Часи дешевої їжі закінчились не лише для України, а й для світу ― "АГРО Перспектива"

Часи дешевої їжі закінчились не лише для України, а й для світу ― "АГРО Перспектива"

Якою буде вартість українського зерна для світу та "імпортного" борщу для українців? Чому наше зерно у світі найдешевше, а борщовий набір для нас такий дорогий? Як збалансувати ціни? В ефірі Українського Радіо ці питання прокоментувала Лариса Гук, оглядачка в галузі сільського господарства інформаційно-аналітичного центру "АГРО Перспектива".

0:00 0:00
10
1x

 

Фото: ДСНС України

 

Чому українське зерно залишається чи не найдешевшим у світі?

На думку Лариси Гук, якщо оцінювати ситуацію загалом, то ціни на ринку визначає світова кон’юнктура. "Усе залежить від того, яке глобальне виробництво в країнах світу. Якщо брати тезу "українська пшениця найдешевша" ― тут спірне питання, тому що кожний експортний контракт треба розглядати індивідуально. Від початку великої війни, минулої весни та літа українське зерно було дуже дешевим для українського виробника насамперед. Українські аграрії були змушені продавати зерно за ту ціну, яку їм називали, тому що новий врожай просто не було б де зберігати. У липні минулого року ми мали ціну десь 3500 грн за тонну, зараз це плюс-мінус 6500 грн. Але очікування українських фермерів не дуже оптимістичні, бо більшість із них вважають, що зерновий коридор не працюватиме у новому сезоні. Відтак є два основні шляхи продажу нашого збіжжя на зовнішні ринки ― це так звані сухі кордони через Європу, а також Дунайські порти. Торік через Дунай транспортували більше 2 млн тонн на місяць, через сухі кордони ― понад 1,5 млн тонн на місяць. Якщо повернутися до цін, то сезонний фактор тисне на ринок, і ми не маємо механізмів, які б регулювали ціну по сезону для українського фермера ― стабільну ціну, яка б забезпечувала маржу".

Наскільки змінилися обсяги вирощування пшениці під час війни?

"На жаль, величезні території перебувають під окупацією або заміновані. Якщо говорити мовою цифр, торік Україна зібрала пшениці трохи більше 20 млн тонн, порівняно з 2021 рекордним роком, коли було зібрано 32 млн, це суттєве скорочення. З іншого боку, 20 млн за внутрішньої потреби 5 млн тонн ― це хороший показник. Цього року цифри будуть ще менші, тому що восени ми скоротили посівні площі озимої пшениці ще на 35%. Але цього все одно буде більш ніж достатньо, аби забезпечити внутрішній ринок, навіть трохи зможемо годувати зовнішній світ. Цьогорічний прогноз ― більшість схиляється до думки, що це буде 17 млн тонн пшениці. Єдина засторога ― потенційно якість врожаю може бути на порядок гіршою, ніж зазвичай, тому що технологічний пакет скоротився до мінімуму, зважаючи на фінансовий стан українських сільськогосподарських підприємств. Обсяги продажу пшениці прогнозують на рівні 10-10,5 млн тонн".

Овочі стають дорожчими. Як змінився ринок городини?

"Сегмент овочів для більшості українських виробників не був вигідним. На тонні соняшнику чи кукурудзи можна було заробити в рази більше, а з точки зору зусиль і витрат це були зовсім інші цифри. Овочівництво в Україні це плюс-мінус ручна праця. Другий момент ― ніхто з виробників, які займаються овочівництвом промислово, не знають, скільки продукції потрібно для внутрішнього ринку. Отже, займатися овочівництво поки що не вигідно. Торік, коли прийшла велика війна, стало зрозуміло, що південь відсікається, і потрібно було включати знання і розуміння ринку, на що швидко зреагували наші польські сусіди, збільшивши в рази поставки цибулі на територію України. Цього року зреагували вже українські аграрії та збільшили площі під овочевим набором. Але якщо брати за інгредієнтами, то на даний момент найбільш складною видається ситуація в сегменті моркви. Ціна на моркву не падає взагалі, попри те, що вже пішов новий урожай. Борщ буде дорожчати ― із цим треба змиритися. Треба зрозуміти одну річ: їжа вже ніколи не буде дешевою, часи дешевої їжі закінчилися не тільки для України, а й для світу".

Фото: Савва Лібкін

Яка частка овочів вироблялась на територіях, що сьогодні є непридатними через війну?

"Херсонщина виробляла суттєву частину овочевого набору. Щодо томатів і цибулі ― це був номер один, згадаймо і херсонські кавуни. Другий сезон Херсонщина у мінусі. Статус краю, багатого на овочі та фрукти, переймають на себе інші регіони. Цьогоріч Одещина по максимуму збільшувала площі і під овочевою, і під фруктовою групою. Треба також розуміти, що здорожчала логістика, тобто довезти з Одещини на Київ, наприклад, фуру з овочами ― це дуже впливатиме на ціну. І ще цікавий момент ― спрацював ефект навпаки. Сьогодні найвищі ціни на овочі на півдні, тому що овочі їдуть не від них, а до них, бо інші регіони намагаються допомагати. У нас проблема логістики була завжди, плюс є проблема сучасних сховищ для зберігання. На локальному ринку ціни все ж таки пішли вниз, хоча й не так швидко, як хотілося б споживачам, особливо містянам. Бо у мешканців сільської місцевості немає питання, за якою ціною купувати буряк. А для містян молода картопля по 60-90 грн ― це висока ціна, зараз середній цінник по столиці вже 20-30 грн за кілограм. Якщо далі ціни знизяться, для споживачів це добре, але виникає питання: чи заробляє на овочевій групі той, хто її вирощує".