Ілюстративне зображення із сайту Pixabay
"Це реакція суспільства на те, що Україна свого часу позбулась ядерної зброї"
Згідно з останнім опитуванням КМІС, 73% громадян України прихильно ставляться до ідеї відновлення ядерної зброї. Із чим пов'язана така підтримка українців цієї ідеї?
Я не думаю, що це якийсь сюрприз чи те, чого не можна пояснити. Навпаки, це дуже добре зрозуміло, тому що це є реакція українського суспільства на той факт, що Україна свого часу позбулась ядерної зброї, ядерного потенціалу, який вона одержала після розпаду СРСР. А потім, фактично вже понад 10 років, є жертвою російської агресії. Агресія триває, лише наростає. І що характерно, під час цієї агресії Росія постійно застосовує ядерну зброю як засіб шантажу України. При цьому держави-гаранти, які надавали Україні гарантії, коли Україна підписувала Будапештський меморандум, фактично відмовилися від цих гарантій в тій чи іншій формі. Тому, в принципі, більша частина українців цілком справедливо вважає, що в такій ситуації необхідно відновити ядерний потенціал.
"Саме США домоглися позбавлення України ядерної зброї"
Питання ядерної зброї вже порушувалося на різних майданчиках, певний час воно було топтемою в міжнародних виданнях. Чи має ця тема загалом право на існування – що далі з перспективою матеріалізації може бути виконана?
Це дуже складне питання. Я прекрасно розумію настрої українських громадян, я їх повністю поділяю. Але з іншого боку, я розумію, наскільки специфічним політично є це питання. Тому що так чи інакше, те, що після розпаду СРСР домоглися позбавлення України ядерної зброї, це було не випадково. Це було результатом зусиль, передусім, розвинених західних держав. І в першу чергу Сполучених Штатів. Фактично, якщо уникати будь-яких двозначностей, то це саме Сполучені Штати домоглися позбавлення України ядерної зброї на початку 90-х років минулого сторіччя. Тому що вони вважали і, мабуть, досі вважають, що не треба допускати поширення ядерної зброї на інші держави, не треба, щоб зростала кількість ядерних держав, бо це загрозливо, це потенційно несе в собі нестабільність і зрештою загрозу для всього людства. І очевидно, від цих позицій вони не відступили.
"Це дуже політично чутливе питання"
Але ж риторика лідерів Сполучених Штатів змінюється від президента до президента.
Вона змінюється, але досить важко собі уявити, щоб якийсь із американських президентів... Я не можу собі уявити, щоб, наприклад, Дональд Трамп зараз підтримав би отримання Україною статусу держави з ядерною зброєю. Але хочу сказати, що навіть, якби Україна зараз гіпотетично стала на шлях набуття статусу держави з ядерною зброєю, то навряд чи вона би це відкрито оголошувала, декларувала, наприклад, шляхом виходу із договору про нерозповсюдження ядерної зброї, до якого Україна приєдналася. Тому що в світі закріпилася наступна ситуація. Існують держави, які загальновизнано є власниками ядерної зброї. Це держави, які передусім є постійними членами Ради безпеки ООН, та сама Росія, Франція, Велика Британія, Китай і, зрозуміло, Сполучені Штати. Є низка держав, які володіють ядерною зброєю і про це, в принципі, всі знають. Але при цьому постійно це питання не акцентують публічно, і взагалі його якимось чином публічно уникають. Наприклад, Ізраїль. І очевидно, що якби насправді реально перед Україною постало питання створення ядерної зброї, то наряд чи Україна це декларувала б якимось чином публічно. І про наявність або відсутність відповідно ядерного потенціалу всі би дізнавалися винятково на підставі якихось опосередкованих ознак та демонстрацій. Тому що це дуже політично чутливе питання, і в першу чергу для партнерів України.
Тобто, на вашу думку, Україна не стала б вдаватися до якоїсь політичної бравади чи акцентованого виходу із договору про нерозповсюдження або чогось подібного?
Я так не думаю, тому що це навряд чи щось дало об'єктивно, але з іншого боку додало би різноманітних аргументів недоброзичливцям Україні. Тому, якщо ми проаналізуємо, то справді багато заяв було зроблено, які можна трактувати як якісь натяки тощо. Але коли доходить справа до офіційних заяв, які видаються офіційними компетентними органами, Україна завжди підкреслює, що вона свою позицію не змінила і з договору про нерозповсюдження ядерної зброї не виходить.
Петро Олещук. Фото: facebook/ObiednanaUkraina
"Гонитва ядерних озброєнь – реальність сучасного світу"
А як щодо країн Євросоюзу, зокрема без'ядерних? Для них це питання гіпотетично може актуалізуватися в тому контексті, що якщо раптом війна, то США або інші члени НАТО можуть не прийти на допомогу. Ці держави не міркують над такими планами, ця ідея не циркулює десь у повітрі?
