Про розгляд Закону про мову в КСУ
Незважаючи на політичну заангажованість цього документу, який розглядають вже понад рік суддями КСУ, хотів би сказати слова на захист окремих суддів вищої палати, зокрема тих, хто зміг домогтися, аби це обговорення відбувалося у відкритому режимі. Протягом червня-липня відбулися відкриті засідання, в яких взяли участь не тільки народні депутати попереднього або нинішнього скликання, але в тому числі люди, які відповідають за державну мовну політику. Це директор Інституту української мови Павло Гриценко, роль якого в скасуванні так званого закону КК [закон Ківалова-Колесніченка "Про основи державної мовної політики". Втратив чинність: 28 лютого 2018 - ред.] минулими роками була дуже важлива. Якщо звести до лаконічних параметрів претензії 51 депутата, які поставили підпис під поданням до КСУ, то передовсім вони нарікали на прийняття закону з порушенням процедури і регламенту ВР, що я можу спростувати, як співавтор цього закону. І друге, що мовляв цей закон обмежує або дискримінує права національних меншин. Насправді цей закон про забезпечення функціонування української мови як державної. І в одній із статей цього документа, що протягом півроку з моменту ухвалення цього закону Кабінет Міністрів повинен подати на розгляд ВР законопроєкт про мови національних меншин і корінних народів. Тому і друга претензія народних депутатів немає жодних підстав на свою перспективу. Я щиро сподіваюся, що державницька позиція членів КСУ відображатиме український національний інтерес.
Про перегляд мовних квот
Не можна зробити упевненого кроку вперед, якщо людина постійно озирається. Ми не можемо думати про перегляд квот, якщо ми не бачимо попереднього результату. Якщо комусь здається, що український етер чи медіа настільки українізовані, що немає де кисню взяти, то напевно це буде велика іронія. Насправді ми бачимо на книжкових полицях, в інформаційному просторі, в пропаганді, яка долітає зі Сходу те, що називається антиукраїнство. Для того, щоб зміцнити коріння української держави в першу чергу потрібно відстоювати національні інтереси. І якщо це дерево справді плодоносне, то на ньому повинні бути яблука пов’язані із мовами національних меншин та корінних народів і питання перекладацької діяльності, і питання міжнародного співробітництва, але повинна бути основа. Питання оновлення українського законодавства абсолютно актуальне. Голова ВР може ініціювати реєстрацію таких законопрєктів, які мають піти на користь українського суспільства та його консолідацію.
Про посилення захисту української мови
Протягом останніх десяти років немає державної підтримки розвитку української мови. Стратегія на обговоренні була влітку. Автором цієї стратегії є Міністерство культури та інформаційної політики України. Чому не відбулося переходу від концепції до державної програми, чому не закладені кошти в державному бюджеті на наступний рік на розвиток української мови – питання риторичні. Доволі часто український порядок денний хотілося б комусь вирішувати ззовні. Натомість його має формувати український народ, який представлений у ВРУ, президенті та судовій гілці влади.
Про курси з української мови
Такі курси в Україні є. Це ініціатива волонтерів, громадських активістів, окремих організацій, які поставили собі за основу підвищення рівня володіння українською мовою в Україні. Є два шляхи: або взяти за основу цих безкоштовних курсів уже наявні, або розробити нові. Брак єдиних державних курсів, які б відповідали національним стандартам державної мови – це відсутність розуміння в українського народу того, який буде подальший крок. Питання іспитів на рівень володіння державною мовою майбутніх чиновників так само як і рівень підготовки до складання ЗНО випускниками закладів освіти – це речі, які перебувають на одному інтелектуальному мовному полі, але шляхи розв’язання їх абсолютно різні. Ми маємо ЗНО, але не маємо єдиних державних стандартів, якими можна було би послуговуватися в єдиній уніфікованій системі.
Про Радіодиктант національної єдності
Двадцятий ювілейний Радіодиктант національної єдності відбудеться 9 листопада о 9-00. Текст до диктанту написав відомий письменник і видавець Іван Малкович. Науковою консультанткою проєкту стала докторка філологічних наук професорка Лариса Масенко, а читатиме диктант відома акторка Рима Зюбіна. Ініціатива проведення Радіодиктанту національної єдності в першу чергу належить людям небайдужим до української мови, культури та літератури. Цей диктант проводиться виключно за підтримки Національної телерадіокомпанії України і Суспільного мовника. Жодної підтримки ззовні: чи то з боку держави, чи то з боку місцевої влади немає. Такі ініціативи повинні бути підтримані.
Про мовну ситуацію в столиці
16 січня 2021 року вступає норма про обов’язковість застосування державної мови у сфері послуг, а Київ – це розгалужена мережа закладів культури, освіти, побутового обслуговування тощо. Київ завжди задавав і має здавати тон усім іншим регіонам України. Тому я розраховую, що робота над помилками буде здійснена. Я планую зустріч із Київським міським головою з тим, щоб зрозуміти, чи будуть міські програми, затверджені депутатами Київради, на підтримку і розвиток української мови, адже це питання не тільки освіти та культури.
Про засилля слів іншомовного походження
Ми абсолютно свідомі, що так не повинно бути. В ручний спосіб така ситуація навряд чи виправиться. У Франції, наприклад, є спеціальна комісія, яка працює над тим, щоб допомагати громадянам Франції очиститися від таких слів і навчитися знаходити відповідники. Україна має достатню кількість інституцій, які на належному високому професійному рівні відстоюють і захищають не лише державну мову, а й взагалі мовну політику. Ми хочемо об’єднати наші зусилля, запросивши до роботи і провідні наукові установи, вищі навчальні заклади, Український інститут, який працює при МЗС з тим, аби увійти до великої європейської родини під назвою "Європейська Федерація національних мовних інституцій". Для нас дуже важливо знати не тільки те, як треба захищатися, але й як у вирі пропаганди, контрпропаганди та гібридної війни формувати ефективно державну мовну політику нашими здавалося б обмеженими можливостями і засобами. Тому світовий європейський досвід для нас дуже важливий. Якби ще в 1991 році в Україні з’явився закон про мову, то ми мали би значно менш проблем.
Фото: Тарас Кремінь, Українське радіо
