Мобільний додаток

Книжковий топ-7. Сергій Жадан про створення приватної міфології та власні літературні міста

30.05.2020 р., 11:00

Український письменник, поет, громадський активіст, есеїст та перекладач Сергій Жадан в ефірі Радіо Культура розповів про сім своїх міст та літературну подорож ними.

У вірші Сергія "Депо" йдеться: "Залізницю прокладено там, де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту". "Так чи інакше наша історія твориться вздовж залізниці. Це прикмета індустріальної революції і річ, яка пов’язана з урбанізмом", – коментує Жадан. Поет зауважує, що не дуже любить вокзали, але змушений з ними постійно мати справу. Розпочинаємо із Харкова, який неодмінно асоціюється із Жаданом. Сам письменник зауважує: "Як на мене, це дуже хороший маркетингових хід – писати про Харків, адже про нього, з одного боку, написано ніби багато, але давно. Останнім часом Харків і загалом Схід в українській літературі присутній мало, якщо не брати останні п’ять років, коли про нього почали писати у контексті війни. Це, звичайно, неймовірне поле для діяльності, адже ти на нього заходиш і фактично монополіст".

Микола Хвильовий мала проза та Володимир Сосюра "Третя рота", Харків.

"Я до Харкова почав приїжджати у 80-ті. Я дуже добре пам’ятаю початок перебудови, мітинги, демонстрації, національно-визвольний рух. Харків тоді вже був доволі неспокійним містом, саме від Харкова до останнього радянського парламенту пройшли два демократичні кандидати – Євген Євтушенко та Віталій Коротич. Пізно радянський Харків – це була любов з першого погляду, мені страшенно подобалося це місто урбанізмом. Крім того, Харків для мене був завжди містом літератури та культури. Завдяки своїй тітці я побачив Харків письменників, художників, музикантів і це не було місто "бариг і мєнтів"".

"Література 20-х років великою мірою була написана в Харкові та про Харків. Коли ти читаєш Хвильового і знаходишся в локації, бачиш, про що він писав, все це, звичайно, звучить трішки інакше. Ти бачиш маршрути, де це все відбувалося, і ці будинки, більшість з яких збереглися до сьогодні: і місця проживання Хвильового, і місця літературного побуту 20-х років. Це створення певної приватної міфології, коли тіні з минулого накладаються на реальне сьогодення".

"В мене є улюблена книга, її чомусь мало хто згадує, хоча, як на мене, це геніальна в своїй ірраціональності наївності книга – це автобіографічний роман Сосюри "Третя рота". Він там багато шалено цікавих та несподіваних речей описує, зокрема мені дуже подобається відчитувати там Харків 20-30-х років та якісь реалії. Він багато недоговорює, тому що в той час він не міг все написати, що хотів, але там є якісь згадки про репресії, літературний побут тих часів, партійне життя. Страшенно цікаво читати, тому що це написано не істориком і, з одного боку, там багато затемнень і недоговореного, з іншого боку, коли він вже щось проговорює, то це набагато щиріше та достовірніше ніж якісь історичні свідчення".

Сергій Жадан "Месопотамія" та "Анархія в Україні", Харків-Вавилон.

"Метафора "Харків як Вавилон", передбачення того, що буде "Месопотамія", з’являється в кінці нульових. Давно хотів написати свою приватну міфотворчість присвячену Харкові. Частково спроба прописати це була в "Ворошиловграді", але там події відбуваються не в Харкові. Ідея залишилася, визрівала і визріла в "Месопотамії". Йдеться про спробу поєднати непоєднуване. Так чи інакше, Харків – це зразок української мультикультурності. Про це мало говорять, але це так і є, тому що Харків, мабуть, найбільш інтернаціональне місто, у Харкові, справді, всі ці культури, мови, етноси доволі мирно уживаються, що свідчить про місто позитивно. Це теж одна із складових міфу, хоча, напевно не треба перевищувати її значення, тому що це те, що я більше додумую ніж те, що бачать більшіст харків’ян".

"Дуже цікаво мати справу з начитаним читачем, який ловить якісь біблійні та міфологічні метафори. Просто, "Месопотамія" – це така дивна річ, вона написана таким чином, що багато-хто її прочитує як збірник реалістичних соціальних новел і говорить, яке важке життя у вас в Харкові, себто не прочитуються якісь метафори, не вичленовуються вони з тексту, читач ковзає доволі поверхнево і тоді ти думаєш, що не достатньо зримими є ті сигнали, які ти вздовж нього порозкидав".

"Цю історію можна читати як побутово-кримінальні тексти, а можна там віднаходити дуже багато посилань. Там є перша історія про Марата, з якої все починається, – це такий життєпис Ісуса і там доволі зримі, мені навіть здавалося, що занадто наочні і занадто дослівні натяки і ключі до шифру. Кілька моментів просто переносяться у наш час – спокушання Ісуса дияволом, підняття померлого із небуття – вони доволі зримі, хоча багато-хто їх не помічає. Я не нарікаю на читачів, це, скоріше, про те, наскільки по-різному можна відчитувати той самий текст".

