Мобільний додаток

Реформа децентралізації: перспективи та виклики для новостворених громад

20.08.2020 р., 13:00

Про реформу місцевого самоврядування, територіальної організації влади та її вплив на поліетнічні громади в ефірі Українського радіо розповідає народний депутат, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Віталій Безгін.

Реформа децентралізації одна з небагатьох, які, дійсно, вважаються успішними. Хоча своїх проблем тут теж вистачає. Основні новели децентралізації відповідають стандартам Ради Європи і, перш за все, Європейській хартії місцевого самоврядування, про що говорять численні правові висновки до проектів нормативно-правових актів.

- Отже, пане Віталію, після виборів буде утворено приблизно 1400 громад замість нинішніх 11 000. З них приблизно 300 абсолютно нові, утворені адміністративним шляхом. Зокрема, це стосується тих, хто свого часу добровільно не об'єднався. Не хотіли добровільно, зараз як вийде на папері. Які нові можливості реформа відкриває для цих громад, які об'єднані не зовсім так, як хотілося?

БЕЗГІН: Реформа відкриває можливості для всіх громад, незалежно від шляху їх утворення. Хоча, коли рік назад фактично відбулася зміна парламентської влади, ми задекларували, що все ж місцеві вибори мають відбутися на новій територіальній основі. Майже п'ятирічний період добровільного єднання вже все одно себе вичерпав. Тобто, де-факто, усі хто хотів зробити свій перший крок у невідомість, зробили це протягом попередніх років. Тому, звісно, ми завершували процес вже у адміністративний спосіб. Варто додати, що усі європейські країни рано чи пізно завершували реформу в адміністративний спосіб. Що стосується, безпосередньо бонусів, що отримують громади, і чим воно зміниться, вони вже закріплюються іншими актами. Тобто не самим адмінустроєм, а супроводом. Але звісно люди отримують більше фінансових ресурсів і більше повноважень, водночас і більше відповідальності на місцях. Якщо ми говоримо про конкретні речі, то вони будуть остаточно відомі після того, як будуть ухвалені зміни до Бюджетного кодексу. Зараз вже можна говорити, що, перше, в усіх громадах ОТГ, які об'єдналися, будуть 60 відсотків податку на доходи фізичних осіб, 100% податку на нерухомість, 100% земельного податку, це безпосередньо пряма освітня субвенція, будуть додаткові кошти на розгортання мережі надання адміністративних послуг і так далі. Тобто, ми набагато більше ресурсів і уповноважень спускаємо на базовий рівень місцевого самоврядування і суттєво ослаблюємо субрегіональний, тобто районний рівень.

- Ви згадали про те що багато і відповідальності і ресурсів надається зараз. Коли пішла мова про те, що об'єднуються громади вже ті, що свого часу добровільно не об'єдналися – чому конфлікти і упередження виникають? Тому що, мовляв, якість послуг знизиться, вони віддаляться від жителів громад. Мовляв, виникатимуть різні проблеми. Що насправді? Чому ці конфлікти зараз так роздмухуються?

БЕЗГІН: Переважна більшість конфліктів ґрунтується на певних непорозуміннях та недосконалості того, чи іншого акту. Треба відверто сказати, що таку масштабну реформу не можна зробити повністю ідеальною. Але переважна більшість суперечок мають під собою політичне підґрунтя. Ми розуміємо, що увійшли у місцеву кампанію. Тому певні політики та політичні сили люблять піднімати цю тему щоб підвищити власні рейтинги і рівень електоральної підтримки. Що стосується безпосередньо послуг, то раніше де-факто всі послуги отримувалися по суті в районному центрі. А ми змінили філософію району, тобто усе спускається в громади, а у районі здійснюється координація. Що нам потрібно перш за все, щоб надавати адміністративні послуги – єдина точка входу, це ЦНАПи, мережа яких будувалася і у попередні роки, у тому числі і за підтримки європейських партнерів, які фактично були ключовим донором по розгортанню цієї мережі. Зараз це вже буде державна підтримка, додаткова бюджетна стаття на розгортання мережі. З практики: за останні три тижні об'їхали 7 чи 8 регіонів, у тому числі відвідали маленькі сільські громади, відверто бідненькі. Наприклад, ми були у маленькій громаді на Черкащині з сільським населенням 6 тисяч осіб. В громаді зараз існує два центри тяжіння  новенька амбулаторія, яка має кращий вигляд, ніж скажімо, київські поліклініки чи якісь лікарні, і  – Центр надання адміністративних послуг, в якому можна отримати вже 121 послугу: від оформлення субсидії до отримання біометричного паспорту. Далі мережа буде розростатися. Буде ухвалений законодавчий акт, який зробить її обов'язковою. І буде державна підтримка. Але і зараз в принципі це покриття відбувається. Скажімо, в Черкаській області 66 громад. Вже до кінця року там буде 60 ЦНАПів. Тобто, послуги до людей ми наближаємо.

