Фото ілюстративне
Важелі законодавчі є: і правоохоронна, і судова система тут працюють активно
Що з цього приводу говорить закон?
Це, звичайно, дуже емоційно все. Законодавство в цьому випадку передбачає дуже багато важелів, норм, щоби кривдників, осіб, винних в умисних злочинах щодо військовослужбовців, як то за здійснення побиття чи знищення майна, притягнути до відповідальності. Як ми бачимо і за новинами, і за інформацією з того самого реєстру судових рішень — винних притягують до відповідальності. Це відбувається, якщо порівнювати з періодом 2014-2022, більше, швидше й оперативніше, зокрема через розголос. Наприклад в ситуації у Черкасах, в Івано-Франківську військового потерпілого шукали довше, ніж нападників, а відео зняла стороння особа. Тому сказати, що немає законодавчих важелів не можна. Вони є, і правоохоронна та судова системи працюють активно з цим питанням, тому наразі ті, хто думають, що за це нічого не буде, можуть на власному прикладі побачити, що ситуація зовсім інша.
Статті 435-1 та 114-1 на захисті військових
Це усталене законодавство? Які особливості саме в умовах воєнного стану і чи змінювалося під час повномасштабної війни щось у законодавстві?
У нас щодо військовослужбовців є окрема стаття 435-1, де йдеться, що образа честі, гідності та погроза військовослужбовцю або членам його родини — це злочин. Навіть не чіпаючи руками військовослужбовця, втім висловивши словесно якісь агресивні напади та неповагу, можна отримати реальний строк покарання у в'язниці. Якщо починають нападати чи наносити тілесні ушкодження, пошкоджувати майно — тоді інші статті приєднуються, які є загальними, тобто це, наприклад, знищення, пошкодження майна, нанесення тілесних ушкоджень. І також можуть "приєднувати" хуліганство — це доволі серйозна стаття Кримінального кодексу. За хуліганство можна сісти до 10 років у випадку використання якихось предметів, які можна використати, як зброю, навіть якщо це не ніж, не пістолет, а, наприклад, бита або палка або навіть ніжка від стільця тощо. Правоохоронці прекрасно розуміють, як можна людині, навіть, якщо вона буде казати, що ви мені "пришиєте" "умовно", як можна посміхнутися і сказати, ми "пришиємо".
І ще одна серйозна стаття, що стосується воєнного стану, 114-1 — це перешкоджання діяльності ЗСУ. Якщо це спрямовано на військовослужбовця, як людину, яка представляє ЗСУ, і це може бути перешкоджанням діяльності, наприклад, це напади на працівників ТЦК, підпали автомобілів — от в таких випадках цю статтю застосовують. Якщо людина вже наважилася щось зробити військовослужбовцю, членам його родини або його майну, знаючи, що це військовослужбовець — це я би хотіла виокремити, тобто розуміючи, усвідомлюючи, що це військовослужбовець або що це пов'язано з його військовою службою, то тут буде набір статей, і щоб навіть умовний термін отримати, тут треба ну дуже постаратись.
Не люблять суди зараз "умовні терміни" давати через ситуацію з мобілізацією
Ви зараз перелічили серйозний перелік статей із серйозними гіпотетичними санкціями за цими статтями, але у нас же є теорія права, а є практика правозастосування. От кривдник отримав умовний вирок і через рік пішов далі морди бити. От що з цим робити?
Нині за статтями, де фігурують військовослужбовці в реєстрі судових рішень умовних строків не так то й багато. Зазвичай умовні строки дають підліткам до 16 років за підпали автомобілів — ми дуже багато їх бачили за весь період повномасштабного вторгнення. Спецслужби РФ дуже полюбляють залучати підлітків до таких речей. Хоч дається умовний строк, але все одно для підлітка це пробація, це нагляд, це неможливість вступити до якихось вишів, наприклад, до академії СБУ чи ще щось — це дуже великі проблеми, для батьків це постійні нагляди з боку правоохоронців, особливо враховуючи, що людина, швидше за все, контактувала зі співробітниками спецслужб Російської Федерації. Інші випадки умовних термінів — це коли людина дуже щиро розкаюється і зазвичай тут у потерпілого питають, чи він згоден з таким вироком. Військовослужбовець має сказати, що так, я вірю, і людина вибачилась і щиросердно розкаюється, наприклад умовно хтось підвипив і щось там почав розказувати, але по ньому видно, і суд має бачити, що це дійсно не повториться.
