Фото: Українська академія лідерства. Радіо Культура
Почнімо з розповіді про те, що таке "Освіта Дивосвіту".
Для того, щоб зрозуміти, як має виглядати освіта Дивосвіту, я почну власне з самого поняття "Дивосвіт". Насправді за цією назвою стоїть спроба відповісти на питання глобального масштабу, які безпосередньо актуальні для нас сьогодні в Україні. Ми живемо у світі, який почав дуже динамічно змінюватися у нас на очах, і це зміни, які мають глобальний резонанс. Понад рік ми живемо в умовах повномасштабної війни, і понад 9 років значна частина українського суспільства теж живе в умовах війни. Але світ також має виклики, які не обмежуються нашою війною. Це і пандемії, і глобальне потепління тощо. І в контексті всіх криз ми спостерігали, як національні уряди і в північний півкулі, і в південній півкулі намагалися зосередити владу у власних руках для того, щоб відповісти на ці виклики. Але на національному рівні легше відповісти на деякі глобальні проблеми. Все це, як наслідок, мало обмеження прав і свобод громадян.
Ми живемо у світі, де свобода, до якої ми звикли і яку вважаємо невід'ємною характеристикою особистості, раптом стала чимось із далекого минулого. Ми живемо у світі, де свобода стала дорогим задоволенням, а у нас в Україні і поготів. Ми щодня виборюємо її дуже дорогою ціною. І таким чином демонструємо всьому світу її вартість. Ми ніби привертаємо увагу до чогось надзвичайно людського. Це стало для України, як країни вільних людей, місією — нагадати світу про свободу і гідність. І це не просто ідеологічні лекала, це екзистенційний прорив.
Або світ залишається відкритим для вільної людини, яка, живучи гідно, може реалізувати свій людський потенціал, розвинути себе і послужити спільному добру, або ми завтра просто забуваємо про людину, і у нас з'являється лише інструмент задоволення якихось політичних інтересів. Тому виникла потреба спочатку глобального масштабу — як зберегти і захистити світ для вільної людини. Але для нас вона набула екзистенційного характеру виживання: для того, щоб вижити, мусимо допомогти українцеві залишитися вільною і гідною людиною. Отже, дивосвіт — це світ, звідки родом вільна людина. Дивосвіт — це та персональна інтерпретація навколишнього світу, яка розпочинається зі здатності людини здивуватися. Арістотель і Платон говорили, що філософія починається з подиву, який викликає зацікавлення і спонукає до вивчення, до надання сенсів окремим подіям. Ми інтерпретуємо реальність категоріями і творимо власний світ. Важливо, щоб ми вибудовували нашу взаємодію з реальністю не в чітко визначений ідеологічний спосіб, прописаний певними алгоритмами трансатлантичних корпорацій чи національних урядів, нам сьогодні потрібно рятувати людину. І оця здатність на спонтанність — чи не найбільший прояв нашої людяності, який не можна контролювати. Здатність людини здивуватися, її подив — це як великий вибух Дивосвіту. Як великий вибух починає розкидати матерію в безмежних просторах Всесвіту, так людина творить власний світ і відповідно до своєї свободи та власного подиву надає значень і сенсів всьому, що відбувається навкруги. Кожна вільна людина родом із Дивосвіту.
Коли ж ми говоримо про освіту дивосвіту, ми маємо на увазі потужний інституційний механізм порятунку вільної людини, світу вільних людей. Тобто це та освіта, яка дозволяє нам залишатися людьми, яка в умовах потужного технологічного прогресу, в умовах експансії штучного інтелекту в сферу персональної свободи людської особистості, дозволяє людині знайти вимір її свободи, прояв власної автентичності. Подив — це початок. Отже освіта Дивосвіту — це механізм, який дозволить особистості відчути, помітити, здивуватися. А потім жити відповідно до власного подиву.
Як буде побудований форум? Кого зі спікерів можна буде почути?
Людина народжується в мандрівці від себе вчорашнього до себе завтрашнього. Ми себе постійно творимо, кожного разу реагуючи в той чи інший спосіб на те, що нас оточує, на тих, хто поряд з нами. Людина, яка народжується в мандрівці і лягає в основу не лише форуму, а й цілої концепції освіти Дивосвіту, яку цей форум має на меті представити і розкрити завдяки нашим спікерам. Йдеться про людину і людяність. Це те, що має залишитися в центрі. Але людину і людяність одними знаннями не порятуєш, їх замало. Потрібно ще озброїтися іншими обладунками для того, аби прорватися крізь виклики сучасності вільній людині. Тому форум побудований на основі моєї книги, казки з добрими очима "Семенові зорі", яка з'явилася кілька місяців тому. Це казка про Софійний Дивосвіт — простір вільної людини, сформований на основі Софійних принципів, цінностей. Для мене Софійний Дивосвіт — це концепт України. Тієї України, яка об'єднує нас усіх. Спосіб організації нашого суспільства — це інституційний дизайн. З'являється ще одна метафора — нові плавні.
