"Незнаний символ": Ліховий про любов Шевченка до подорожей, літератури CША та Вашингтона

"Незнаний символ": Ліховий про любов Шевченка до подорожей, літератури CША та Вашингтона

Хоча Тараса Шевченка вивчають з перших років школи, а його пам’ятники є чи не в кожному місті країни, для більшості українців "кобзар" все одно залишається загадкою. Про любов "батька" української нації до подорожей та літератури США,а також що про Тараса Григоровича писали американські президенти Ейзенхауер та Кеннеді, Українському радіо розповів дипломат, культуролог, історик української культури, міністр культури та туризму України в 2005-2006 роках, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь 2007-2010 років Ігор Ліховий.

0:00 0:00
10
1x

Фото: Тернопільська обласна бібліотека для молоді

"Тарас Шевченко — символ Америки"

"Шевченко присутній в українській культурі, проте він вийшов далеко за межі нашої культури, адже загалом культура немає меж. Національна культура є складовою світової цивілізації. Що ж стосується Шевченка, то ми постійно відкриваємо його присутність і в часі, і в просторі просто дивовижну. Насамперед Тарас Шевченко, на жаль, не маючи за життя ані матеріальних статків, ні навіть свободи подорожувати світом, дуже любив подорожі. Він жив в епоху географічних відкриттів і навіть доля дала йому шанс: коли він знаходить в Казахстані, то брав участь в експедиції, в рамках якої відкривали території", — розповів Ігор Ліховий. За його словами, "кобзар" мріяв подорожувати по світу і цікавився американською літературою: "Є спогади сучасників та й самого Шевченка. Він як улюблений учень Карла Брюллова в Петербурзі, коли навчався в Академії мистецтв, перерви між заняттями заповнювали тим, що Брюллов читав Шевченкові американську літературу. Брюллов в той час був, мабуть, наймасштабнішою постаттю в образотворчому мистецтві Російської імперії, мав беззаперечний авторитет в Європі та Російській імперії дуже близько зійшовся з Шевченком власне як вчитель і учень. І от Брюллов читає "Подорож Колумба" Тарасові Шевченку".

"Шевченко писав про багато літератур, де відчував свою присутність, старався прочитати все перекладене на той час — прочитав майже всього Вальтера Скотта в перекладі, бо не знав англійської. Вивчав французьку і добре знав польську та російську. Шевченко також цікавився історією Сполучених Штатів, писав про одного з "батьків" США як держави — Вашингтона, й прив’язує його до Конституції та сподівається, що щось подібне буде в Україні", — зазначив Ігор Ліховий. Він додав, що недалеко від Білого дому в столиці США також стоїть пам’ятник Тарасові Шевченку, встановлений раніше, аніж в Москві. 

"Шевченко належить не лише українцям"

"Про Шевченка також писав й американський президент Ейзенхауер, зокрема, що "Шевченко належить не тільки українському народові, а й культурі всього світу". Подібні думки були й у Кеннеді. І два президенти США, які змінили обличчя цієї держави, звертаються до Шевченка як до митця, поета, людини, яка зуміла змінити перебіг історії однієї з найбільш численних націй в Європі", — наголосив дипломат. "Шевченко був революціонером, вічно молодим — адже помер в 47 років. За пів року до того прагнув одружитися і багато кроків для цього зробив".

Selfmade Shevchenko

"Канів, як і кожне місто та село в Україні, тепер живе війною. А війна — це глибинні зсуви свідомості. Тому в Шевченкові сьогодні найважливіше — це зрозуміти, що він нам заповів, адже його недарма називали пророком. Він себе таким не вважав. І в цьому контексті варто зрозуміти, що найважливішого для нас передав Шевченко. Інститут літератури видав 12-томник творів Шевченка. Його поезія, проза, листування, мистецька спадщина для багатьох українців майже невідома, при тому що саме Шевченко вважав себе насамперед художником. Поезія була для душі і породжувала проблеми в житті, зокрема й десятирічне заслання, три арешти. Тоді як художник він був визнаний та став одним з перших академіків по класу офорту", — розповів Ігор Ліховий. Тож, якщо говорити американськими термінами, Тарас Шевченко зробив себе сам і сам себе забезпечив.