Фото: колаж Українського радіо
В суспільстві нині досить жваво дискутують щодо доречності нині розважальних заходів. Чи доречний фестиваль під час війни?
Дар'я Аверченко: Для нас організація фестивалю — це наш культурний спротив. Ми також прагнемо підтримувати людей морально, а кількість відвідувачів немала. Ми підрахували, що фестиваль відвідає 26 тисяч людей. Запит від глядачів є, тож ми будемо продовжувати нашу роботу. Хтось хоче втекти від реальності, а хтось, навпаки, — зрозуміти завдяки 53 фестивальним фільмам політичну реальність світу, побачити світ глибше, не лише з випусків новин. Багато людей цікавляться нашими правозахисними подіями, вони, можливо, не завжди розуміють нашу категорію "DOCU/АRТ, але вони залюбки спілкуються з нашими правозахисниками. Цьогоріч ми ці зустрічі будемо для більшого кола глядачів стрімити в Фейсбуці, бо, зазвичай, на них важко потрапити. З 3 по 8 червня об 11 годині на сторінці фестивалю у Фейсбуці ми чекаємо на всіх охочих.
Що доводилося враховувати, плануючи фестиваль в умовах війни?
Дар'я Аверченко: Нашу сумну реальність, адже ми розуміємо, що сеанси можуть перериватися через повітряні тривоги. Глядачів потрібно буде перемістити в бомбосховище, на щастя, у нас є така можливість — в кінотеатрі "Жовтень" є укриття, також поряд з кінотеатром розташована станція метро "Контрактова площа". На фестивалі в листопаді ми вже відпрацювали роботу за такою схемою. Для нас дуже важливо, щоби, попри непрості часи, культурне життя тривало.
На фестивалі буде три конкурсних програми, всі фестивальні фільми — це національні прем'єри. Цьогорічний короткометражний конкурс був сформований тільки у українських фільмів. Це був наш свідомий вибір, адже нині українські документалісти дуже активні, зрозуміло, що в їхньому фокусі — війна або відчуття війни. На фестивалі відбудеться прем'єра фільму відомого документаліста Сергія Буковського "Іван і Марта". Цим фільмом ми будемо закривати фестиваль. Квитки на фестиваль можна купити на сайті фестивалю або в касах кінотеатру "Жовтень". Цьогоріч у нашої команди не було ресурсу робити конкурс для міжнародних учасників. Ми самі формували конкурсну програму DOCU/СВІТ з 10 фільмів, зібравши найцікавіше, що було зроблено впродовж року в світовому документальному кінематографі. Але для українських документалістів ми зробили відкритий конкурс, з 10 заявок ми відібрали 5 повнометражних фільмів, які змагатимуться в категорії "Найкращий український фільм". Також на фестивалі відбудеться багато спеціальних показів, де будуть представлені фільми, які здобули вже багато перемог на світових фестивалях. Тому їх недоречно було ставити в національний конкурс. Наприклад, фільм "Коли весна прийшла до Бучі" Міли Тішаєвої обійшла вже весь світ, і ми будемо раді нарешті показати її в Україні.
В чому місія кіно в такі непрості часи?
Аліса Коваленко: На початку повномасштабного вторгнення я не відчувала в собі сил робити далі кіно. Коли потрібно було думати про евакуацію, складно було думати про мистецтво. Тільки після 4 місяців, проведених на фронті, я повернулася до кіно. Мене буквально вмовили рідні і колеги, адже історії війни справді дуже важливі. Ми повинні були доробити кіно, над яким працювали 3 роки. І, насамперед, це було важливо для наших героїв фільму, троє з яких, на момент монтажу, були в окупації, з двома ми взагалі втратили зв'язок. Коли ми закінчили роботу над фільмом, і у нас була прем'єра на Берлінале, я відчула величезну вдячність від глядачів і тих героїв, які змогли приїхати. Тоді до мене остаточно повернулася віра і в кіно, і в те, що ми теж можемо щось змінювати.
Дар'я Аверченко: Кіно справді нас, з одного боку, відволікає, з іншого — дає можливість глибоко зрозуміти ту чи іншу проблему. У нас на фестивалі буде представлено 26 українських кінострічок, переважна більшість яких "дихають" війною. Ми вирішили говорити мовою кіно на складні теми і ставити складні фільми в програму. У нас передбачений навіть волонтерський супровід для тих, хто захоче вийти і подихати, приміром, під час показу фільму "20 днів в Маріуполі". Якщо комусь стане погано під час перегляду, ми будемо оперативно реагувати, адже фільми емоційно дуже складні.
