Про історичні причини голодоморів
Росія могла розпрощатися з Фінляндією, Польщею, трьома країнами Балтії, але без України Росія жити не могла. Навіть не тому, що її провідники не відчували себе імперією без України, а тому що коли там почалося комуністичне будівництво з 1917 року, стався розвал економіки. Росія загинула б з голоду, якби вона не почала завойовувати Україну і викачувати звідси передусім хліб, а потім і все інше. Надто щільно була прив’язана Україна до Росії, надто багато кілометрів кордону з Росією було в України, надто довго вона з XVII ст. перебувала у складі Російської імперії.
Із 1921 року на території України перебувала Червона армія загальною кількістю мільйон двісті тисяч осіб. Вони розпорошилися по території всієї країни, щоб забрати матеріальні блага. Ленін скористався стихійним лихом, щоб ізолювати Україну від допомоги міжнародних громадських організацій. Ці організації в серпні 1921 року кинулися і почали ратувати селян у Надволжі, а от в Україну їх не пускали до весни 1922 року. Ленін навіть наполягав на тому, щоб у найбільш неврожайних південних губерніях збирали продовольчий податок. І як наслідок близько 900 тисяч селян в 1921-1922 рр. загинули голодною смертю. Зрозуміло, що коли людина голодує їй не до боротьби з владою. Нестор Махно повернув свої тачанки, перетнув Дніпро і Дністер та опинився в Румунії. А всі місцеві отамани, а їх було сотні, або емігрували, або здалися радянській владі, яка оголосила амністію.
Про відмінність голодів
Голод 1921-23 рр. почався з величезного стихійного лиха. Голод 1932-33 рр. — унікальне явище, бо це голод створений штучно без будь-якого природного лиха. Голод 1946-47 рр. почався зі стихійного лиха, коли земля була розжарена до +60°С і весь урожай був знищений. Сталін все, що йому вдалося зібрати з України передав Польщі, Чехії, Франції, щоб зміцнити там комуністичні місцеві партії і мати вплив на західну Європу. А українці залишилися помирати від голоду.
У 1947 році врешті Радянський Союз визнав, що Україна постраждала від Другої світової війни і дозволив допомогу з боку ООН.
"Я був свідком голоду 1946-47 рр. Пам’ятаю м’ятний смак жувальної гумки, вперше в житті скуштував фініки. Це все була допомога для Радянського Союзу і ми змогли вижити", - сказав Станіслав Кульчицький.
Про "білі плями" в дослідженні голодоморів
Українським дослідникам не вистачає архівів, які є у Москві, зокрема йдеться про президентський архів. До цих документів ніколи не було доступу. Ймовірно, там дуже багато є такого, чого не можна показувати, аж до замовних вбивств. Натомість всі українські архіви про голодомори відкриті. Найбільше науковці досліджують голодомор 1932-33 рр. У 1985 році у США була створена комісія Конгресу з виявлення причин голоду в 30-х рр. ХХ ст. в Радянському Союзі. Це одна з найбільш вагомих подій в історії людства, бо мільйони люди померли не природною, а примусовою жахливою смертю.
У першій половині 1932 року у селян забирали тільки хліб. Коли люди почали за хлібом виїжджати за межі України до Білорусі і Росії, їм дозволяли і близько трьох мільйонів селян виїхали з України. Але з кінця 1932 року і з 1 січня 1933 року, коли Сталін звернувся до українських селян з вимогою здавати хліб, чекісти організували вилучення не хліба, а всього, що селяни запасли із присадибних ділянок. Люди опинилися зовсім без їжі. Із лютого 1933 року держава почала допомагати, але підтримувала місцеве керівництво, партійний апарат, колгоспників, вчителів, дитячі садочки. Селяни продовжували гинути і це тривало аж до червня 1933 року.
Голодомор 1932-33 рр. знищив зв’язок між українськими поколіннями. Люди, які пережили голод, ніколи не розповідали про це дітям і онукам, бо це була для них велика травма і був бар’єр між цими поколіннями.
Фото: pinterest.com