- Якраз до районів дуже багато закидів, у тому плані чому райони втрачають свою фактично силу. І плюс ми знаємо, що було 490, а зараз буде 136 замість 490. Якщо говорити про функцію району, щоб розтлумачити людям наскільки важливий район і чому він має саме таку функцію виконувати, яку йому зараз дають?

БЕЗГІН: З точки зору того, що було раніше, він не є таким важливим. З точки зору наявності зараз, через те що вже туди проголошені вибори до районних рад, це просто вимога основного закону. Тобто конституція дає статті прямої дії, які кажуть про районні ради. Ми пропонуємо, що там буде безпосередньо державний нагляд,  державна координація. Це правильний європейський підхід. Це будуть органи префектурного типу. Тобто, повноваження і ресурс – усе спускається вниз. Але ж у нас є представництва центральних органів виконавчої влади, є потреба з боку держави захищати суверенітет і конституційність, законність. З іншого боку – координувати діяльність різних органів – як представництв міністерств, так і прокуратури, судів і так далі, тобто державна ланка державних представництв на території. Саме для цього ми його і зберігаємо. Концентрація всього ресурсу буде з одного боку на базовому рівні, з іншого – де регіональний розвиток і державні стратегії. Це вже обласний рівень, рівень обласної ради, обласної Держадміністрації.

- Знову про конфлікти, які почали виникати ближче до кінця реформи. Як не дивно, тому що, по-перше, зараз є план, згідно з яким громади, які не об'єдналися, будуть змушені фактично зробити, по-друге,  у нас місцеві вибори. І до місцевих виборів так само дехто каже, що ми ігноруватимемо місцеві вибори, тому що нам не подобається той розподіл, і те формування, що зараз відбувається при формуванні громад.

БЕЗГІН:  Це ж питання волевиявлення громадян безпосередньо. Якщо якийсь сільський голова каже, що він буде ігнорувати і підбурює громадян, це просто означає, що в раду цієї громади оберуться представники інших селищних рад, які увійшли до її складу. Тому якщо територія хоче мати свого представника, то в неї немає іншого вибору як брати в цьому участь. Щодо збільшення конфліктності на фінальному етапі, це нормально. Оскільки, все що робилося за попередні роки, мало якість проміжні речі, не було конкретики, не було впевненості, що реформу буде завершено. Більше того,  в певних регіонах був відвертий саботаж дій центральної влади. На моє переконання, попри те що ми зробили багато, і попередні уряди Зубка і Гройсмана, вони робили багато для реформи відверто. Але були представники в певних областях, певні голови ОДА,  при їх же владі, які саботували їх же реформу. Це реальність. Принаймні, дві такі області у нас були. Тому, коли стало відомо, що цей процес не відворотний, звісно, що є певна конфліктність, це нормально.

- Ще запитання про райони з поліетнічними громадами. Чи зможуть представники новоутворених поліетнічних громад отримувати сервісні послуги мовами своїх національних меншин? Я знаю, Тячівській ОТГ Закарпатської області, у Чернівецькій є такі ЦНАПи, які мають спеціалістів, які можуть допомогти.

БЕЗГІН: З одного боку у нас є державна мова, з іншого боку ми розуміємо, що знову ж таки це відповідальність. І якщо для громади зручно і потрібно мати якихось консультантів, які можуть допомагати, у тому числі угорською, румунською чи будь-якою іншою мовою, я не вбачаю проблему. Тому, що послуги, це зручність для громадянина. А коли загалом казати про поліетнічні громади, я б не ділив на ті чи інші громади: це все громадяни України залежно від свого етнічного походження. Тому функція такої допомоги – абсолютно нормально. Це буде рішення безпосередньо органу місцевого самоврядування на тій, чи іншій території.

