XVIII зустріч у форматі "Рамштайн". 23 січня 2024 р. Фото: mil.gov.ua
Конкретики не багато, але чимало обнадійливих заяв
Наразі не багато відомостей про результати XVIII зустрічі в форматі "Рамштайн". Що вам відомо станом на зараз?
Ви праві. Багато позицій, які обговорювалися, залишаться за лаштунками. Не всі країни-учасниці готові на широкий загал повідомляти обсяги та специфікацію всього того, що вони передають для потреб українського війська. Зважаючи на те, що нині уряд США не має повноважень передавати озброєння, бо вичерпані фінансові ресурси на ці статті, ми побачили не так багато конкретики за підсумками "Рамштайну", але почули чимало обнадійливих заяв. Хоча я залишаюсь скептиком і вважаю, що краще за обнадійливі заяви були б партії боєприпасів для потреб наших гармашів. Тим не менше, перспектива 2024 року нас очікує наступна: відповідно до заяв представників українського Міноборони, ми отримаємо зброю, яку досі не отримували. Про що може йтися? Можливо, йтиметься про омріяні нами Taurus – ракети, які спроможні зруйнувати, в тому числі, споруду Керченського мосту. Можливо, отримаємо нарешті винищувачі F-16. Можливо, ще якесь устаткування, обладнання, зброю чи боєприпаси. В будь-якому разі розуміння наших західних партнерів щодо необхідності допомагати українським Силам оборони, бо це інвестиція в безпечне майбутнє європейського континенту, очевидне. Але темпи, обсяги та ухвалення відповідних рішень, звісно, не можуть влаштовувати наших співгромадян. Бо зброя, яку ми отримуємо, часто приходить через кілька місяців після того, коли ми починаємо про неї заявляти, аргументуючи, чому вона нам потрібна на полі бою.
"В російської економіки немає жодних шансів на рівних протистояти економікам об'єднаної Європи"
На тлі подій у США, в ЄС заговорили про створення спецфонду, куди спрямують кошти Європейського фонду миру, для закупівлі зброї для України. Як ви оцінюєте таку ініціативу і чи достатньо буде цих грошей?
Якщо порівнювати, то обсяги передачі військово-технічної допомоги та економічної підтримки для України з боку об'єднаного Євросоюзу набагато більші, ніж поставки від США. Це очевидно. До Європейської Ради входять зо три десятки країн, і вони мають більші економічні потужності, щоб підтримувати Україну. Але в будь-якому разі лише консолідована позиція урядовців, як заокеанських, так і європейських дозволить нам досягти омріяних результатів. Бо, з одного боку, ми часто чуємо від російських пропагандистів, мовляв, російська економіка в кілька разів міцніша та потужніша і, відповідно, ефективніша за українську. А з іншого боку, якщо ми будемо впевнені в тому, що підтримка наших західних партнерів буде повноцінною, то я думаю, що в російської економіки немає жодних шансів на рівних протистояти економікам об'єднаної Європи. Отже, ресурси. Нинішня війна – це, в першу чергу, про ресурси. І саме ресурси є визначальним чинником, який буде формувати майбутнє поле битв. Чи то українське військо буде перебувати виключно в стратегічній обороні, відбуваючи всі ворожі атаки, чи ми матимемо можливість займати більш проактивну позицію і самі нав'язуватимемо ситуацію на полі бою. Бо стратегічна задача щодо звільнення території України до кордонів 1991-го року залишається актуальною.
Питання полягає ще й в тому, що наскільки раціонально ми зараз оцінюємо наші можливості, а також перспективи отримання всіх речей, які необхідні нам на полі бою. Свого часу в інтерв'ю The Economist генерал Залужний абсолютно чітко зазначив вичерпний перелік позицій, які потрібні для того, щоб українське військо здобуло перемогу на полі бою. І там йдеться не лише про якусь "вундерваффе" (нім. Wunderwaffe; буквально — дивовижна зброя), а про комплексний підхід щодо використання різних складових вогневого впливу на ворога. А відповідно використання устаткування та технологій, які дозволяють нам бути впевнені в тому, що українська армія починає ввести війну четвертого покоління.
Кейс України починає розглядатися в якості важеля впливу на ухвалення тих чи інших рішень
Чи є в наших партнерів розуміння і готовність надавати саме ту підтримку, якої потребують зараз ЗСУ?
