Мобільний додаток

Лікар і пацієнт: адвокатка про те, що треба знати сторонам про свої права та обов’язки

8.04.2021 р., 15:02

Вже понад рік Україна та цілий світ живуть у боротьбі з пандемією коронавірусу, що змусило велику частину людей звертатися за медичною допомогою через хвороби, а інших – перевіряти стан здоров’я на випередження. Відтак як ніколи раніше актуальними стали питання взаємодії пацієнтів та лікарів, дотримання прав обох сторін та виконання покладених на них обов’язків. Чому між пацієнтами та лікарями виникають конфлікти? У чому тонкощі згоди на лікування та договору про надання медичних послуг? Чи може пацієнт поставити під сумнів запис лікаря у медичній документації? В кого має бути медична карта пацієнта? Про все це Українському радіо розповіла медична адвокатка Олена Бабич.

Програма:

Чому між лікарями та пацієнтами виникають конфлікти?

"Останніми роками можна спостерігати підвищення правосвідомості пацієнтів. Сьогоднішній пацієнт вже не той, яким був 5-10 років тому. Більшість з них розуміють свої права і вимагають їхнього дотримання з  боку лікарів. Проте, з того досвіду, лікарі, на жаль, не завжди знають права пацієнта, тому що такої спеціальної освіти в університеті не отримують. Також, що викликає ще більший жаль, лікарі не завжди знають й свої права", – розповіла Олена Бабич.

Вона зауважила, що з власного досвіду вивела чотири причини конфліктів між пацієнтами та лікарями: "Перша причина конфліктів – це незадоволення пацієнта отриманою медичною допомогою, лікуванням. Це незадоволення може бути суб’єктивним та об’єктивним: суб’єктивне має місце, коли пацієнт вважає, що щось зроблено не так, хоча об’єктивно все лікарем було зроблено нормально. Друга причина – це недотримання прав пацієнтів. Лікар не завжди знає всі права пацієнтів і може порушити якесь право і це призводить до конфлікту. Третя причина – це незадоволення пацієнта сервісом, який він отримує в лікувальному закладі. Тут в більшості мова йде про приватний сектор, коли медична допомога вартує чималих коштів. Тоді пацієнт розраховує, що окрім медичної допомоги він отримає сервіс на високому рівні. Й остання причина – це порушення лікарями принципів етики й деонтології. Пацієнт проходить лікування в одного лікаря і в якийсь момент вирішує отримати альтернативну думку. Він приходить до іншого лікаря та іноді такий лікар, не знаючи всієї картини, одразу каже пацієнту, що все робили не так, операцію провели неправильно і в пацієнта в 90 % випадків виникає конфлікт з попереднім лікувальним закладом. Хоча не завжди ця інформація є об’єктивною".

"Коли пацієнту хтось говорить, що пролікували не так, я раджу отримати ще декілька думок. Іноді отакі кинуті фрази призводять до того, що пацієнт налаштовується на те, що щось зробили не так, витрачає дуже багато коштів, часу на відстоювання правди, а в кінці-кінців її немає, тому що там все було нормально", – наголосила правничка.

Довіра пацієнта до лікаря: юридичне чи моральне питання?

Довіра, як зауважила Бабич, є абсолютно етичною, а не юридичною площиною: "Вона ніде в законодавстві не закріплена. Пацієнт має довіряти лікаря і має право обирати його. Й, на мою думку, відповідальність у виборі лікаря (якщо не говорити про COVID) лежить саме на пацієнтові. Якщо він не довіряє лікарю, то краще змінити його і піти до іншого".

"Процедура фіксації відносин лікар-пацієнт є єдиною. Коли пацієнт перебуває в лікувальному закладі чи реанімації, фіксація того, що відбувається, проводиться лікарем та медичним персоналом шляхом відповідних записів в медичну карту пацієнта. Це процес, в який ані пацієнт, ані його родичі чи законні представники не можуть втручатися. За загальним правилом, вся надана медична допомога фіксується в медичній документації", – пояснила адвокатка.

Відтак, коли є конфлікт чи проведення судового розслідування в рамках кримінального провадження, досліджується медична документація, медична карта, яку заповнюють лікарі і медичний персонал.

Як працюють сімейні лікарі?

"В нас пройшла реформа сфери охорони здоров’я, відповідно до якої первинну медичну допомогу мають надавати сімейні лікарі, з якими укладається декларація. В них немає обов’язку огляду чи приїзду до пацієнта. Пацієнт або приїжджає на амбулаторний прийом, або в телефонному режимі його спостерігає лікар", – пояснила Олена Бабич.

Вона наголосила, що сімейний лікар – це не швидка чи екстрена медична допомога: "Він спостерігає, наприклад, якщо говорити про COVID. Пацієнт надає детальну інформацію про стан, температуру, сатурацію та інші речі і лікар з тої інформації, яку отримав, може визначити, чи потрібне лікування чи екстрена медична допомога".

Яка різниця між договором про надання медичних послуг та згодою на лікування?

"Згода є обов’язковим медичним документом, тому що законодавство визначає, що лікування, медична діагностика можливі лише після надання на це згоди пацієнта. До 2012 року не було форми згоди, а на сьогодні є затверджена форма 103-О. Лікар обов’язково перед початком лікування повинен надати інформацію та отримати згоду пацієнта на лікування, яку він фіксує шляхом проставлення підпису в цій згоді", – пояснила Олена Бабич.

Говорячи про договір про надання медичних послуг, то, за словами правнички, він не є обов’язковим: "Проте більшість приватних лікувальних закладів, які, на відміну від комунальних, будують більш юридично грамотні стосунки, роблять договори. Але якщо ви приходите в лікувальний заклад і вам не пропонують такий договір, тут немає нічого страшного. Проте згода має бути обов’язково".

"Єдиний випадок, коли згоди не потрібно – це коли людина перебуває в непритомному стані, стані, який загрожує життю та здоров'ю. В такому випадку лікарі не зобов'язані брати згоду пацієнта чи його родичів", – підкреслила Бабич.

Де має перебувати медична карта пацієнта?

Адвокатка розповіла, що за загальним правилом медична карта пацієнта зберігається в лікувальному закладі: "Якщо медична карта на руках в пацієнта – це порушення і я закликаю лікарів не робити цього. Карта є підтвердженням правильності та повноти надання медичної допомоги. Якщо вона в пацієнта, лікар і заклад потім не доведуть, що вони взагалі лікували пацієнта".

"Проте, якщо призначене те чи інше лікування, безумовно все має бути зафіксовано в медичній карті", –наголосила правничка.

Також за загальним правилом медична карта має бути паперова: "Ніхто не забороняв вести й електронну медичну карту, але при потребі така карта повинна бути роздрукована. Єдине виключення -– якщо сімейний лікар уклав договір з Національною службою здоров'я. В такому випадку він не зобов’язаний вести карту амбулаторного хворого 25-О в паперовому вигляді. Він одразу вносить в електронну систему до реєстру медичних записів інформацію".

"Якщо ж пацієнт хоче отримати іншу консультацію, він може попросити виписку з медичної карти, в якій лікувальний заклад повністю розписує, яке було лікування, яким чином що зроблено. Якщо це сімейний лікар, він робить виписку з системи і з таким документом пацієнт може йти в інше місце. Там достатньо інформації, щоб отримати поради у іншого лікаря", – підсумувала Олена Бабич.

Фото: pixabay

Лікар і пацієнт: адвокатка про те, що треба знати сторонам про свої права та обов’язки

Новини по темі