- Звісно, ділити не треба, але оскільки проблеми у нацменшин все ж виникають, вони часто бувають суттєвими, навіть виходять на загальнонаціональний рівень. Скажімо, з угорською мовою проблеми, які виникали, з паспортами,  зрозуміло, що про це доводиться говорити. Зокрема про те як таким багатонаціональним громадам функціонувати, знаходити спільну мову. Вже багато прекрасних сюжетів у нашій програмі звучало про те, як громади це успішно роблять. Звісно, є ті, які ще на початку шляху.  Але якщо говорити взагалі про ефективний розвиток громади, є багато позитивних прикладів тих громад, які вже пройшли етапи формування. Вони вже сформувалися, мають бюджети.  Кожен робить акцент на щось своє. Хтось на економіку, хтось на освіту, на молодь і так далі. Якщо говорити тільки про ті, які лише об'єднуються, вони в набагато гірших, напевно, обставинах – те що залишилося, доводиться використовувати, а залишилося не так вже й багато.

БЕЗГІН: З точки зору ресурсу, який надасть держава,  вони в однакових умовах. З точки зору конкуренції, звісно що вони пасли задніх і вони в програшному стані. Тому що ті елементи розвитку громади, які першопрохідці зробили кілька років тому, вони вже попереду. Якщо це сусідня територія в області, де є громада, яка вже успішно сформувала свою стратегію, має свої KPI, взяла на своє утримання певні об'єкти соціальної інфраструктури, і громада, яка зараз півроку просто не буде розуміти що їй робити, то, звісно, що перша громада набагато простіше залучить до себе інвестора і буде далі відриватися. Але, тут можна тільки пошкодувати людей, які свого часу не проявили ініціативу, побоялися. 

- До нас зараз приєднується голова Баранинської ОТГ  Закарпатської області Юрій Марусяк. Цікава громада. Відкрита до представників і представництв угорської національної меншини. Адже до її складу входить угорське село, в якому половина мешканців угорці. Вони не пішли в ОТГ до сусіднього угорського села, а вирішили разом з українськими селами створювати громаду. Пане Юрію, розкажіть які зміни децентралізація внесла в розвиток вашої громади?

МАРУСЯК: Закарпатська область взагалі, на мою думку, унікальна, тому що тут мешкає понад 100 національностей. Зокрема, у нашій громаді є також одне село угорсько-мовне – майже 10 частина від наших жителів. Ми живемо з ними комфортно, розуміємося, маємо спільні проєкти. Цього року ми вже мали будувати садочок у цьому селі на три групи, з угорською мовою навчання. Майже всі етапи пройшли, ситуація з коронавірусом нам завадила. А так, в  принципі, у нас багато таких проєктів. У нас є на території і палац Плотинія. Це вже в іншому селі Великі Лази. І ми також виграли попередньо грантовий проєкт на реконструкцію цього палацу з угорським містом Загонь та Тига.

- Якщо говорити про людей, які живуть у вашій громаді, вони абсолютно різні. І це нормально.  Що є запорукою добросусідських відносин між людьми? Як ви досягли такого? Як люди взагалі беруть участь активно в житті самої громади? Які ви надаєте їм можливості?

МАРУСЯК: Ми вже почали за село Холмець, це угорське село. Тут у нас діє осередок Товариства угорської культури Закарпаття, осередок демократичної спілки угорців, до складу якого входять місцеві мешканці. У дошкільному навчальному закладі навчальний процес проходить на двох мовах  українською та угорською. Хоча це село до середини 50-х років минулого століття повністю було угорсько-мовне, а зараз наполовину переміщалося і вже не можна його цілком назвати угорсько-мовним, хоча 60% мешканців села цього назвали себе угорцями. Також підписано Договори про співпрацю між Баранинською сільрадою і угорським містом. Що стосується співпраці з нашими сусідами, то  в 2013 році ми рамках проекту Україна-Польща-Білорусь побудували спільний рекреаційно-туристичний центр,  спортивний відпочинковий центр у селі Баранинці. На базі спортивного стадіону побудували трибуни, адміністративну базу облаштували майже на 550 тисяч євро.

- Пане Віталію, щойно почули такий результат. Мені здається, що просто люди мирно співіснують, мають можливості використання і особливо не переймаються якимись дуже такими проблемами.