Я хотів би ще додати, що, мабуть, лідером цієї гонитви ядерних озброєнь є зараз Китай. І різноманітні американські джерела попереджають, що Китай найближчим часом планує суттєво збільшити свій ядерний потенціал. Тому що вони все-таки достатньо суттєво відставали від США. І вони мають серйозні плани щодо паритету із Сполученими Штатами, саме в плані ядерних озброєнь. Тому справді гонитва ядерних озброєнь – це реальність сучасного світу. Але в ній зараз офіційно беруть участь лише ці обрані держави.
Стосовно Європи. В принципі те, що ви кажете, дійсно витає в повітрі, дійсно на поверхні. Тому що справді виникає питання, чи стануть на захист Сполучені Штати в умовах нової політичної доктрини, якщо, наприклад, східноєвропейські члени НАТО стануть об'єктом російської агресії? Росії саме як ядерної держави. Тим більше, що статутні документи НАТО не передбачають однозначної відповіді, а тим більше на якусь ядерну загрозу. Там мова лише про те, що держави НАТО проводять консультації стосовно визначення обсягу відповіді на агресію проти якогось із членів НАТО. Це створює дуже багато двозначностей, особливо в умовах агресії і загрози з боку ядерної держави. Тому я більш ніж переконаний, що всі ці держави справді про це задумуються. Інша річ, що вони навряд чи наважаться зараз суттєво змінювати свою політику. Просто тому, що вони поки що більшою мірою сподіваються на "захисну парасольку" від НАТО і Сполучених Штатів. І якось дуже небезпечно розпочинати свою гру, йти на якесь протистояння із Сполученими Штатами в умовах, коли в США приходить нова адміністрація, яка постійно говорить, що "ми ще подумаємо, чи треба нам це НАТО, чи не треба. Ви для початку підвищіть свої витрати на оборону, а ми ще подумаємо, як з тим НАТО бути". Тому, я думаю, що тут у них певна виделка – з одного боку, звичайно, краще подумати прямо і власними зусиллями потурбуватися про власну безпеку, а, з іншого боку, не хочеться йти на якусь ескалацію у відносинах із ключовим союзником. А ключовий союзник на це явно не подивиться, як на щось добре.
"У подібному ключі думають не лише українці"
Хочу повернутися до результатів опитування і 73% українців, які прихильні ідеї відновлення ядерного потенціалу. Чи не є це пошуком простого рішення, яке насправді не є зовсім простим і не факт, що ефективним?
До певної міри так і ні. Тому що з одного боку, дійсно, це не є настільки просте і швидке рішення. Там є багато суто технічних проблем, пов'язаних із ядерною зброєю. Їх, я думаю, краще обговорити із фахівцями в технічній сфері, тому що мало створити ядерну зброю. Потрібні ще носії для того, щоб її доносити. І це все дуже дорого, і дуже не швидко. Але, з іншого боку, я би не хотів таврувати громадян України, що українці шукають якихось дуже простих рішень, які неефективні. Насправді вони ефективні. І насправді в подібному ключі думають не лише українці. Якщо звернутися до опитувань і настроїв у багатьох державах світу, які так чи інакше реально стикаються з якимись загрозами, то, наприклад, в Південній Кореї теж суттєво зростають настрої за те, щоб Південна Корея стала ядерною державою. Хоча, в принципі, її захищають Сполучені Штати на основі конкретних договорів. І це договори зовсім не того рівня, які, наприклад, є у США з Україною. Але тим не менше, там зростають настрої, що треба створювати ядерну зброю, навіть якщо це буде означати розрив із Сполученими Штатами чи якісь суттєво погіршені відносини. І подібних настроїв у світі зараз дуже багато, тому що всі бачать прекрасно на прикладі України.
І проблема ж України в російсько-українській війні полягає навіть не в тому, що, наприклад, Україна стала об'єктом агресії з боку Росії через те, що віддала свою ядерну зброю. Проблема в тому, як показала практика цієї війни, що як тільки неядерна держава стає об'єктом агресії з боку ядерної, то одразу діють дуже багато обмежень навіть для застосування конвенційної зброї з боку неядерної держави. Просто тому, що всі інші держави світу починають тиснути саме на неядерну країну. І це бачить весь світ. Тому я особисто чекаю у світі найближчим часом гонитву ядерних озброєнь. Незважаючи ні на що. Незважаючи на позицію Сполучених Штатів і Західного світу. Багато в світі держав, які мають гроші і дуже серйозно турбуються своєю безпекою. Наприклад, на Близькому Сході є такі держави. Тому я особисто чекаю, що найближчим часом буде нова гонитва ядерних озброєнь. Тому що всі побачили, яке б у тебе не було конвенційне озброєння, тобі постійно заважатимуть його застосовувати, поки у тебе не буде ядерної зброї і тебе не стануть розглядати як члена цього "елітарного клубу", що може себе захищати будь-якими методами.
На внутрішньополітичному горизонті нашому й інших країн будуть партії, які це питання порушуватимуть у своїх передвиборчих програмах?
Я не сумніваюся, що таких партій буде дві третини. Практично всі будуть. Будуть деякі винятки, але переважна більшість політичних сил будуть із відповідною ідеєю.
