Ілюстративне фото Міноборони України
"Є ситуації, коли жінку поставили на командну посаду, але чоловіки не хочуть служити під її керівництвом"
— Кількісно жінок у ЗСУ стає більше. Яка ситуацію з їх перебуванням у війську зараз і які механізми запроваджуються, щоб все працювало як злагоджений механізм?
Ситуація змінюється дуже повільно. Ми говорили про необхідність жіночої форми, взуття з кінця 2015 року, коли ми розпочали наш проєкт "Невидимий батальйон". Але вона була запроваджена тільки в часи повномасштабної війни. Тобто, знадобилося 8 чи 9 років, щоб вона була запроваджена. При тому, що це не дуже складна технологія пошити чи сконструювати лекала на жіночу форму. І це ми зараз тільки про літню форму. А зимової форми ми ще не бачимо. Так що все відбувається трохи повільніше, ніж ми б хотіли.
— Яка ситуація щодо загалом можливостей жіноцтва не тільки виконувати певні завдання, а й обіймати посади в армії? Тут теж все повільно, чи все-таки є зрушення?
Тут є зрушення в плані законодавчому. Для жінок вже відкриті всі бойові посади. Але це не означає, що на ці посади жінок почали якось охочіше брати. Тобто зараз немає дискримінації на рівні нормативно-правових актів, але є дискримінація практична. Жінці все ще може бути важко влаштуватися на бойову посаду.
— Тобто, жінки хочуть, але не можуть? Чи з їхнього боку не настільки великий запит?
Складно говорити про запит. Але цього запиту точно більше, ніж пропозиції. Тобто когось завертають на рівні ТЦК, когось не хочуть підвищувати. Є ситуації, коли жінку поставили на якусь командну посаду, але чоловіки не хочуть служити під її керівництвом і намагаються перевестися. Різні є ситуації.
"Ще питання – про механізм протидії сексуальним домаганням"
— Які ще питання зараз актуальні для жінок в армії?
Ще питання – про механізм протидії сексуальним домаганням. Таке, на жаль, є в нашій армії, як і в будь-якій армії світу. Меншою мірою на передовій і більшою мірою десь в тилу. Але механізму протидії цьому зараз не існує. Він розроблений, його базово підтримує Генеральний штаб, але він досі не впроваджений. Тобто жінка, до якої сексуально домагалися, зараз немає куди поскаржитися. Вона може подзвонити гендерному раднику і якось пожалітися. Але це не працює як цілісний механізм розбору ситуації, розслідування, покарання кривдника і надання постраждалій допомоги – медичної, психологічної, юридичної чи іншої.
— Чому не запроваджуються ці норми? Чим це можна обґрунтувати?
Механізм розроблений в 2021 році. Я так розумію, що повномасштабна війна відсунула це в ієрархії пріоритетів на нижчу сходинку. Але конкретну причину я не готова назвати.
— А як в арміях країн НАТО запроваджувалися ці механізми?
Ідеально немає ніде, насправді. Наша колега була на конференції у Великій Британії і каже, що там теж є проблеми. Теж є домагання, керівників-кривдників теж можуть покривати. У США є механізм підтримки для постраждалих, але на практиці теж не все завжди працює. Це складна тема, з нею складно працювати. І насильство, напевно, не можна викорінити взагалі з людства, і не тільки в армії. Але це все одно не скасовує того, що з цією ситуацією треба поступово працювати.
"Цивільне населення сприймає роль жінки в армії з роками краще"
— Якщо говорити про корпоративну етику в чоловічих колективах, у військових підрозділах. Чи є тут зрушення? Наскільки чоловіки змінюються, якщо жінки поруч?
За 9 років, протягом яких ми цим займаємося безпосередньо, можна сказати, що так, зрушення є. Самі жінки кажуть, що вони на своєму робочому бойовому місці переконали конкретних чоловіків, з якими вони воюють, що вони спроможні воювати. Це і на індивідуальному рівні відбувається, і трохи на рівні видимості жінок у цілому. Тобто, загалом це стало більш нормальним явищем в цілому. В нас День захисника перейменований на День захисника і захисниці, що теж показує розуміння на найвищому рівні, що жінки можуть воювати і воюють. Але це корпоративні комунікації. На місцях воно буває по-різному.
— Кількість голосів жінок в армії зростає. Це допомагає відстоювати свої права?
Так, це само собою. Багато жінок пішли в армію ще в 14-му році. Вони прокладали і прокладають дорогу тим, хто йде після них.
— Чи потрібні якісь зміни до тих механізмів, які поки що реально не працюють?
Основним автором цього механізму є громадська організація "Юридична сотня". Як допоміжні долучалися наша організація "Жіночий ветеранський рух" і представниця Генштабу. Цей механізм був трошки змінений по факту того, що в нас ратифікована Стамбульська конвенція. Тобто його трошки "причесали" відповідно до її норм. Але в цілому, як алгоритм нам він подобається, як є.
— Чи відрізняється ставлення чоловіків-військових і цивільних до військовослужбовиць і їхньої ролі в армії?
Цивільне населення сприймає роль жінки в армії з роками краще, ніж це було 9 років тому. Щодо військового контингенту, то всередині армії не проводилися кількісні репрезентативні опитування. Тут ми не можемо порівняти. Але на якомусь індивідуальному рівні певні зміни є, можливо колись вони переростуть у більш системні.
— На що ще жінки звертаються увагу у своїх запитах? Чи є якісь позитивні відгуки?
Я звикла звертати увагу на проблеми. Але позитивні відгуки теж є. Вони більше про конкретні підрозділи, про те, як там жінкам сприяють побратими чи як до них ставляться. Тому так, є і позитив.