Це — своєрідна софійна політія. І третій, чи не найважливіший концепт — це лицар Софійного Дивосвіту, або сучасною мовою — суб'єкт. Я визначаю суб'єктність, як свободу, виявлену в дії. Відповідно, суб'єкт — це той, хто понад усе відчуває, що він є господарем свого життя. Це те, чого українців намагалися так довго позбавляти. Це те, чого людей можуть позбавляти в глобальному вимірі. Всі ці ідеї викладені в алегоричній казці. Це казка про Україну, про дружбу, про формування особистості, персональної зрілості, яка дозволяє людині поділитися з іншими, збагатити життя іншим.
Спікери, які братимуть участь у форумі — це люди, які мають, що сказати. І не лише про освіту. Хоча, безумовно, будуть і експерти з освітньої сфери. Також серед спікерів будуть українські мислителі, військові експерти, волонтери, психологи. В цей екзистенційний час нам всім потрібно ставати сильнішими. Тому освіта Дивосвіту — це той механізм, який має підсилити сьогодні українця, допомагаючи йому відчути, усвідомити і проявити власну свободу і гідність. І на полі бою, і в розбудові тієї країни, нових плавнів, софійної політії, де людина почувається захищеною.
Коли ми говоримо про казку, насамперед маємо на увазі дітей. Для кого ваша казка?
Моя казка для українців і про Україну. Її можуть читати і діти, і дорослі. Освіта Дивосвіту — це про постійну формацію, про постійну освіту. А освіта — це цілісний розвиток особистості: фізичний, емоційний, інтелектуальний. Це знання, які мають збагачувати і "зшивати" людину в єдине ціле. Головний герой цієї казки — Семен, хлопець зі Старих Плавнів, які він потім реформує. Його друг — кінь Яким. Семен — символ усвідомленого і раціонального.
Як сьогодні говорити дітям, що майбутнє в їхніх руках? Щоночі вони чують сирени, ночують в підвалах. Як їм розповідати про майбутнє України?
Дітям потрібно подарувати казку. Казка — це мова, якою вони можуть проінтерпретувати навіть біль, навіть те, що вони спостерігають сьогодні. Інакше вони стають заручниками обставин. Вони мають розуміти на простому рівні, казкових образах, що добро таки завжди долає зло. Що справедливість перемагає навіть тоді, коли здається, що світ огорнула непроглядна темрява. Діти потребують образів і правильних слів. Зброя для дитини — це мова, якою вона намацує контури реальності. І це казки. Саме тому "Семенові зорі" — це казка. В ній згадуються і події 9-річної давнини, і розповідається про те, що відбувається в Україні сьогодні. Мені здається, що казка — це єдиний спосіб допомогти дитині увібрати реальність тими словами і вербальними конструкціями, які є у неї. І згодом це стане програмним забезпеченням на ціле життя. Якщо в це програмне забезпечення входить категорія нездоланності добра, категорія звитяжної справедливості, людина так і житиме згодом впродовж життя. Казка стане реальністю. Ми творимо реальність і світ, в якому живемо. В казці хтось страждає, але не марно — для того, щоб життя тривало. Тому і є лицар Софійного Дивосвіту — Семен, який вступає в двобій із темрявою. В казці є багато болю і смерті, тому що вони нині поряд з нами. Але ми не звикли про це говорити, ми боїмося про це говорити. У нас бракує категорій для того, щоб про це розповісти. Нам потрібно захистити особистість від того, що ми не можемо здолати. Ми мусимо певними сенсами, певними значеннями захистити свою свідомість від болючого досвіду втрати близьких, рідних.
Хто сьогодні дитині може допомогти створити цей Дивосвіт — батьки, школа, заклади вищої чи професійної освіти?
Насамперед це сім'я. Дитина має чути казку в сім'ї. Казки сенсами формують людину, яка готова зустрітися з викликами реальності. Відсутність правильних текстів призведе до неспроможності якісної взаємодії з реальністю. Індивідуальна свідомість — це результат синхронної співпраці інституцій і культури. Школа — це інституція, але мусить бути культура, яку школа дозволяє молодій людині засвоїти. Знання можна здобути, але вони можуть стати і загрозою, а не інструментом для трансформації і подолання викликів.
Як це має стати програмою? Система освіти ще не настільки гнучка. Як ці ідеї перевтілити в практику?
Завдання інституцій — організувати процеси, вберегти, захистити певні ідеї, світоглядні позиції. Але завдання культури — це генерувати. Живий контакт неминуче генерує нові ідеї, концепції, системи, механізми реалізації. Але тільки на інституційному рівні не можна організувати програму. Необхідно ще формувати культуру — те що дозволить програмам якісно формувати особистість.
