Наскільки повним є Національний перелік лікарських засобів, хто його формує і як він працює, які проблеми виникають із тендерами в регіонах та чому не завжди вистачає коштів на придбання найнеобхідніших медпрепаратів. Про це під час круглого столу "Закупівлі здорової людини", проведеного Українським радіо спільно з Українським кризовим медіа-центром, у прямому ефірі говорили з директоркою програми "Громадське здоров'я" Міжнародного фонду "Відродження" Вікторією Тимошевською, координаторкою регіонального напряму DOZORRO Transparency International Ukraine Анастасією Ференц, юристом Центру протидії корупції Юрієм Гермашевим, а також на зв'язку зі студією у режимі радіомосту були керівниця відділу лікувально-профілактичної допомоги населенню департаменту охорони здоров’я Хмельницької облдержадміністрації Аліна Костенко, директор департаменту охорони здоров’я Харківської міськради Юрій Сороколат і споживачка ліків, організаторка громадської ініціативи із захисту прав пацієнтів "Діа-Дзен" Олена Вишня.
На фото - Вікторія Тимошевська, Юрій Гермашев, Анастасія Ференц та ведучий Денис Денисенко
– Що таке Національний перелік лікарських засобів і як він працює?
Вікторія Тимошевська: Це базовий перелік основних ліків, що здатні зберегти життя, попередити розвиток хронічних захворювань і вплинути в цілому на систему охорони здоров’я. Без цих лікарських засобів ефективна система охорони здоров’я не може працювати. В Україні було кілька переліків. До одного з них, затверджених постановою Кабінету міністрів, входила приблизно тисяча лікарських засобів.
Але проблема полягала в тому, що туди потрапили ліки, які не мали доказової бази, були дуже дорогими або ж не мали аналогів. Також існував окремий перелік життєво необхідних лікарських засобів, який налічував 127 лікарських засобів і, очевидно, не відповідав потребам сучасної медицини. Ось ці кілька переліків були переглянуті, а за основу взятий основний перелік лікарських засобів від ВООЗ. Нинішній перелік в Україні налічує 427 молекул.
– Чи всі категорії хвороб зазначені в цьому переліку?
Вікторія Тимошевська: Так, усі основні категорії. Але далеко не всі лікарські засоби. Чим це обумовлено? Практикою використання в Україні та фізичною й економічною можливістю країни закуповувати ці ліки. Філософія така, що лікарні мають стовідсотково забезпечити базовий перелік.
– Перелік лікарських засобів формується медичними закладами?
Вікторія Тимошевська: Ні, цей перелік сформований спеціальним експертним комітетом, який налічує 14 фахівців (лікарі, фармацевти, економісти, епідеміологи). Вони визначають і голосують окремо за кожен лікарський засіб. Національний перелік не є основним інструментом, це базовий фундамент, який має бути забезпечений у лікарнях.
– Як здійснюється процедура закупівлі ліків у регіонах?
Анастасія Ференц: Процедури можуть бути різними. Якщо, згідно з законом, вартість перевищує 200 тисяч гривень, то проводиться процедура самовідкритих торгів. Тобто конкурс, аукціон, де різні учасники подають свої пропозиції. Основний критерій відбору – ціна. Той, хто пропонує найнижчу, перемагає в тендері.
Також мають бути якісні ліки. Якщо ж ідеться про закупівлі до 200 тисяч, може бути процедура допорогова. У регіонах на таку переходять дуже часто, і це не дуже позитивно, оскільки уникнення процедури відкритих торгів позбавляє конкурентності. Ми за те, щоб для всіх були рівні умови і однакові правила гри.
Юрій Гермашев: До 2014 року закупівлями ліків займався МОЗ. І ті проблеми, що були до 2014-го, тепер можна побачити в регіонах. Недавній моніторинг, що стосувався понад двох тисяч медичних закупівель, показав – кожна третя проведена з порушенням. Серед найпоширеніших - бажання замовників укласти угоду з певним учасником, спроби розбивати лоти, щоб мати можливість укладати прямі угоди, скупчення різних назв ліків в одному лоті.
На фото - Вікторія Тимошевська і Юрій Гермашев
Олена Вишня: Щодо інсуліну, то відбулися зміни в механізмі фінансування. Зараз тут немає тендерів, а є реімбурсація, що унеможливлює корупційні ризики. Також маємо відкритий реєстр пацієнтів, а тому зі списку зникли "мертві душі", списки комп’ютеризовані і якісно сформовані.
– А як з інсуліном в інших містах?
Аліна Костенко: На Хмельниччині проблем з інсуліном немає. Наші пацієнти забезпечені стовідсотково. Якщо немає якогось виду інсуліну, хворі госпіталізуються в стаціонар для підбору іншого виду інсуліну. Але зараз проблема відсутня.
Вікторія Тимошевська: "Доступні ліки" – це окрема програма реімбурсації, відшкодування на первинній ланці. Так само окрема програма щодо інсуліну. Національний перелік стосується забезпечення в госпітальному сегменті, тобто там, де пацієнт потрапляє в лікарню і має отримати базовий перелік ліків.
Юрій Сороколад: Кожен медичний заклад має свій бюджет і, залежно від потреби, закуповує лікарські засоби, не виходячи за рамки Національного переліку. Адже щоб вийти за його рамки, має бути надлишок фінансових ресурсів. У нас таких надлишків немає, тому ми цього не робимо.
Вікторія Тимошевська: Ми часто чуємо, що пацієнти, які приходять, умовно кажучи, після 10, 12 чи 14 числа кожного місяця, чують, що всі гроші скінчилися, безкоштовних рецептів не видають. Або ж є схеми домовленостей, коли ти приходиш до лікаря на початку місяця, він тобі виписує рецепт і ти запасаєшся як пацієнт цими ліками. Тому на сьогодні дійсно постає питання моніторингу таких фінансових схем – яким чином ці гроші виділяються і як вони розподіляються? Треба чітко розділяти – "Доступні ліки", "Реімбурсація інсулінів" і "Забезпечення пільговими рецептами".
При підготовці програми були використані матеріали, створені за підтримки Українського кризового медіацентру та USAID #ВзаємоДія
Прослухати ефір повністю можна тут
На фото - Вікторія Тимошевська