Сергій Жадан "Біг Мак", оповідання "Берлін, який ми втратили", Берлін.

"Берлін як Вавилон – це доволі очевидна метафора. Це те, що перше приходить, коли ти туди потрапляєш. Останні тридцять років Берлін присутній у нашому житті як один із мегаполісів Європи".

"Німецький книжковий ринок відкритий для України, як один із небагатьох ринків європейських, які дійсно з нами співпрацюють. Відповідно, Берлін – це центр цього ринку. Там постійно з'являються якісь можливості для контактів та культурних мостів".

"Берлін – це окремий космос, окремий світ. І я його насправді дуже люблю… Для мене це справді важливе місто. Я про нього багато писав, пишу і постійно там буваю".

"Якщо ми вже говоримо про Берлін, то з Берліном для мене пов’язаний поет, який для мене дуже багато важить, – це Брехт".

Сергій Жадан "Ворошиловград", Старобільськ.

"Старобільськ завжди був таким ярмарковим містечком, туди з’їздилися саме на ярмарки. Але це місто не так про залізницю, як про автовокзал".

"Мені справді було важливо і цікаво писати про ті місця, де я народився. Про Старобільськ, якого фактично немає в літературі, на превеликий жаль. Попри те, що там чи звідти завжди були якісь письменники – Іван Світличний, Іван Савич там жив. Є міська легенда, що Старобільськ став прототипом Старгорода у "12 стільцях". Там постійно літературний контекст є, а міста в тексті немає. Мені хотілось про це написати. І, насправді, було цікаво про це писати".

Сергій Жадан "Життя Марії", Маріуполь.

"Це не Маріуполь, але може бути й Маріуполь. Насправді, основу "Життя Марії" складають вірші написані 2014 року, умовно кажучи, вірші про війну. Але так чи інакше, в них писалося про те, що трапилось в травні-серпні 2014 року і там, безперечно, міг фігурувати в якості певно ландшафту Маріуполь. Це може бути і Бердянськ, і Одеса. Одеси в мене, якраз, багато в текстах".

"Так сталося, що за останні п‘ять з половиною років Маріуполь для мене став, як і багато інших міст і містечок Донецької та Луганської області, дуже близьким. Ясна річ, що я в багатьох з них був з дитинства, коли ми там каталися з татом. Він був водієм і просто ганяв машини, мене іноди брав з собою, тому я всі ці містечка пам‘ятаю, але в дитинстві все це було доволі абстрактне і один терикон від іншого ти не міг відрізнити. Але в результаті війни дуже багато з цих ландшафтів перестали бути суто абстрактними, вони набули якоїсь конкретики, тому що тут ти потрапляв під обстріл, тут підтримував якусь школу, тут виступав перед бійцями і все це стає чимось більшим ніж просто географією".

"Я загалом дуже люблю портові міста, тому що це надзвичайний транзитний стан, стан переходу однієї стихії в іншу. Тут фактично змішуються ландшафти – суходіл і морська поверхня. Це обов‘язково позначається на характері міста, ритмі, звичках. Я пам‘ятаю два чи три роки тому ми грали в Маріуполі великий музичний фестиваль, поставили сцени прямо на пляжі, і було цікаво дивитися, як готуються організатори до концерту. Спочатку прийшли сапери, бо зовсім поруч лінія фронту. Місто так чи інакше прифронтове попри те, що це був звичайний фестиваль, куди прийшли тисячі молодих маріупольців".

Сергій Жадан "Нью-Йорк, факін сіті", Нью-Йорк.

"Нью-Йорк – це любов з першого погляду, я пам‘ятаю, коли вперше потрапив до Нью-Йорка – зимою 1996 року – з того часу для мене це одне з головних міст".

"Про Нью-Йорк я писав постійно. З "Нью-Йорк, факін сіті", насправді, пов’язана дивна історія – мені хтось футболку подарував, на якій було написано "Нью-Йорк, факін сіті". Я про Нью-Йорк писав і вірші, і в тій же "Месопотамії" є оповідання та єдиний герой пов‘язаний не з Харковом".

"Плюс, я писав багато в Нью-Йорку. Навіть якщо це місто не присутнє в тексті під своєю назвою, воно так чи інакше десь виникає. Цікаво було б ці тіні Нью-Йорка познаходити".

Сергій Жадан поезія, "Інтернат", Троя.

"Троя – вона, знову ж таки, розсипана по цих текстах, які пишуться з 2014-го року. Доволі очевидна якась метафора, тому що всі сюжети світової літератури можна вкласти або в Іліаду або в Одіссею".

""Інтернат" – це історія про війну, яка закінчується завжди одним і тим самим – герой намагається дістатися додому. Повернення з війни – це універсальний сюжет, який багато разів прописаний".

"Важливо в принципі говорити про наші трої та їх не замовчувати. Мені дуже бракує голосу мешканців цих територій з тих, хто залишився та можуть говорити неупереджено, не про політику, а про своє життя".

Фото: Вікіпедія

Книжковий топ-7. Сергій Жадан про створення приватної міфології та власні літературні міста

Новини по темі