— Як можна означити напрямок, у якому ви працюватимете?
— Книжка — це базова фундаментальна річ в світі, в культурі. Ми зараз не говоримо про те, що я буду якось залучений до освіти, до Міністерства освіти і науки. Це трошки інший напрямок. Але що стосується книги, то нам треба вирішити основне питання: як в цьому світі швидкоплинному, де книжка втрачає свої позиції, як нам втримати ці позиції і як нам конкурувати з глобальними сервісами на кшталт YouTube, Instagram?
Фото - facebook.com/NashFormat
— Тобто це не лише питання, як видати і продати книжку, і також робити її доступною, це питання — набагато ширше і глобальніше?
— Абсолютно. Це питання включає в себе, в першу чергу, те, як створити запит на книжку, тобто, це — промоція читання, без якої цей "пиріг", який ми ділимо серед видавців, серед рітейлерів, які продають книжку культурних інституцій, і так далі — цей "пиріг" буде тільки зменшуватися. Це і електронна книга, це і аудіокнига — це все-все, що входить в поняття книжки. Реформування бібліотек в культурні центри — це окремий вектор.
— Як би ви окреслили те, що у нас там останні 10–15 років відбувалося в книжковій галузі?
— Я скажу так, що не можна порівнювати те, що було 50 років тому, і навіть 30 років тому, і навіть 10 років тому з тим, що є зараз. Тому що цей технологічний прорив, який відбувається, він перекреслює і багато ініціатив, і взагалі міняє все в світі. Тобто медіаспоживання показує, що паперу використовується більше на упаковку, тобто люди їдять більше, пакують більше товарів, їжі зрештою і споживають більше їжі в упаковці. Але кількість інформації на папері — споживання її зменшується, причому суттєво, і книжка втратила привабливість. Залучити сюди хороших спеціалістів — молодих, ініціативних. Самої тільки ініціативи замало. Треба ще підґрунтя, професіоналізм зрештою. От цього не вистачає. І відповідно зараз основне питання у мене — як нам бути з цим generation Z, які всі в Youtube, і як їх підключити до читання?
— Щоб популяризувати книгу, ви напрацюєте, наприклад, конкретно якусь політику в цьому напрямку, якісь окремі стратегії. Хто ними користуватиметься і як вони впроваджуватимуться? Що це буде за результат вашої роботи?
— Моя робота — зібрати інформацію, проаналізувати її, зробити діагностику — зібрати гравців, стейкхолдерів. Проаналізувати, де є болі, які є болі, як вони хочуть, щоб їх вирішили, і чи держава може це вирішити. І, власне, представити це в консолідованому вигляді міністру і потім вже буде етап виконання.
— Ми говорили про болючі точки. Основні точки напевно в читача, видавця, в розповсюджувача, в автора — можуть бути дуже різними. Одна із основних — це фінанси, але от чи лише вони?
— Не лише фінанси, ще кадри. В чому немає дефіциту? Це немає дефіциту в ідеях. Є дуже багато ідей, але, на жаль, не дуже багато людей, які спроможні ці ідеї втілити. І власне над цим теж працюємо. У мене зараз немає повноважень на пошук команди, я поки що — в громадському секторі. Я розробляю бачення, фактично спрощую роботу міністру для того, щоб він легше стартував. Він мені довіряє, ми з ним багато сперечатися можемо. У нас на деякі питання можуть бути різні точки зору, але у нас продуктивна дискусія. І я зараз фактично готую йому документ, з яким він швидше може розгорнути свою роботу.
— Чи є проблеми з книжкою? Що ще, яке є каміння, об яке ми спотикаємось постійно?
— Наприклад, ми знайдемо величезне фінансування на 5 років видання нових книг. Хто їх буде купувати? Нам треба створити попит, треба, щоб люди більше читали.
— Тобто проблема є не з книжкою, а з читанням?
— Вона багатогранна проблема. Але першочергова проблема, без якої ми далі не поїдемо, це чому люди не читають, і що далі робити. Середня ціна книжки, за дослідженнями минулого року, склала 135 гривень, це до 6 доларів, у нас одна із найнижчих цін в Європі на книжку. Зрозуміло, що рівень купівельної спроможності теж найнижчий і зарплати дуже низькі, але я не думаю, що людина не може собі це дозволити. Я не думаю, що проблема в ціні.
— Навіть на нинішньому етапі в Офісі з розробки гуманітарної політики важливо зберігати не те що нейтралітет, а можливість мати власну думку і оцінки того, що відбувається, незалежно від політичних передумов…
— Вона є. Вона мені була повністю надана міністром. В мене є право, воля на власні думки, я не мушу щось там приховувати, якось відхилятися. Я говорю те, в що я вірю, і мені комфортно наразі працювати над розробкою стратегії.
— Вам не пропонували вступити до партії?
— Ні, абсолютно.
— А Ви б погодилися?
— Ні.
Фото: cenzor.net
