Фото надане артистом
Які би складні події не відбувалися в нашій державі, у природи все йде своїм шляхом: весна все одно настане, квіти розквітнуть і птахи прилетять
Привіт тобі, Роберте! Що то там у нас на фоні стукає? Ти у себе в майстерні? – ми чули, вона в тебе є.
Я насправді маю невеличку майстерню, і в сусідній кімнаті праця кипить. В нас сімейний бізнес – майстерня по дереву. Ми займаємось домашнім декором і весільною атрибутикою.
То ти ювелір по дереву фактично? Художник, який вміє робити красу з дерева.
Можна й так сказати.
Талановита людина талановита у всьому! Але нас найбільше вразило навіть не це, а наступна деталь в твоїй біографії: свого часу ти протягом чотирьох років працював у відділі кримінальної поліції зі справ неповнолітніх. І це насправді цікаво в контексті, що з дитинства ти любив – як сам говориш – привертати до себе увагу.
Та я коли був малий, то мене постійно вихователі в дитсадочку або в школі, на лінійках в перших класах ставили віршики розказувати. І мені дуже подобалось виступати перед аудиторією!
Але як після цього тебе занесло до кримінальної поліції? В тебе пов’язана з цим освіта, це поклик душі – чи ти просто думав, що там найбільше уваги до тебе буде?
Насправді тоді я закінчив школу і мені треба було кудись рухатися – а я не міг визначитися, я ще музикою тоді не займався і не знав ким хочу бути. А в мене батько ветеран МВС. То й він говорить: "Давай, іди на міліціонера вчися, та й все!". А я як тільки поступив, то одразу і зрозумів, що то зовсім не моє!
У багатьох в житті подібна ситуація була, так що тут ми тебе розуміємо! І через чотири роки ти кинув і пішов у музику та різьбярство?
Я як вирішив піти з органів, то в мене була мрія. Я тоді був учасником гурту CordOn, і щоби можна було кудись поїхати виступити, комусь постійно приходилось відпрошуватись. І в мене була мрія, щоби ми всі разом працювали і всі разом мали час на музику. Мені вдалося це зробити, але потім я зрозумів, що це така утопічна ідея. Потім і та фірма розпалася, і кожний пішов своїм шляхом.
Все сталося само собою, як сказав класик. А розкажи тоді, що таке "чаламада"? Це ж діалектизм? Чи власна назва?
Це законсервований на зиму салат в банці. Це наш місцевий рецепт, в ньому 6 інгредієнтів – і нас в гурті було шестеро. І в усіх різні смаки. В нас на логотипі банка, і це символізує, що всі наші смаки консервуються в цій банці. І потім, коли її відкривають – виходить чаламада.
Як круто! Але нам цікава не тільки твоя біографія, але й життєпис твоєї родини. Ми знаємо, що тато твій – угорець, а мама – з Нижнього Новгорода. Як ваша родина опинилась у Виноградові?
Тато був місцевий – тут багато угорців, бо кордон поруч. А мамині батьки переїхали сюди в радянські часи, мабуть за розподілом. І так сталося, що вони тут знайшли одне одного…
І народився ти, і ми раді сьогодні спілкуватися з тобою з нагоди виходу пісні "Потя". А "потя" – це теж щось із закарпатського?
Це маленька пташечка. А історія власне пісні почалась з того моменту, коли мені до рук потрапила збірка дитячих віршів закарпатського поета Михайла Чупруна. В мене якраз тоді син народився, і я йому читав ці віршики. І потім я собі подумав: а чи не взяти мені до рук гітару і не зробити пісню? Так вона і народилась.
Потім мені товариш допоміг зробити аранжування. І ми навіть зняли кліп на пісню. Але потім був коронавірус, а за ним війна – і я подумав, що недоречно буде її випускати, бо вона досить весела й оптимістична, і буде викликати дисонанс на фоні тих подій, які відбувалися в нашій державі. І відбуваються. Але потім з часом я зрозумів, що навколо мене дуже багато негативу, який лунає з інформаційного простору, і захотілось додати трохи позитиву. Тож я вирішив цю пісню реалізувати.
І хочу сказати, що які би складні події не відбувалися в нашій державі, у природи все йде своїм шляхом: весна все одно настане, квіти розквітнуть і птахи прилетять.
Слухати трек Robert Tivodor "Потя", як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.