Зараз наші західні партнери зосередились на внутрішньо-політичній боротьбі. 2024 рік – це рік виборів в багатьох країнах. А отже, сама передвиборча риторика часто замилює кризові ситуації, які відбуваються на планеті. І тут я маю зауважити, що, скоріше за все, наші західні партнери будуть орієнтуватись на власних виборців, ухвалюючи ті чи інші рішення. Чи завжди ці рішення будуть конструктивними і такими, що будуть спрямовані на посилення бойових можливостей українського війська? Моя відповідь категорична – ні. Зверніть увагу, які складні внутрішньополітичні процеси нині вирують на території США. З одного боку, і демократи, і республіканці абсолютно чітко декларують свою підтримку прагненням українського суспільства зберегти власну незалежність. З іншого боку, кейс України починає розглядатися в якості важеля впливу на ухвалення тих чи інших рішень. І це призводить до зволікання. Зволікання щодо поставок озброєння та військової техніки, зволікання з наданням економічної підтримки Україні. Це точно не на користь нашої перемоги, і це створює проблеми. Дай Боже, щоб ці проблеми не стали фатальними. Адже, очевидно, що самотужки Україна точно не впорається з навалою ворожої армії.
Владислав Селезньов Фото: Facebook/Vladislav Seleznev
"Українське суспільство перегріте очікуваннями щодо F-16"
Речник Командування повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомив, що наші льотчики вже літають з інструкторами на F-16. Підготовка пілотів вже вийшла на фінішну пряму чи має пройти ще певний етап? Коли ми побачимо західні винищувачі в українському небі?
Досить стримана інформація стосовно термінів передачі пілотної партії винищувачів F-16. Остання інформація від міністра закордонних справ пана Кулеби – це кінець першого кварталу цього року. Останнім часом цю дату посадовець не повторював. Можливо, буде певне відтермінування. Але я вважаю, що ініціативу в цьому питанні треба залишити за Командуванням Повітряних сил, можливо, за головнокомандувачем ЗСУ, бо питання, насправді, дуже важливе. Певним чином українське суспільство перегріте очікуваннями щодо надходження пілотної партії винищувачів F-16. Але тут варто сказати, що нині не існує зброї, яка спроможна докорінно змінити ситуацію на полі бою. F-16, як бойова платформа, звісно, посилить нашу компоненту протиповітряної оборони і буде надавати відповідну авіаційну підтримку українській армії, як на суходолі, так і, сподіваюсь, над акваторією Чорного, і в перспективі Азовського морів. Але ця зброя точно не вирішить ситуацію на полі бою докорінно. Тільки системне та синхронізоване поєднання різних складових вогневого та технологічного впливу на ворожу армію дасть нам очікуваний результат – перемогу на полі бою.
Це дає повне право і підстави для передачі нам ракет Taurus
Ракети Taurus. На ваш погляд, німці вже підійшли до цього рішення?
Я думаю, там питання суто в можливостях і технологіях. Наші німецькі партнери намагаються обмежити радіус бойового застосування цих ракет, і здається, що в них це не дуже добре виходить. А є певні міжнародні обмеження, які не дозволяють передавати зброю з дальності дії понад 280 кілометрів. Думаю, що саме на цьому зараз сконцентрована увага посадових осіб, які ухвалюють рішення щодо передачі Taurus. Насправді це виклик. Але ми чітко знаємо, що уряд Північної Кореї передає ракети для російської армії, які спроможні додати відстань до 500 кілометрів. Отже, вже відбувається порушення нормативних документів міжнародного рівня. І це дає повне право і підстави для того, щоб наші західні партнери ухвалили врешті-решт рішення щодо передачі нам ракет Taurus.
Санкції мають бути більш ефективні
Західні компоненти в російській зброї досі виявляють. Цей потік можна якось зупинити?
Проблема нинішнього російсько-українського протистояння в тому, що Росія має ресурси. І вона продовжує їх отримувати за рахунок розпродажу власних корисних копалин. Вони трансформуються в долари, євро та інші валюти, які дозволяють російським емісарам, зокрема на тіньовому чи сірому ринку, закуповувати озброєння чи окремі його компоненти. Для того, щоб максимально послабити зовнішньоекономічну діяльність РФ, повинні бути більш ефективні санкції. Бо дуже часто декларації наших західних партнерів мають досить позитивний початок, але щойно доходить до конкретного впливу, вони починають згадувати про міжнародне право і законодавство. Як приклад, кейс щодо передачі заморожених активів РФ. 300 млрд доларів, які нині на рахунках західних банків, зараз точно стали б в нагоді для забезпечення потреб українського війська. Але триває дискусія, яка досі не дійшла до свого логічного фіналу. Віддайте нам те, що по праву належить де-факто нам як країні, яка потерпає від ворожої агресії.
