war

Чому Україна має перейти від експорту сировини до експорту готової продукції ― пояснює економіст

25.05.2022 р., 07:43

До повномасштабного вторгнення РФ три чверті зовнішнього українського товарообігу припадало на морські порти. Сьогодні порти заблоковані, а компанії шукають нові варіанти для експорту української продукції за кордон. На думку економістів, ситуація вимагає структурної зміни експорту, що тягне за собою оновлення національної промислової політики. Як можна перейти на нову економічну модель ― в ефірі Українського радіо пояснив економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ.

«Сьогодні відбувається зміна економічної моделі під впливом війни. Ми розуміємо, що воєнна ситуація буде супроводжувати нас досить довго, військова загроза з боку РФ залишатиметься актуальною не один рік. За оцінками багатьох експертів, нам необхідно перезавантажити економічну модель. Та сировинна модель, яка була розрахована на те, що в Україні велика кількість портів в Азовському морі, Чорноморському регіоні, тепер функціонуватиме з величезними обмеженнями або взагалі може бути заблокована на певний час. Можна просто сидіти і чекати, що ситуація після гарячої фази війни зміниться на краще, але гарантій немає. Тому що після гарячої стадії порти можуть залишитися заблокованими, адже Росія зберігає свою присутність у Чорноморському регіоні, вона буде перешкоджати вільному мореплавству і торговельним операціям. Отже, єдиний шлях для України вижити економічно ― це перезавантаження економічної моделі. Тобто від експорту великих фізичних обсягів ми повинні переходити до експорту великого обсягу доданої вартості. Це, з одного боку, буде знижувати фізичні обсяги тих товарів, які ми експортуємо, а з другого ― збільшувати капіталізацію нашої економіки. Простий приклад. Україна є одним із великих експортерів кукурудзи на світові ринки. Якщо ми кукурудзу будемо переробляти на біоетанол чи виробляти з неї комбікорми, то фізичні обсяги такого експорту будуть зменшуватися в десятки разів, а відповідно, додана вартість збільшуватиметься. Це полегшить експорт, тому що фізично вантаж буде набагато менший, ніж вантаж з сировиною. Те ж саме можна сказати і про нашу металургію. В наш індустріальний ромб ― це Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпро, Кременчук ― буде перенесено індустріальне ядро української економіки. У межах цього індустріального ромбу треба буде створювати умови, щоб експортувати не залізну руду, металургійні напівфабрикати, чавун, а виготовляти у себе високоякісну листову сталь для подальшого експорту, як це робить Туреччина з нашими металургійними напівфабрикатами і продає по всьому світу".

На думку Олексія Куща, для переходу на нову модель економіки має бути синергія зусиль бізнесу і держави. «Тому що бізнес ― вузько егоїстичний. Якщо можна заробляти велику норму рентабельності на експорті сировини, він буде експортувати сировину, тим більше, що всі податкові стимули налаштовані були саме на вивезення сировини: низькі експортні мита, відшкодування податку на додану вартість експортерам сировини тощо. Зараз усі ці фіскальні налаштування необхідно перезавантажувати. У бюджеті немає грошей для того, щоб дотувати експорт сировини за рахунок відшкодування того ж ПДВ за простій сировинної продукції. Ми мусимо встановлювати мита на експорт сировини, для того щоб захистити свій внутрішній ринок, аби в умовах дефіциту Україна залишилась із зерном, олією, іншими сировинними товарами, які ми можемо переробляти в середині країни. Нам потрібно поставити стратегічну мету ― за кожні 5 років збільшувати на 1-2 технологічних переділи глибину внутрішньої переробки наших товарів, а відповідно ― глибину генерації доданої вартості. У цьому плані з боку держави мають бути податкові стимули та пільгові умови, в тому числі з підключення до мереж електроенергії, до інфраструктурних систем, підведення транспортних комунікацій, має бути дешева електроенергія для промислових платформ біля атомних станцій, щоб створювати внутрішні фактори конкурентоздатності. А бізнес повинен це організувати і виробити тактику, аби зробити все найбільш якісно й ефективно. Тобто від держави ― стратегія, від бізнесу ― тактика. Тоді ця синергія може спрацювати".

Насамкінець Олексій Кущ зазначив: «Воєнний стан додає певних нюансів у функціонування економічної моделі, тому що існують величезні ризики. Але ризики не є перешкодою для ведення бізнесу. Великі ризики компенсуються певними податковими пільгами і допомогою з боку держави. Ми бачимо, наприклад, як Південна Корея ефективно розвивалась, перебуваючи в перманентному конфлікті з Північною Кореєю, за якою стояв Китай і Радянський Союз. Ізраїль фактично створив інноваційну економіку в умовах постійної війни. Тож наша стратегія має бути такою: ми забуваємо про сировинну модель; наступний крок ― модель економіки з поступовим збільшенням доданої вартості, зростанням продуктивності праці, для цього необхідні певні преференції з боку держави; наступний крок ― інноваційна модель економіки, тут необхідні будуть інвестиції держави в освіту та науку".

Фото: Укрінформ

Чому Україна має перейти від експорту сировини до експорту готової продукції  ― пояснює економіст

Новини по темі