Передачі з архіву Українського радіо

У 22-му після місяця окупації, постійних обстрілів і допитів ФСБ Денисові Катюті вдалося виїхати разом з родиною за лінію фронту. До цього центр їхнього життя був у Мелітополі Запорізької області. Там вони мали кілька власних справ. Після евакуації чоловік почав активно займатися волонтерством. Оскільки вся допомога їхала з-за кордону, йому доводилося багато часу проводити біля пунктів пропуску. Тому ближче до кордону вирішив перевезти родину. Разом з дружиною вони обрали Луцьк. Сюди ж релакував свій бізнес — забезпечення запчастинами автотранспорт. Нині він успішно розвиває свою справу.

Людмила Сірко з Енергодару упродовж 15 років мала приватну адвокатську практику, а її родина займалася готельним бізнесом. У 2022-му росіяни звільнили Людмилу від усього, що було здобуто за довгі роки важкої праці. Але жінка не здалася і створила бізнес на новому місці, в Запоріжжі, відкривши соціальну їдальню.

Світлана Солотвінська народилася і жила на Херсонщині. Завжди шукала можливості розвитку та заробітку, тому працювала одразу на двох роботах — в аптеці і в салоні краси. Лютий 2022-го змусив зробити важкий вибір: рідні Світлани залишились в окупації на лівобережній Херсонщині, а сама жінка разом з чоловіком і друзями виїхала шукати безпечніше місце. Новим домом стала Житомирщина, там вона відкрила салон краси.

Валерій Воротінцев у Сєвєвродонецьку мав бізнес у кількох сферах: від рекламних послуг до мережі кав'ярень та квест-кімнат. У лютому 2022-го, як і багатьом українцям, йому довелося все кидати і переїжджати. Спершу вирушили до Дніпра. Але там затрималися ненадовго. Разом із кількома іншими родинами із Сєвєродонецька Валерій переїхав у Хмельницький. Зараз він освоює нову справу — будинки з термоблоків.

Ігор Рик з Рівненщини — ветеран війни. Адаптуватися до цивільного життя було не легко, але чоловік впорався і навіть втілив свою мрію — відкрив експрес-перукарню. Він фактично розпочав життя спочатку, з нової сторінки.

Кирило Лаврієнко з Кам'янського, що на Дніпропетровщині, за рік повномасштабної війни вступив до Київського медуніверситету і переїхав жити в столицю. Нині він студент 3-го курсу і вже підприємець. Власну справу Кирило започаткував торік, коли йому було 19. Починав працювати як масажист, але згодом вирішив розширювати бізнес. Пройшов навчання на косметолога і вже працює за цією спеціальністю.

Микола Островський з Чернігівщини доєднався до одного з добровольчих батальйонів ЗСУ ще на початку російсько-української війни 2014 року. У лютому 2022-го він з побратимами став на захист Київщини та рідної Чернігівщини, допомагав з евакуацією місцевих, які потерпали від нестачі ліків та їжі. Нині ж Микола ветеран і нарешті втілив свою давню мрію — став підприємцем, має ферму у Чернігівській області.

Рідна Горлівка для Ганни Горбачової окупована з 2014-го. Ще тоді родина змушена була переїхати до Торецька. Там Ганна, мати 3-х дітей, облаштувала не тільки дім, а й власний бізнес — магазин з пекарнею і кав'ярню. На 2022-й були ще більші плани — відкрити ресторан у Северодонецьку. Усе поламав російський наступ. Довелося знову виїжджати. Наступним пунктом призначення обрали Дніпро. Туди ж вдалося релакувати більшу частину обладнання і відкрити сімейний бізнес.

На початку повномасштабного вторгнення сімейна лікарка Анастасія Спасібо працювала у рідному Вовчанську, що на Харківщині. Приватну практику вона відкрила ще 2019-го. Її власна клініка мала багато пацієнтів. Тож наприкінці лютого 2022-го мала переїхати у нове, більше приміщення, але повномасштабне вторгнення зруйнувало усі плани. Замість переїзду клініки довелося переїжджати родині Анастасії, рятуючись від війни. Так вони опинились у Харкові. Завдяки підтримці і співпраці з Національною службою здоров'я України на початку 2023 року вдалося відкрити клініку в Харкові.

Донецьк, Краматорськ, Маріуполь... Олена звикла до постійних переїздів, адже її чоловік був прикордонником. Повномасштабне вторгнення зустріли в Лисичанську. Потім був Харків і, зрештою, Берегово, що на Закарпатті. Війна забрала в Олени не лише дім, а й чоловіка. Залишилися вдвох із десятирічною донькою. В артпроєкт "Жива" потрапили випадково, — розповідає Олена.