war

Хто відповідає за якість вищої освіти в Україні та як її покращити?

21.01.2022 р., 21:50

Україна не є лідером у сфері забезпечення якості вищої освіти, у країні спостерігаються процеси деградації окремих закладів вищої освіти, прояви академічної недоброчесності, надання неякісних освітніх послуг, відсутність взаємодії та довіри. Рушійною силою забезпечення якості вищої освіти було покликане стати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Його створили у 2015 році на підставі закону "Про вищу освіту", ухваленого у 2014 році. 12 січня Кабмін призначив Сергія Квіта головою Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). У 2007-2014 роках він був президентом Національного університету "Києво-Могилянська академія". А у 2014-2016 роках — міністром освіти і науки України. В 2019 році Сергія Квіта вперше призначили головою Нацагентства терміном на три роки. Як підвищити якість вищої освіти розповіла в ефірі Українського радіо професорка кафедри інформаційних систем Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, членкиня Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти Ірина Золотарьова.

Хто забезпечує якість вищої освіти України?

Вища система освіти в Україні існує на гроші платників податків, тому є певна вимога від суспільства, що ця система має забезпечити. Європейський простір вищої освіти говорить про те, що головним завданням системи вищої освіти є формування здатності студентів до працевлаштування. І це логічно, бо студент обирає спеціальність і навчається для того, щоб йти працювати, отримувати заробітну плату, відшкодовувати податки. За якість відповідають всі гравці на ринку вищої освіти: і університети, і Міністерство освіти та науки, і агентство із забезпечення якості, що є зовнішнім гравцем відповідно до вишів та міністерства.

Чому важливі стандарти вищої освіти? Довідка

Стандарти вищої освіти та рекомендації щодо забезпечення її якості в європейському просторі були ухвалені у 2005 році. Відтоді ці стандарти регулярно переглядають і нині діє версія, ухвалена у 2015 році. У межах Болонського процесу було визначено, що основну відповідальність за якість наданих послуг вищої освіти несуть самі заклади вищої освіти, які проводять внутрішні оцінювання якості. Світові стандарти вищої освіти — не канон і не догма, а загальний орієнтир. Європейська практика спирається на чіткі легальні процедури, обов’язкові як для спеціалізованих акредитаційних агентств, так і для самих університетів, а канадські підходи дуже децентралізовані. Вони відрізняються не лише від провінції до провінції, а й від університету до університету. Уся канадська система забезпечення якості вищої освіти внутрішньо упорядкована і збалансована. У Канаді, як і в Німеччині, кожна провінція і відповідно кожна земля має власне міністерство освіти. Однак на відміну від Німеччини, де працює Федеральна акредитаційна рада, що ухвалює рішення після проведення експертизи незалежними агентствами, у Канаді система акредитації є відповідальністю провінційних урядів.

Про роль і функції агентства із забезпечення якості вищої освіти

Національне агентство розробило критерій, керуючись особливостями нашої системи освіти. Ми не досягнемо якісного випускника, який може йти і працювати за обраною спеціальністю, якщо внутрішня система в університеті підготовки цих фахівців не працюватиме. Насамперед це належним чином розроблені освітні програми. До того, як почало працювати агентство, не було такої чіткої орієнтації на залучення студентів та роботодавців до формування цієї освітньої програми та перегляду освітньої програми. Студенти вже на 3-4 курсі вже мають практичний досвід і можуть висловитися критично до того, як побудована освітня програма та окремі дисципліни. Ці програми будуються на "студентоцентрованому" навчанні, тобто враховуються потреби студентів. Велика увага приділяється якості викладацького складу. Міністерство розробило вимоги щодо наукової активності, прогресу викладачів, використання новітніх методик. Важливим є навчальний ресурс. Якщо готують фізиків, хіміків чи біологів, вони повинні мати доступ до необхідного обладнання.

Дуже важливим є публічність. Це вимога, якої раніше не було. Національне агентство дуже стежить за тим, щоб всі заклади мати актуальну відкриту інформацію щодо освітньої програми: чому і як навчатимуть, як перевірятимуть знання. Усі ці елементи мають бути оприлюднені на сайті університету. За цими критеріями університет і готує звіт самооцінювання, а експерти Національного агентства перевіряють та надають рекомендації, яким чином цю систему можна покращити.

Про вплив пандемії на якість освіти

Уже в травні 2020 року почали проводити онлайн-акредитації. В Україні близько 300 закладів вищої освіти, дуже багато освітніх програм і ми не могли чекати з акредитацією, бо студенти мали отримати дипломи вже навесні. Такий цифровий досвід був дуже успішний.

Про порушення академічної доброчесності

Тут є аспект навчання, як треба цитувати і працювати з джерелами, щоб не порушувати академічної доброчесності. Потрібно говорити про інтелектуальну власність. Деякі університети проводять спеціалізовані курси для студентів. Це така сфера діяльності, яка не може бути зупинена автоматично. Про це треба говорити, цьому треба навчати і це ми маємо повторювати. Такі системи дуже потужні в Австралії та Новій Зеландії. Вважаю, що ця проблема в Україні буде зменшуватися, бо виростатимуть інші покоління, які знають як правильно використовувати інформаційні джерела.

Про здобутки Болонського процесу

Болонська система була направлена на те, щоб зробити деякі освітні стандарти якості в європейському просторі вищої освіти, щоб студенти могли використовувати можливості навчання в різних університетах. Була запропонована триступенева система вищої освіти: бакалавр, магістр і доктор філософії. На такі три ступені Україна перейшла відповідно до закону 2014 року. Далі була впроваджена європейська кредитна трансферна система, тобто коли навчальне навантаження вимірюється в кредитах. Це така одиниця, до якої кожна освітня система окремої країни має доєднатися, щоб визначити, що таке семестр, навчальний рік. Щоб студент, який їде навчатися до іншого університету зміг виміряти оцей час, який він проводить, і результати навчання, які він здобув в іншому університеті. 

Фото: naqa.gov.ua

Хто відповідає за якість вищої освіти в Україні та як її покращити?

Новини по темі