Те, що відбувається у звичайних злочинах, то у нас дуже цікава ситуація сталася з умовними термінами, враховуючи те, що примусовій мобілізації не підлягають ті, у кого є кримінальне покарання. Умовні терміни зараз — це така річ, яку не дуже полюбляють робити суди, через ситуацію з мобілізацією. Оскільки людина може зробити якусь дрібницю, наприклад подряпати когось чи машину побити щоб отримати "умовно".
Таким чином можна уникнути мобілізації?
Так, тому ті, хто сподівається на таке з 2022-го року, я би дуже радила не сподіватись, тому що те, що раніше було — 100% умовно — зараз такого може не бути.
У військовослужбовців інший погляд на відповідальність. Найменша дрібниця може потім перетворитися в дивну ситуацію
Наскільки часто військові звертаються за допомогою і куди взагалі звертатися?
Військовослужбовці звикли, виконуючи обов'язки на службі, якось вирішувати все серйозно. З 2014-го року бували ситуації, коли наприклад була якась бійка в барі, і військовий, розуміючи, що він як член спецпідрозділу може застосувати силу, застосовує її по мінімуму. Але все одно йому починали після того інкримінувати статті в нанесенні тілесних ушкоджень. Зараз вже обережніше до цього ставляться. Однак і у військовослужбовців інший погляд на відповідальність: що я буду за ці слова або за те штовхання звертатись до поліції, типу це дрібниця. Тому якщо військовослужбовець сам цього не хоче робити, то я би радила родичам, дружинам, дітям, сестрам, батькам, які, можливо, при цьому були присутні, не питати військовослужбовця, а самостійно викликати поліцію. Бо психологічний стан і ті проблеми, з якими зіштовхуються військовослужбовці на службі на передовій здаються йому набагато більшими, ніж, на його думку, можуть бути дрібниці, якщо хтось там ображає. Це одна сторона медалі. Зворотня сторона медалі, коли дехто з військових через внутрішній сильний психологічний накал, у ситуації коли наприклад, хтось не поступився йому місцем у транспорті, а він став особою з інвалідністю, може підняти дуже гучний скандал, що може перерости в кримінал з неприємними наслідками. Тут радять військовослужбовцям спокійніше ставитись до обставин але це дуже важка ситуація, бо ми розуміємо і психологічний стан різний, і ПТСР…. Тому тут порада людям, що якщо ви бачите військовослужбовців, то треба розуміти, що найменша дрібниця може потім перетворитися в дивну ситуацію. Практика показує, що навіть найстриманіші люди в непередбачуваних обставинах можуть відреагувати трішечки не так. Тому якщо є військовослужбовець і ви бачите, що у нього є законні вимоги та право, то порада поставитись до цього з розумінням. Найчастіше військовослужбовці просто хочуть поваги до себе, розуміння, що вони воювали.
Повертаємося до історії, що трапилася на Черкащині. До нас зараз приєднується журналіст із Черкас. Юрію, на якому етапі зараз справа з побиттям військовослужбовця?
Юрій Стригун: Станом на вчора, був затриманий нападник Долотенко, йому обрано запобіжний захід — 60 днів тримання під вартою без права внесення застави. Справа рухається, тому що пішов суспільний розголос, тому є надія, що ця справа дійде до її логічного завершення, до якогось вироку, до якогось засудження цього нападника, який вчинив ці дії.
Ви у своєму матеріалі писали про те, що поліцейські, по суті, кілька днів ігнорували цю справу і от власне розголос дав старт. Це традиційна практика чи це поодинокі випадки, коли поліція не реагує і чи це стосується тільки військовослужбовців?
Сміла — постійне середовище якихось скандалів. Із 17 років цей чоловік-нападник, зараз йому вже під 30, як мені розповідали, тільки тим займався, що бив опонентів. І байдуже, яких опонентів: громадських активістів, бізнесменів, в даному випадку військового.
Як відреагувала громадськість на цю подію?
