Мобільний додаток

Проєктний менеджмент: робота чи спосіб життя – пояснює фахівець

20.11.2019 р., 13:10

Що таке проєктний менеджмент та як застосовувати його в щоденному житті, як сформувати дієву команду, побороти вигорання на роботі та навчитись працювати в умовах невизначеності радіо Культура розповіла тренерка, фасилітаторка та сертифікований коуч Діна Волинець.

– Розкажіть для початку, що таке власне проєкт? Це все те, що ми можемо розділити на завдання?

– Абсолютно вірно. Будь-який проєкт – це комплекс процесів, які обмежені в часі, обмежені певними ресурсами і мають чітку задачу, ціль. Це може бути, до приклад, й ремонт квартири: якщо робити все правильно, то можна вижити, якщо ні – нервова система постраждає.

– З чого складається проєкт?

– Візуальних структуризацій, що таке проєкт, є безліч. Але потрібно розуміти, що по-перше в проєкту має бути мета, в нього зазвичай дуже обмежені ресурси і йдеться не лише про гроші, але й час, людей, технічні засоби. І залежно від того, якого спрямування проєкт – бізнесовий, соціальний – буде змінюватися мета.

Якщо говорити про те, яка різниця між проєктами в бізнесі, культурі і громадянському секторі, то в підходах та інструментах жодної різниці немає. Єдина різниця є в місії, якій слугує цей проєкт.  Якщо ми говоримо про культуру чи громадянське суспільство, місією зазвичай буде вплив на людей або зміна поведінки.  Якщо ми говоримо про бізнес, то місією, наприклад, в компанії "Otis", яка робить ліфти – рухати людей вниз та вгору.

– Гаразд, а як зрозуміти кінцеву місію проєкту?

– Проєкти самі по собі не є дуже цікавими, вони мають бути пов’язані і слугувати певній місії. Відповідно, якщо ви розумієте, що результат цього проєкту приведе вас до певної місії, то можна вважати, що вона поставлена. Але, знову ж, місія має бути правильно сформульована: коротка, із зазначеним часом, протягом якого ви хочете її досягнути, та із зазначенням певних показників, тому що проєкт без моніторингу – це повсякденна діяльність, яка може виявитися й непотрібною. Показники – це те, чим ми міряємо, як ми будемо знати, що в конкретній точці проєкт виконаний.

Окремо часто можна зіткнутися з тим, що люди плутають поняття місії та мети. Наприклад, врятувати світ – це місія, а щоб її реалізувати, треба досягти певних результатів. І от ці результати і є фактично наші проєкти. Якщо ми розуміємо, що для того, аби врятувати світ, треба зменшити споживання або виробництво пластику, то ми можемо взяти як проєкт, наприклад, заборону використання пластику в Україні до певного року. Тоді ми знаємо, до чого треба йти і чим ми це поміряємо.

– А з чого починається проєкт: з місії чи з людей?

– Точка входу може бути де завгодно.  У вас спочатку може виникнути ідея, наприклад, провести фестиваль, після чого ви сядете і будете думати, для чого я його роблю і куди я хочу з ним прийти. А може бути навпаки: у вас з’явиться ідея, що ви хочете врятувати світ, а вже коли ви почнете розбирати, що для цього треба, ви дійдете до думки, що, мабуть, фестиваль буде одним з найкращих інструментів. А може у вас зібралась чудова команда активних людей, з якими хоч на край світу і ви думаєте, що було б класно щось зробити. Ви спілкуєтесь, шукаєте спільні цінності і з цього може вирости ідея.

– А чи можна з групи випадкових людей зробити команду?

– Є багато теорій з приводу того, як формувати команду. Я звертаю увагу на те, що команда має бути мультифункціональна. Це означає, що проєкту треба людина, яка буде глобально бачити, куди все рухається. Також має бути людина, яка любить працювати з папірцями, людина, відповідальна за те, щоб робота робилася. Ще дуже добре, якщо є людина, яка дбає за атмосферу і простір команди, аби всім було добре і комфортно. Тому, якщо команда мультифункціональна, вона дійде туди, куди захоче. А якщо зібралися всі лідери, це ніби на причал всі прийшли зі штурвалами і ніхто не взяв із собою весла.

– Розкажіть ще про користь від стратегічних сесій, особливо, для нових проєктів?

– Більшість часу, який я працюю, я фасилітую стратегічні сесії і скажу, що дійсно дуже багато написаних стратегій лежить десь під столом. Це відбувається, тому що плутають поняття фасилітатора і консультанта, запрошують когось і кажуть написати стратегію. А людина зі сторони, яка б вона не була розумна, ніколи не напише стратегію, яка б вам підходила. Тільки сама група може народити ці сенси і ту стратегію, до якої вона хоче прийти. Більше того, статистично доведено, що з того, що прийшов, розказав і написав консультант через рік виконується 15 %, а з того, що команда придумала сама – 80-90 %. Відповідно я за те, щоб команда сама писала стратегію, але для того, щоб це було правильно, потрібна людина, яка може ставити правильні запитання.

Стратегії писати потрібно, часто з них і варто починати, адже вони про те, хто ми, куди ми йдемо і як ми туди дійдемо. Якщо на початку організації бізнесу ми не розуміємо, хто ми і куди йдемо, ми можемо трохи "накосячити".

– А як співставити цінності самої компанії, організації та власні цінності , чого я хочу й куди я йду?

– Практика розпізнавання своїх цінностей допомагає фільтрувати пропозиції по роботі.  Якщо ти розумієш, що зараз тобі некомфортно, то не треба сидіти на мурашнику і терпіти. Якщо це дискомфорт системного характеру, то з ним треба щось робити.  Бо більшість з нас, зважаючи на ситуацію в країні, більше зважає на задоволення фізичних потреб, коли ми більше дивимось на зарплату і офіс, а краще думати, наскільки ця робота співпадає з тим, що ти хочеш отримати від життя.

– Ще питання щодо роботи в умовах невизначеності: цьому можна навчитись?

– Я б сказала, що якщо ми цьому не навчимось, то ми не виживемо. Невизначеність – це не щось далеко, вона вже тут і в Україні, можливо, навіть більше, ніж в інших країнах, бо ми не знаємо, що буде завтра в будь-якій сфері нашого життя. Але коли, наприклад, стаються кліматичні лиха чи воєнні конфлікти, є стандарти реагування, аби не нашкодити іншим людям. Це саме стосується й управління життям. В умовах хаосу треба вивести для себе певні правила, як поводитись, аби не втратити здоровий глузд.

– А що треба робити, щоб відновити ресурси та енергію?

– Це питання про виживання людини: яка б у вас не була робота, а батарейки підзаряджати треба. Я, наприклад, сплю мінімум вісім годин і для мене це життєво важливо. А для когось важливим може бути посидіти 15 хвилин в тиші і подивитись на море. Просто треба знати, що вам дає енергію, і власне виявлення цінностей може допомогти. Також можна просто згадати минулий рік, який ви прожили, і виділити найяскравіший момент. Чому саме його ви вважаєте яскравим? Коли зрозуміти, що саме в тому моменті дало вам енергію, можна спробувати потрохи додавати собі це щодня чи раз на тиждень в життя.

ФОТО: pixabay

Проєктний менеджмент: робота чи спосіб життя – пояснює фахівець

Новини по темі