ми не хочемо, щоб це стало чимось дуже унормованим і формальним. Тому підкреслюємо на самому початку, що учні й учениці є співтворцями історії та цього контенту, який ми проговорюємо. Зазвичай вчитель має передати якусь інформацію, учні мають її сприйняти та піти далі. Але ми наголошуємо абсолютно на іншому ― учні є учасниками цих подій, тому дуже велика увага приділена тому, що ми маємо говорити про героїв. Їх дуже багато. Це і ЗСУ, і Нацгвардія, і лікарі, рятувальники, волонтери, цей список можна продовжувати. У кожному класі у дитини є хтось із близьких людей, хто своїми безпосередніми діями щодня наближає перемогу України. Тому під часу уроку важливо про це говорити. У посібнику є певний блок завдань, щоб із локального контексту виходити на всеукраїнський контекст. Адже у кожній громаді є багато героїв, і найперше ― ми маємо знати саме про них, а потім вже наповнювати свою картину.
Посібник можна використовувати і на інших уроках
Це може бути класна година, уроки громадянської освітньої галузі та мовно-літературної. Учитель найкраще знає своїх дітей, з якими він працює. І він не має багато вільного часу, бо великі навантаження. Ми підготували цей посібник як помічник для вчителя. Коли є запит, ви можете поговорити про це і про це, і поговорити ось таким чином. Тут підказки і скерування для вчителя, як він може побудувати цю розмову з учнями. Насправді вчителям дуже важко, бо вони не є окремо від цих подій. Їм так само важко працювати, коли лунає повітряна тривога і треба спускатися в укриття, де проводити уроки складно. Тому вчителю потрібно зорієнтуватися, як правильно побудувати урок.
"Маємо закласти в учнях розуміння складності російсько-українських відносин"
Олександр Панарін: Досвід моєї тривалої педагогічної діяльності, який обірвався, на жаль, з початком широкомасштабної війни, свідчить про те, що діти набагато усвідомленіше підходять до розуміння того, що відбувається зараз, і часом навіть більш виважено сприймають дійсність, ніж деякі дорослі. Це, безперечно, впливало на роботу нашого авторського колективу у підборі інформації та способів донесення її до учнівства. Ми намагалися перш за все дати фахову якісну історичну основу для наших колег, якою б вони могли послуговуватися. Тому багато часу було присвячено тому, щоб вивірити певні речі, перевірити їх за допомогою різних джерел, адже інформації досить багато і в ній можна заплутатись, а деяка інформація може бути частиною гібридної інформаційної війни, яку продовжує проти нас ворог.
Історична традиція, яка склалася щодо викладання та розуміння російсько-українських відносин, безперечно зазнала значних змін і мала б бути вже переглянута давно. Але, на жаль, сьогодні ми маємо ситуацію, коли перегляд цих ідей відбувається у дуже складних обставинах. Ми маємо закласти в учнях розуміння складності російсько-українських відносин і що ця війна є результатом кількасотлітніх процесів та намагань знищити українське суспільство, спроб не допустити існування української державності. На цьому саме акцент у розділі "Що говорити", проводяться паралелі з історичним минулим, зокрема з геноцидом українців у 30-х роках ХХ ст. і в ХХІ ст. Йдеться про те, що відбувається варварство, дикунство у Європі, але це мета російського ворога ― знищення України, української культури та суспільства.
"Батьки повинні бути готові"
― Які поради ви б дали батькам для процесу спілкування з дітьми? Чи потрібні тут спеціальні форми?
Олександр Панарін: Говорити чесно і про все. Правильними термінами і словами. Можливо, не всім легко підбирати ці слова і потрібна допомога, але для цього батьки повинні також долучатися до процесу самоосвіти, цікавитися історичними подіями, аби простими словами пояснити їх своїм дітям. Про те, що почує від учителя учень чи учениця, вони запитають увечері вдома у батьків. І батьки повинні бути готові.
Антоніна Макаревич: Навіщо говорити? Бо ми живемо у цій війні, і учні є творцями цього контенту. Що говорити? Це правильні акценти, на що ми звертаємо увагу. Україна бореться, українці роблять все, щоб перемогти. У посібнику сказано, ЩО ми вже зробили, ЩО робимо і ЩО ми маємо із цього винести. Як говорити? Це методики, різноманітні завдання, які можуть використовувати вчителі, аби не забути, пам’ятати і виховувати свідомих громадян.
