"Світ визнав голокост, геноцид євреїв одразу після завершення Другої світової війни. А геноцид ромів тривалий час не привертав уваги через набагато меншу чисельність жертв. І через те, що ті, хто вижив, були неспроможні донести світові свій досвід і свою травму. Коли роми подавали свої звернення на визнання їх постраждалими, то німці їм відповідали, що вони ніби-то були злочинцями і асоціальними елементами, що у них начебто "зіпсована" кров і що це є в їхній природі. Тільки на початку 80-х років на урядовому рівні у Німеччині було визнано, що переслідування ромів мало такий самий характер, як і переслідування євреїв. На це рішення пішло кілька десятиріч. Ромська національність була визнана такою, що так само постраждала від рук німців.
Ромська спільнота на початку 1940-х років вела більш осілий спосіб життя. Радянський перепис 1939 року нарахував 10 400 ромів в Україні. А статистика говорить, що було вбито понад 12 000 ромів в зоні окупації. Ми бачимо доволі велику різницю в цифрах. Можна казати про фактично тотальний геноцид ромів на теренах України. В Естонії вся ромська громада була вбита. В Литві загинула третина ромів, а дві третини залишилися живими через місцеві особливості.
Звичайно, що були випадки, коли людям давали врятуватися. Місцеві жителі переховували ромів у себе. Вони були фахівцями-ковалями, тому цінувалися серед місцевого населення. Вони навіть користувалися авторитетом. Старости села часто попереджали про загрозу з боку німців, надавали допомогу, щоб роми втекли вчасно. Чим краще знали ромів, чим кращі були з ними стосунки перед війною, тим більшою була ймовірність того, що їм вдасться врятуватися.
У суспільстві і зараз існує багато стереотипів щодо ромів. Ромська громада дуже різноманітна. Є різні ромські підгрупи, які ведуть різний спосіб життя. Є кілька проблем, які стоять перед ромами. Вони змінюються, трансформуються, переживають "хвороби росту". Це займає не одне століття. Та група, яка найменше вписується в соціальне середовище викликає багато уваги і запитань. А та, яка вписалася, то її і не помічають. Серед нас живуть багато інтегрованих в наше життя ромів. Негативне ставлення викликають лише ті, які помітні своєю асоціальною поведінкою. Але цьому слід протистояти. Це є інформаційна і освітня діяльність. В 1971 році у Лондоні відбувся Всесвітній конгрес, де було ухвалено рішення називати цю національність ромською. Слово "циган" має зневажливе забарвлення. Ромська спільнота має право на ту назву, яку вважає для себе справедливою і актуальною".
Нагадаємо, що Німеччина обмежилася формальним визнанням геноциду ромів у 1982 році. Тодішній канцлер Гельмут Шмідт визнав знищення 500 тисяч чоловік у концентраційних таборах "убивством народу" через расистські причини. Через 15 років ромів у Німеччині було визнано національною меншиною.
Фото: суспільне Закарпаття
