"Не можна сміятися над тими, до кого є співчуття" — Семків про жарт "Кварталу"

"Не можна сміятися над тими, до кого є співчуття" — Семків про жарт "Кварталу"

Номер із програми "Новорічний квартал", у якому висміюється українська мова переселенки з тимчасово окупованого міста Скадовська, викликав бурхливу реакцію українського суспільства. Комік Юрій Великий заявив, що він та його колеги вклали у цей номер "виключно позитивний меседж, з метою замотивувати російськомовних людей переходити на українську". Натомість мер Скадовська Олександр Яковлєв зауважив, що такі жарти, напевно, комусь здаються дотепними. "Але хай це буде на совісті режисерів. Сподіваюся, у них вистачить сили вибачитися. Дійсно, чого зараз потребують скадовчани, — це підтримки", – наголосив Олександр Яковлєв. Він додав, що у Скадовську багато людей були російськомовними, але всі добре розуміють українську і добре спілкуються нею. Що не так із такими жартами – розповів в ефірі Українського Радіо автор циклу "Український сміх" Ростислав Семків.
 

0:00 0:00
10
1x

Ростислав Семків. Фото: The Ukrainians

"Ніхто не сміється над тими, до кого є співчуття"

— Пане Ростиславе, чи для вас є такі новорічні номери "95-го кварталу" або "Дизель-шоу"?

Як людина, що вивчає гумор, сатиру в літературі, я одразу зрозумів, що ці речі будуть образливі для певних категорій людей. І це ширша проблема, тому що насправді кожен і кожна з нас, котрі щось слухають, читають щось пов'язане з гумором чи сатирою, мають так чи інакше для себе доволі чіткі уявлення, про що можна сміятися, над чим не можна сміятися. Ніхто не сміється над тими, до кого є співчуття. Це такий універсальний закон для гумору і сатири.

— Не тільки для українців, а для всіх?

Абсолютно. Неможливо сміятися над тими, до кого є співчуття. Наприклад, якщо старенька бабуся йде вулицею, підсковується і падає, ніхто сміятися не буде, бо є співчуття до старенької. Якщо буде йти якийсь здоровий, сильний поліцейський, скажімо, він впаде, то вочевидь це може викликати сміх. Тому що, не те, щоб не співчували поліцейським, але всі переконані, що йому і так нічого не трапиться. І це тоді радше комічно. Відповідно, у тих, хто не особливо переймається ситуацією переселенців зі Сходу, чи не співчуває тим, хто перебуває на окупованих територіях, може виникати оця сміхова реакція.

— Артистка "95 кварталу" Ірина Гатун, яка виконує роль переселенки із Скадовська, як виявилося, відвідувала окупований Крим, вона там відпочивала чи гастролювала. (Шоувумен "Кварталу 95" Ірина Гатун, котра виконала головну роль у номері про переселенку з тимчасово окупованого росіянами міста Скадовська, неодноразово відпочивала у тимчасово окупованому Криму. Про це повідомляє "Інформатор", який опублікував фото із соцмереж Ірини Гатун, оприлюднені нею під час її поїздок на півострів після 2014 року. "У своїх соцмережах Ірина, починаючи з 2015 року, публікувала фотографії з півострова. На них уродженка Ніжина (Чернігівська область) з усмішкою на обличчі позує на тлі моря та гір", — зазначає видання "Інформатор". Зі свого боку, Ірина Гатун в Instagram попросила вибачення в тих, кого образили такі жарти. "Суть номеру була в тому, що українці зобов’язані говорити рідною мовою", — повідомила акторка. Ірина Гатун водночас заявила про проплачений хейт на її адресу – ред.) 

Але перейдімо до того, які особливості є в українців у сприйнятті смішного і несмішного. Ви сказали, є універсальні закони, що не можна сміятися із тих, до кого є співчуття, але ви як автор цілого циклу "Український сміх", розкажіть, будь ласка, з чого українці традиційно сміялися?