БЕЗГІН: Справді, чудовий кейс. Поки наш колега розповідав про свою громаду, я зайшов на сайт децентралізації. Чудова громада біля Ужгорода. І справді, вона розвивається. І бюджетні показники – на 22 відсотки за перший рік збільшила бюджет. Це демонстрація того, що люди не штучно поділити себе на етнічних угорців та українців, а навпаки співпрацюють і використовують сильні сторони обох етносів, що тільки сприяє сталому розвитку громади. Чим більше таких кейсів буде в Україні, та менше у нас буде і політичних спекуляцій навколо цього. І  тим простіше буде громадам, в тому числі поліетнічним розвиватися у злагоді і ставати найбільш спроможними, в тому числі використовуючи інструменти допомоги з-за кордону, з інших сусідніх країн.

- Наші уважні слухачі  звертають увагу на мовне питання, особливо тих територій, де багато угорських нацменшин, селище міського типу Середне Закарпатська область, теж садок відкривають угорський. Чи не здається вам що це непомітна загарбницька позиція? Українською майже не вміють розмовляти, угорський центр також відкриває і теж спонсорує Угорщина. Ось вам і нацменшина. Щоб не вийшло так через років 20 - на 12 угорців два українця в школі на території України?

БЕЗГІН: Це залежить насправді від того, наскільки проактивну позицію Україна буде займати як держава. Саме така проактивність є запорукою і запобіжником якихось негативних наслідків, ніж просто спроби щось там обмежити, чи заборонити. Я думаю, Угорська сторона, зокрема, достатню кількість коштів інвестує в ті, чи інші проєкти розвитку в етнічних угорських поселеннях. У той же час, Україна зараз починає отримувати прекрасні інструменти як Державний фонд регіонального розвитку і так далі. Зі свого боку Україна так само має створювати інфраструктурні об'єкти і так далі, показувати, що українська влада там безпосередньо є. І тоді це питання відпаде само собою. Усі будуть розуміти, що українська держава турбується про всіх громадян України, незалежно від їх походження. І не буде у нас ніяких ризиків в цьому плані, якихось конфліктів, або думок про загарбницьку позицію того чи іншого сусіда.

- Чи можна сказати, що багатонаціональні громади мають більше можливостей для залучення інвесторів, тому що тут і туристична складова, і  дозволяють на цьому піднятися, заробити, розвиватися?

БЕЗГІН: Не думаю, що це впливає безпосередньо на цю можливість, впливає перш за все ефективне керівництво. Тобто, якщо керівництво недолуге, чи корумповане, і думає як розписати на себе умовну зарплату в 70 000, то незалежно від того, чи це українська громада суто на 100%, чи ні, інвестор туди не піде. Якщо ж це громада, яка готова іти інвестору назустріч, готова в хорошому розумінні продавати свої сильні сторони, то підуть і гроші, і іноземці, і внутрішні українські інвестори.

- Якщо говорити про громади, які зараз утворилися і  мають чим похвалитися.  Чи є в їх діяльності те, що зараз варто було переглянути, можливо переформувати щось, чи в нас все дуже добре?

БЕЗГІН: Звісно, хто вже сформований, є половину успішний, пройшов проблему, а є ті кому не вдалося зробити стрибок через ті, чи інші чинники, переважно це недостатньо ефективний менеджмент, але це насправді, ключова проблема України на всіх рівнях. Ми розуміємо, що після того, як Україна буде покрита уся громадами з 26 жовтня, кадрові питання будуть ключовими. У нас не було на місцях розвитку, якогось стратегічного підходу, не було проектного планування, проектного менеджменту. Цим доведеться зайнятися,  і особливо проблема в кадрах у сільських громадах. Зі свого боку ми теж будемо намагатися і залучати і західних партнерів, і американських, і європейських, щоб вони залучали наших громадян, локальних менеджерів. Тому є помилки. В деяких громадах люди розуміють що десь там вони поспіхом ухвалили якесь рішення. Але я думаю, що це питання досвіду і питання масштабування. Головне, щоб у нас була в кожній галузі необхідна кількість успішних кейсів, які потім можна було б масштабувати на інші громади. Десь є успішний досвід, взяти лікарню районну і утримувати, є прекрасні громади на Сумщині. Тростянецька лікарня, чудова просто лікарня. Десь ідеальні кейси із залученням інвестицій. А десь у сільських громадах – з банальними речами  освітлення дорожнє і так далі. Зараз на 21 рік плануємо зробити пілотну історію приблизно від 10 до 20 громад, дати на них пряму субвенцію на місцеві дороги. Тобто, на усі дороги у межах спроможних громад щоб вони потім на своєму прикладі показали як можна розпоряджатися дорожнім фондом. І потім вже поширювати на всю країну. Це нормально. Це досвід. Ми маємо розуміти, що в Україні все одно є депресивні території. І неможливо в країні, де є депресивні території, чи дотаційні регіони, вибудувати успішних, сильних, заможних громад. На превеликий жаль, це неможливо. Тому, звісно, завжди будуть лідери і аутсайдери.

