Вибір імені для дитини – це дуже відповідальний процес, у ході якого в батьків часом виникають проблеми. Світлана Хрипко розповідає, як змінювалися в Україні традиції ім’янаречення: "Ім’я – це дуже серйозний феномен. Це те, що дають, те, що носять, те, чим пишаються, те, що з собою забирають у вічність. Так було завжди. Кожна людина має ім’я. В українській традиції імена поділялися на дві групи: княжі(вищі) і народні(фольк імена). Вищі містили в собі корінь род, бог або слав: Славомир, Славодар, Ярослав, Богдан, Богомир, Родослав. Фольк імена – гуморливі імена на кшталт Кожум’яка, Кучма, Бучма, Кислиця, Куліш, Книш. Зараз ці імена перейшли в прізвища".
На запитання, наскільки відповідально батьки ставляться до вибору імені своїх дітей Карина Мінчук зазначає: "Більшість батьків ставляться до цього серйозно, адже це перша можливість наректи своє дитя і звісно кожен хоче дати своїй дитині таке ім’я, яке б несло їй добру долю. Сучасні тенденції ім’янаречення можна поділити на такі групи: дохристиянські імена, які перейшли в прізвища, імена, які прийшли в українську традицію з християнізацією і запозичені імена. Останні п’ять років топ-10 імен майже не змінювалися. Крім того, у різних регіонах свої популярні імена. Наприклад, ім’я Єва дуже популярне на Донеччині та Харкові, натомість у Києві воно не таке поширене".
Наразі в Україні немає жодних обмежень щодо вибору імені для дитини. На реєстрацію імені дитини законодавством відводиться місяць від її народження. Натомість змінити ім’я дитині не так просто. "Для зміни імені дитині мають бути поважні причини. За перший рік можна скористатися такою можливістю, якщо ім’я дали дитині без урахування побажання одного з батьків. Тоді протягом року слід звернутися до відділу РАЦС з відповідною заявою. Крім того, бувають випадки, коли батьки назвали дитину одним іменем, а в побуті її називають зовсім по іншому. У такому випадку, до 14 років обоє батьків можуть звернутися до відділу РАЦС з проханням змінити дитині ім’я. Проте тут потрібно буде також надати довідку зі школи чи садка, що дитина себе асоціює з іншим іменем", – розтлумачує Карина Мінчук.
Останнім часом набирає обертів традиція подвійних імен. Сімейний кодекс встановлює тут чітке обмеження: не більше двох імен. "Якщо батьки не належать до національних менших, де є традиції ім’янаречення кількома іменами, то вони мають право дати дитині подвійне ім’я, яке писатиметься за нормами правопису через дефіс", – зазначає Карина Мінчук.
Натомість психолог Денис Лавриненко застерігає батьків від такої практики: "Коли дитині дають подвійне ім’я, це дуже часто свідчить про те, що батьки не можуть просто визначитися з тим, яке одне ім’я можна їй дати. Це є проблема вибору батьків, яку вони перекладають таким чином на дитину. Згідно з дослідженнями такі діти протягом життя формуються як амбівалентні, тобто такі, які не можуть зробити в житті власний вибір. Щодо рідкісних імен, то вони можуть формувати особистість дитини як таку, що відчуватиме свою певну унікальність. Натомість поширені імена ніяк не впливають на психологію дитини".
На сьогодні змінити прізвище ім’я і по батькові має право дитина з 14 років. При цьому, з 14 до 16 років - обов’язково за згодою обох з батьків, а з 16 років – без згоди батьків Психолог пояснює, як реагувати рідним на таке бажання близької людини і чому воно виникає: "За бажанням змінити прізвище або ім’я завжди стоїть якась психологічна проблема або травма. Тут можна провести паралель з бажанням зробити татуювання. Спершу людина набиває певне зображення на тілі, а потім через деякий час, коли воно перестає їй подобатися, вона йде його виводити. Є випадки, коли людина змінює ім’я ситуативно, коли в неї в житті щось сталося. Тому слід розібратися, які глибинні мотиви стоять за бажанням змінити прізвище або ім’я".
Фото: Нижні Сірогози
