Приховування злочинів російською пропагандою — як маніпулюють психологічним захистом?

Приховування злочинів російською пропагандою — як маніпулюють психологічним захистом?

У пересічних людей є потреба психологічного захисту, тому Росія ігнорує інформацію про військові злочини російських окупантів у Бучі. Психологічно росіяни захищаються думкою про те, що злочини чинять нібито українці. Це констатує на Радіо Культура у проєкті "Протипанічна оборона" психологиня Лідія Смола, аналізуючи, чому люди часто шукають підтвердження своїм переконанням, а не об'єктивну інформацію. Поведінку визначає не реальність, а уявлення про цю реальність, зазначає психологиня. Але, додає вона, це не скасовує того факту, що у людині завжди є вибір. Якби росіяни доклали зусиль, вони зрозуміли б, що їх обдурюють. А фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз попереджає: якщо людина споживає інформацію, не фільтруючи її, вона віддає себе в руки маніпуляторів.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: armyinform.com.ua

Російська пропаганда часто видає бажане за дійсне. "Традиція поширювати неправдиві меседжі бере свій початок ще з часів СРСР", — зауважила фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз. Вона звернула увагу й на інші маніпулятивні технології, які допомагали приховувати злочини тоталітарного режиму, наприклад, замовчування катастрофи на ЧАЕС.

Психологиня Лідія Смола вважає, що поведінку людини визначає не реальність, а уявлення про цю реальність: "Взагалі про реальність ми маємо дуже суб'єктивне, дуже клаптикове уявлення. І враховуючи, що ми просто не здатні охопити всю реальність, а тільки її  частку, — цим користуються і пропагандисти, і різні структури, які маніпулюють свідомістю. Наприклад,  інформацію часто намагаються подати, опираючись на реальні факти, але перебільшують певні аспекти. Або применшують, приховують інше, тобто вводять в оману людей. Є таке поняття, як картина світу — як ми дивимося на світ, як ми його сприймаємо, як цю інформацію щодо нашої взаємодії зі світом обробляємо. А ми її обробляємо дуже специфічним способом. На це нашаровується і наше виховання, і освіта, і навіть медіаграмотність. Мозок будь-якої людини намагається спростити те, що він бачить. Складну проблему дуже легко спростити. І це ключове, чим користуються пропагандисти". 

Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз наголосила на важливості вивчення фактів і аналізу інформації: "Розберемо на прикладі Маріуполя. Ми всі знаємо про цю трагедію, ми знаємо, хто стріляв, ми знаємо, в результаті чого відбулося руйнування і що є один винуватець — ім'я йому Російська Федерація та її армія на чолі з Путіним. Що ми бачимо на екранах російської пропаганди? Приїжджає на місце Путін, знімають з ним сюжет уночі — для того, щоб відтінити злочини. Тобто щоб не було видно руйнувань, але прожекторами підсвічено кілька будинків, які були побудовані і яскраво пофарбовані, щоб вони мали гарний вигляд у кадрі. Коли йде розмова Путіна з місцевим чиновником, той каже:  ''Так, у нас є руйнування, але це руйнування звідти, звідки українці стріляли, а от звідти, де нібито росіяни стріляли, то ніяких руйнувань немає''. Тобто це знову ж таки відтінювання, акцентування й переписування історії".

Вадим Карп'як поділився своїми журналістськими спостереженнями: "Добре вивчати факти — це прекрасна порада. Але будьмо відвертими — зараз звідусіль на нас ллється мільйон фактів. Умберто Еко в одному зі своїх майстер-класів для університетських професорів пояснював, як він навчає своїх студентів працювати з інтернетом, бо зараз більшість фактів ми беремо саме з інтернету. Він давав завдання — знайдіть три підтвердження, наприклад, того, що Ленін — злочинець, в інтернеті, в академічних джерелах, і три підтвердження того, що Ленін — герой і великий політичний мислитель. І коли ви самі шукаєте і знаходите, то розумієте, що в інтернеті можна знайти все, "підтвердження" будь-якої теорії. Водночас це вимагає багато часу. А люди найчастіше психологічно готові сприймати ту інформацію, яка уже підтвердить їхнє усталене мислення. Тобто якщо люди в щось вірять, то будуть брати ту інформацію, яка вже підтверджує те, в чому вони і так переконані".

Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз звернула увагу на важливий нюанс: "Дуже важливе питання — першоджерела інформації і те, наскільки ми самі готові виділяти час для перевірки фактів. Якщо ми не маємо цього часу, ми обираємо шлях вірити професійним журналістам, оскільки їхня інформація перевіряється. Наш мозок закладає це в основу нашої думки, і ми від цього відштовхуємося, споживаючи будь-яку інформацію в інтернеті. Якщо ми просто беремо будь-яку інформацію, не маючи часу її фільтрувати, то ми тоді повністю віддаємо себе в руки маніпуляторів".

Як зазначила фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз, навчати медіаграмотності потрібно не лише дітей, а й дорослих: "Коли ми говоримо про дітей, ми маємо паралельно говорити про те, що ми маємо дбати про вчителів, про їхніх батьків, бабусь і дідусів.  І тільки тоді ми зможемо сформувати інформаційну гігієну дітей".

Психологиня Лідія Смола пояснила, чому люди часто шукають підтвердження своїм переконанням, а не об'єктивну інформацію: "Це феномен, який називається ''соціальні ілюзії''. У суспільній свідомості групи людей є певні картинки, які підкріплюють їхнє відчуття спільноти,  відчуття того, скажімо спрощено, що вони хороші люди, і які виступають захисними психологічними механізмами. У людей є потреба психологічного захисту, тому Росія не знає про Бучу, психологічно вони захищаються думкою про те, що злочини чинять тільки українці. Вибір завжди залишається за людиною — чи вона хоче сприймати ці соціальні ілюзії, чи вона хоче докласти зусиль, щоб зрозуміти, як її обдурюють".

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту Радіо Культура "ППО. Протипанічна оборона". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".