- Щодо перспективних планів, до громад, які зараз примусово об'єднуються з тих, які залишилися. Вони часто приєднується до вже сформованих громад. А ті громади готові їх сприймати? Бо, наприклад, недавно нам розповідали про те, що навіть дуже успішні, не дуже раді такому приєднанню. Разом з тим вони все-таки отримують за це гроші від держави, в них це все відбувається на тому рівні, що якби вони заробляли більше, все одно надлишок доводиться віддавати, то ж будуть розвивати за остаточним принципом.

БЕЗГІН: Надлишок, це тільки у занадто заможний громадах! Без нього теж не можна, бо можуть бути слабенькі громади. З приводу реакцій, вона різна, залежить від управлінців на місцях. З одного боку, там де здоровий менеджмент, громада має розуміти, що так, збільшується кількість громадян, яких треба підтримувати. З іншого боку, навіть якщо територія як у сільської ради, бідненька, там є території, є землі. А земля це ресурс, нерухомість це ресурс. Якщо ти навчишся прозоро це адмініструвати, і інвестувати ці кошти у власний розвиток, а не просто розкрадати, то це все одно стимул для того, щоб розвиватися. Але, дійсно, є громади, які утворилися не стільки від добровільності, скільки від хитрості, Десь громади утворилися на міжнародних трасах, і фактично сіли на мережі заправок, які вздовж дороги сидять на акцизі. Десь зареєстровано велетенське підприємство, з якого вкладається пдф. Звісно, вони не хочуть свою заможність розподіляти  на сусідні території. Але це теж питання добросусідства. І тут держава не має суттєво втручатися. Тому що, якщо ми віддаємо власне можливості громадянам, то вже  вони мають робити висновки, в тому числі на місцевих виборах. І обирати ту владу, що буде турбуватися про них, а не тільки про свої статки.

- Ми говоримо про те, що влада віддається на місцях людям і держава мало втручається в ці процеси. Але, наприклад, якщо  йдеться про багатонаціональні громади, як держава мотивує населення таких громад використовувати свій потенціал на користь собі ж? Чи все це покладається на місцеву владу, тих людей?

БЕЗГІН: А там не треба додатково мотивувати, насправді. На територіях зі щільним розміщенням національних меншин як правило достатньо ініціативи. Просто в той, чи інший період були чинники, які не давали цій ініціативі розвинутися.  Всі знають, це була одна з найскандальніших історій – Болградский район Одеської області, де утворилося вже з перспективним планом з подання уряду 5 громад. Був такий чинник впливу, який фактично хотів отримати одну громаду. І підпорядковувати це собі. Потім це конвертувалося в майже міжнародний скандал. Чинником був український народний депутат всієї території, який просто хотів просто тримати її під контролем. І надавати людям повноваження. І нема там проблеми у тому, що там і болгари, і румуни, і вірмени, і гагаузи, і нормально усі живуть. І будуть п'ять громад, і будуть розвиватися. І люди реально три-чотири роки намагалися щось зробити, а їх просто блокували, і не давали створити громаду. Якраз той випадок, якби не адміністративне вирішення ситуації наприкінці, то так і залишилася одна громада під контролем конкретного місцевого феодала.

- У нас донедавна дуже активно говорили про систему префектів. А чому зараз вже - відмовилися чи просто забули?

БЕЗГІН: Звісно, не відмовилися, але треба розуміти, що сама система префектів має спиратися на зміни до Конституції.  Буде восени чергова спроба її внести. Що стосується перетворення адміністрацій на органи префектурного типу, то на початку вересня ми плануємо реєструвати новий Закон "Про місцеві державні адміністрації", де власне будуть в нас перейменовані ОДА і РДА, будуть функції як виконавчі органи, які є в Конституції. На жаль, від цього поки не можна відмовитися. І функція координації, і функція нагляду за конституційністю, законністю і, звісно, територіальною цілісністю. Тому що ризик сепаратизму ніхто не відміняв. У нас велетенський кордон з Російською Федерацією. Тому безпосередньо від інституту префекта ніхто не відмовився. Державний нагляд, безумовно, потрібен. Якщо подивитися на певні акти, які під час карантину ухвалюють ті чи інші органи місцевого самоврядування, то дуже шкодуємо, що у нас немає державного нагляду. Тому що там регулярні порушення і Конституції, і права свободи громадян.