Власне, почнімо з того, що українці сміялися, бо не у всіх націй вироблено такий спектр гумору. Є різновиди гумору – є власне гумор, є сатира, є іронія і десь вони по-різному переважають у різних націй. В українців переважає власне гумор – таке незлобиве підсміювання. Це зумовлено багатьма чинниками, що природно український сміх переважно не є злим, потрібне хіба яке потрясіння, щоб в певних аспектах він дійсно переростав у сатиру. Зараз сатира є, вона спрямована проти окупантів і вона долає якісь інші табу, які знову ж існують щодо сміху. Наприклад, табу на комічне, пов'язане зі смертю. Над смертю, як правило, не сміються, але якщо йдеться про смерть окупанта, то ми це табу долаємо. Ми стали сміятися над такими речами.

Висміювання смерті

— Але висміювання смерті має традицію! Степан Руданський, ви його цитуєте у циклі "Український сміх", показує у вірші, як козак сміється над смертю. У вашому курсі "Український сміх" наводите чимало прикладів глузування із смерті українських літераторів-гумористів.

Можна сказати, що цей сміх загалом життєствердний. В дуже складних історичних ситуаціях він звучав і рятував. Знову ж "Енеїда" Котляревського, де в 5 і 6 розділах сміються на смертю, виникає в дуже складній історичній ситуації, але цей твір, його гумор підтримував і дозволяв далі говорити про козаків, про козацьку традицію, козацьку державу, гетьманщину, коли це, загалом, було заборонено. Можна сказати, що сміх дозволяв вижити і за потреби перетворювався на зброю, як ми і зараз бачимо. 

Крім "95-го кварталу" і "Дизель-шоу"

— У циклі "Український сміх" ви розповідаєте про сучасний український гумор – кінця ХХ і початку ХХІ століття, зокрема, і в період після 2014 року. Розкажіть про сучасних гумористів  нашим слухачам і слухачкам, які, можливо, думають, що крім "95-го кварталу" і "Дизель-шоу", в нас і немає іншого гумору.

Насправді в нас зараз дуже серйозно розвиваються три гумористичні напрямки. 

►По-перше, меми, різноманітні зображення, які циркулюють в мережі, і вони можуть бути анонімними, вони можуть бути авторськими, як, скажімо, зображення Андрія Єрмоленка, Юрія Журавля. Є карикатуристи-майстри, але є дуже велика кількість людей, які просто клепають меми і це величезний ареал мемів, які ще це будуть досліджувати багато років.

►По-друге, з'явився і дуже поширився український стендап. Це цікава альтернатива ось цим пост-КВНівським формам ("95 квартал" і "Дизель шоу"). Є багато окремих стендаперів: Байдак, Загайкевич – їх досить легко знайти в YouTube, вони мають сольні номери і якісь спільні проекти, наприклад, "Підпільний стендап", "Підпільний кіноклуб". Я би сказав, що тут "сміх здорової людини", бо стендапери якраз доволі чутливі до багатьох речей, в них чіткіше вироблені уявлення про те, над чим спільнота не буде сміятися, а над чим буде сміятися, і це досить важливо.

►По-третє, література. Тут можна вже назвати кілька імен. Наприклад, Богдан Жолдак і його воєнна проза з гумором про наші перемоги у книжці "Укри". Є такий автор Віталій Запека, кадровий військовий, він воює, вже кілька книжок видав з добрячим гумором. Тобто, зараз ми маємо досить багато альтернатив і можемо не повертатися до цих давніших пост-КВНівських форм, які меншою мірою чутливі до цих речей.

— Пане Ростиславе, на завершення питання, багато, хто вимагає заборонити "Дизель-шоу" і  "95-й квартал", принаймні, заборонити демонстрацію "95-го кварталу" в рамках марафону "Єдині новини", оскільки це відбувається державним коштом, в ефірі, по суті, державного медіа, яким зараз є марафон. 

Міністерство культури має бути чутливим до цих питань. Якщо такі речі викликають широке обурення, широке обговорення, варто було би це усувати з ефірів.