З командою ми визначили 4 напрямки, про що ми будемо говорити після показів. Перший — це покарання військових злочинців, другий — це історична пам'ять і те, як ми будемо дітям розповідати про цю війну, третій — екологічна складова, четвертий — інклюзивність наших міст.
До національного конкурсу "DOCU/УКРАЇНА увійшли 5 фільмів. З однією стрічкою наші глядачі вже знайомі — це фільм "20 днів в Маріуполі " Мстислава Чернова, в якому задокументовано чимало воєнних злочинів. Розкажіть про інші роботи цієї номінації.
Дар'я Аверченко: Це фільми "День Незалежності", "Залізні метелики", "Король Лір: як ми шукали любов під час війни" і "Крихка пам'ять". Це дуже різні фільми: "Король Лір: як ми шукали любов під час війни" — дуже світлий, режисер стрічки Дмитро Грешко 20 років був глядачем фестивалю, і передивився так багато кіно, що, зрештою, сам почав знімати. Фільм " Крихка пам'ять" Ігоря Іванька — це сімейний фільм. Герой випадково знаходить пошкоджені фотографії свого діда, і з цього починається історія пошуку і порятунку дідового архіву. Фільм Володимира Тихого "День Незалежності" — це дуже добрий фільм-спостереження. Спостереження життя на тлі війни, герої стрічки розкажуть на фестивалі про свої переживання тощо. Фільм "Залізні метелики" вже об'їхав півсвіту. Режисер Роман Любий взявся за непросту тему — це авіакатастрофа рейсу MH17. На фестивалі в Торонто його навіть запитували, чи не боїться він "копати" так глибоко, бо спецслужби не сплять і можуть вистежити його в будь-який країні світу. Це вкрай потужна робота, в якій використана і анімація, і сучасний танець, тож запрошуємо до перегляду всіх шанувальників експериментального документального кіно.
Фестиваль відкриється стрічкою Аліси Коваленко "Ми не згаснемо". Де відбуваються події цього фільму?
Аліса Коваленко: Події відбуваються на Луганщині. Це — своєрідний мультипортрет молодого покоління Донбасу. Ми хотіли зробити фільм про Донбас з надією і світлом. Підлітки, герої фільму, попри сірість буття мають найрізноманітніші творчі захоплення: фотографія, живопис, мотоцикли. Історія створення фільму почалася з зустрічі з Валентином Щербачовим, відомим спортивним журналістом і мандрівником. І у нього була така мрія — зібрати дітей з сірої зони, взяти їх з собою в експедицію в Гімалаї, де він сам був 48 разів, і влаштувати їм пригодотерапію. Ми почали разом з Валентином багато їздити на Донбас, і, зрештою, відібрали п'ятьох найбільш мотивованих підлітків. І коли я почала заглиблюватися в їхнє життя і знімати, я зрозуміла, ще це кіно не про експедицію в Гімалаї, а про життя на Донбасі, про пригоди, про те, як можна додати перешкоди, сірість і нудьгу цього світу, якщо ти маєш світло всередині. Цей фільм про те, як світло може проникати в темряву. Це нове покоління Донбасу, яке буде будувати новий Донбас і яке вже сьогодні руйнує стереотипи про Донбас. Цей фільм також зберігає в пам'яті світ, який вже нині не існує, адже селища, в яких ми три роки знімали фільм, нині стерті і знищені повністю.
Що нині з героями цього фільму?
Аліса Коваленко: Вже коли Станиця Луганська була в окупації, нам вдалося евакуювати одну з героїнь фільму. Двоє героїв знаходяться в окупації, з ними немає зв'язку, ще один герой виїхав до Павлограду, і одна героїня виїхала до Франції після 6 місяців окупації. Це патріотично налаштоване, свідоме покоління, і тим, хто там зараз залишився, дуже і дуже важко.
Дар'я Аверченко: У нас на фестивалі буде багато сімейних фільмів, це, насамперед, блок "DOCU/ЮНІСТЬ. Розклад всіх фільмів є на сайті, не забувайте про те, що у нас є ранкові покази, ціна квитка на які дуже демократична — лише 60 гривень. Військовим і пенсіонерам, при наявності посвідчення, вхід безкоштовний. Для студентів передбачена знижка 50 відсотків.