- Коли у нас з'являться префекти?

БЕЗГІН: Що стосується перейменування інституції в префектуру, повернення нагляду і ухвалення нового Закону "Про місцеві державні адміністрації", то це буде осінь, протягом вересня-жовтня ми його ухвалимо. Що стосується змін до Конституції, то за оптимістичнішим сценарієм, а це в основному голосування спрямування в КСУ, отримання висновків КСУ у першому читанні. І у лютому  друге читання. Тобто, в кращому випадку воно запрацює з січня 22-го року. З точки зору загалом розширення повноважень з 1 січня 21 року.

- Запитання про майно новостворених громад в нових районах, що буде з цим спільним майном?

БЕЗГІН: Тут ключові дискусії з представниками Асоціації місцевого самоврядування і міністерством тривають щодня. Це сфера охорони здоров'я. Не проста тема. І вчора про це вже сказало Міністерство по розвитку громад та територій. Сьогодні ми це прояснили з Асоціацією міст України. Позиція проста:  районні лікарні будуть переходити до громад за місцем розташування.  З іншого боку, зрозуміло, що утворювалися ці лікарні не однієї громадою. І обслуговувати вони будуть так само клієнтів, або пацієнтів не з однієї цієї громади. Ми розуміємо, що у нас НСЗ – Національна служба здоров'я України – фінансує клієнта, чи то пацієнта. Але є таке питання, яке ми називаємо "утримання стін" – це енергоносії і банальна підтримка підприємства. Ми зараз розробляємо модель. Пропорційно за кількістю населення буде розподілятися цей внесок громад, чи мешканців, які лікуватимуться у тій лікарні, і якраз стіни та енергоносії громади будуть в складчину фактично утримувати.

Що стосується крупних об'єктів – як стадіони, чи як майно дитячо-юнацьких спортивних шкіл, то це все обласний рівень, що стосується спеціалізованих об'єктів, і взагалі категорій як спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи, школи-інтернату, то це залишиться на  субрегіональному, тобто районному рівні. Це одна з небагатьох категорій, яка залишиться в нових районах. 

- А якщо певне місто стало, або залишилося центром району, дає якісь переваги, чи це більш психологічний аспект?

БЕЗГІН: У чому парадокс ситуації боротьби за районування? Це була здебільшого боротьба міських голів, які продавалися своєму виборцю, що там виборов право щоб ми залишилися районним центром. Але з точки зору здорового глузду, з точки зору розвитку території, без зменшення державного втручання бути районним центром гірше ніж не буде. Єдине, що там буде централізовано – це розміщення адміністрацій чи то префектур. Тому якщо у вас громада, яка розташована на відстані якихось кілометрів 60-70, то умовний префект до вас приїжджатиме точно рідше, ніж переходити вулицю і ходити чаювати до міського голови громади кожного дня в районному центрі. Але це вже проблема цих міських голів, тому що  вони не були далекоглядні.

- Якщо ми говоримо про перспективи новостворених громад, які виклики стоять зараз перед ними?

БЕЗГІН: Виклики будуть однакові, але складніше, тому що це вже масштабна історія. І ми розуміємо, що перша половина 2021 року буде перехідний період,  передача майна, певний хаос, певне нерозуміння, нестача компетенції на місцях. Усім треба буде багато часу "проводити в полях", тому що  дійсно повний хаос буде через реорганізацію того чи іншого відомства. З цим доведеться стикнутися. Але безболісно такі реформи не робляться.

Залишається сподіватися, що всі новостворені 1470 громад відповідатимуть європейським стандартам організації місцевого самоврядування, які можна застосувати до наших реалій. А вже після реформування базового рівня, якщо говорити про цей сегмент, Україна стане однією з найсучасніших держав у Європі. Тим більше, що після місцевих виборів очевидно можливо децентралізація вже нарешті завершиться, при чому завершиться логічно і  як одна з успішних реформ в Україні.

Під час підготовки програми були використані матеріали проєктів Ради Європи "Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні" та "Захист національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні".

Фото: Західний кур'єр 

Реформа децентралізації: перспективи та виклики для новостворених громад

Новини по темі