Звісно обурюється, в першу чергу — громадські активісти у Смілі, тому що вони знали військового Анатолія Гончаренка дуже добре. Він останнім виходив із Бахмута, він два роки побував у найгарячіших точках, не один раз був контужений, поранений, і тут його б'ють публічно. А потім ще ці нахаби мають сміливість змушувати військового писати вибачення у соціальній мережі, записувати і показувати… Це стало останньою краплею.
З чого розгорілася сутичка?
Сутичка розгорілася дуже просто: його батько їхав дорогою своїм старим автомобілем жигулем-копійкою. Їхав дуже повільно. Бандюкам, які їхали позаду, не сподобалося, що попереду хтось ледве повзе, вони нахамили, обізвали, погрожували батькам військовослужбовця. Син спробував заступитися, поговорити по-людськи, але вони приїхали на зустріч з ним із гранатою, цілою бригадою, почали бити, погрожували. Коли викликали поліцію, то ці самі бандити сказали, що військовослужбовець — п'яний. Медики не перевіряли на стан сп'яніння і жодної медичної допомоги не надали. Він п'яним не був, просто його ударив чоловік, який вдвічі важчий. Людина під 100 кг з важким ударом б'є двічі, двічі військовий падає на землю.
Витлумачте її, як адвокатка?
Карнаух-Голодняк: У нас дуже багато ситуацій, які виникають в провінційних містечках, які мають певний шлейф криміналітету. Мабуть по всій території України є більш кримінальні регіони, менш кримінальні. В Черкасах дійсно є залишки ситуації з криміналітетом, який досі там на щось впливає.
Якщо брати конкретну ситуацію, то хуліганство уже інкримінували нападнику — це явна неповага до суспільства, перебільшення реакції, яка у адекватної людини була б нормальною, там максимум чого так повільно тягнешся і все — і поїхав би, не погрожував. Таке спілкування з військовослужбовцем також тягне, як мінімум, на хуліганство і на нанесення тілесних, і на погрозу військовослужбовцю, приниження честі і гідності військовослужбовця.
До того, навіть якщо людина перебуває в стані алкогольного сп'яніння, вона не позбавляється статусу "потерпілий" в будь-якому випадку. Це може бути, більш, скажемо так, обставиною, яка обтяжує покарання для, наприклад, водія, який збив людину чи скоїв ДТП, а може врахуватися в ситуаціях, наприклад, мотиву чого ви там взагалі билися, але жодним чином не позбавляє статусу "потерпілого" або не виправдовує нападників. Ні поліція, ні представники медичних установ не мають, в принципі, реагувати на те, чи п'яна людина, чи ні, якщо в неї є сліди тілесних ушкоджень. Є навіть певні медичні спецустанови, в яких лікують, осіб з наявними ушкодженнями з урахуванням можливого стану алкогольного сп'яніння. Тут стаття медикам — "не надання допомоги особі": а якщо це закрита черепно-мозкова травма і є крововилив у мозок? Це 136, 135 стаття. Правоохоронці, якщо вони нічого не зробили, то у них "перевищення повноваження" і там також може бути ряд статей.
Ніхто не уникне спілкування з колишніми військовими
Якщо ми зараз візьмемо цю ситуацію як ілюстрацію і спробуємо екстраполювати її на наше найближче майбутнє, коли військових, які повертаються з передової після служби в складному психологічному стані зустрічає неадаптоване суспільство. Що нам далі з цим робити і чи потрібно буде ще більш поглиблювати якісь законодавчі зміни, підзаконні акти, щось дописувати, прописувати, обговорювати?
Дуже багато зараз не тільки обговорення, а й впровадження міністерствами різних програм, адаптування в робочі сфери, в соціальні сфери, як спілкуватись, якщо є питання, наприклад, те ж надання психологічної допомоги військовим, якщо вони її потребують. Створюється багато інструкцій, щось починає робитися. Дуже багато роботодавців говорять, як адаптувати колишніх військовослужбовців до роботи. Багато запитів, люди намагаються вивчати, як треба працювати в соціальному плані, наприклад, які відпустки, які виплати, до кого звертатись, які установи можуть допомагати надавати якісь роз'яснення тощо. Ніхто не уникне спілкування з колишніми військовими, бо навіть у найменшому селі, є люди, які або були на службі, або служать, або їхні родичі загинули на війні.
