Влучний удар дронами по нафтобазі Росрезерву в Пролетарську Ростовської області РФ, серпень 2024 року. За понад 10 днів пожежі вигоріла більша частина із 74 резервуарів із дизпаливом. Фото з відкритих джерел
"Я б не став недооцінювати російську ППО. Але Московський НПЗ втратив половину потужностей"
Після атаки дронів у ніч проти 1 вересня на Московському нафтопереробному заводі спалахнула масштабна пожежа. Це про якість і потужність наших безпілотників чи про "якість" російської ППО, яка не може їх ані виявляти, ані збивати?
Я б не став недооцінювати можливості російської ППО, тим більше у Москві та Підмосков’ї. Там досить потужна та розгалужена система протиракетної та протиповітряної оборони, а отже, тут ідеться про ефективне застосування українськими операторами наших дронів. Тому що в рамках масштабної дронової атаки нам вдалося пробити ворожу систему ППО, і згаданий Московський НПЗ нині втратив щонайменше 50% своїх виробничих потужностей. Ясна річ, що протягом кількох днів функціонування заводу буде відновлено, але час все одно втрачається. І це дуже добре, бо ворог, втрачаючи ресурси, недоотримує певну кількість авіаційного палива, різних бензинів та інших складових, що є похідними під час нафтопереробки. У будь-якому разі ми маємо розуміти, що процеси, які нині вирують на території РФ, ― маю на увазі системну та методичну руйнацію ворожого енергетичного потенціалу ― усе це складові української стратегії оборони, яка реалізується протягом 2024 року. Чим більше втрат зазнає ворожа армія, військових та економічних, тим легше нам буде реалізовувати наші плани щодо контрнаступу. Тому ті процеси, які ми зараз обговорюємо, це лише одна зі складових. А далі буде більше.
В Україні близько 200 фірм-виробників дронів
Мер Москви Собянін стверджує, що один зі збитих безпілотників пошкодив приміщення Московського НПЗ. На відео ж ми бачимо, що дрон пікірує на об’єкт, тобто можна зробити висновок, що пілот до останніх секунд ним керував. Ці моделі дронів досконаліші за іранські "шахеди" чи це взагалі новий різновид безпілотників?
У нашій країні близько 200 фірм-виробників, які виробляють дрони різних типів, специфікацій та базування. Тому важко сказати, яка саме модель дрона була застосована. На відео ми бачимо, що дрон робить кілька маневрів навколо того нафтопереробного заводу, обираючи, куди саме він має поцілити. Тобто йдеться про серйозне налаштування та не менш серйозну підготовку до цього дійства. І бачимо, що фактично потужних систем ППО навколо цього НПЗ немає. Чуємо поодинокі постріли, очевидно, працює система безпеки, але з автомата поцілити у великий дрон, який рухається, вкрай важко. Тому ми розуміємо, що ворог буде змушений зараз коригувати свою діяльність, в тому числі посиленням елементами протиповітряної оборони такого рівня об’єктів. Адже стратегічних об’єктів військової та енергетичної інфраструктури на території РФ багато, але чи має ворог достатню кількість систем ППО, щоб захистити кожен об’єкт? Очевидно, що ні.
Про жодну відплату тут не йдеться
Щодо атак на Конаківську ДРЕС у Тверській області та Каширську ДРЕС у Московській ― яка логіка цих атак? Ми тепер б’ємо по енергетиці?
Дуже важливо зрозуміти, що про жодну відплату тут не йдеться. Триває повномасштабна війна, яка за рівнем залучення сил та засобів є найбільшою на Європейському континенті з часів Другої світової. Як російським окупантам, так і українським Силам оборони вкрай важливо позбавити сторону противника бойового потенціалу та ресурсів. Зверніть увагу, ворог працює не лише по наших військових об’єктах, він гатить по енергетиці, намагається зруйнувати наші ключові логістичні хаби та магістралі. Тобто він розуміє, що резерви та ресурси є ключовою функцією, від якої залежить майбутній успіх на полі бою українських Сил оборони. У такий самий спосіб діють і українські захисники. На превеликий жаль, наші можливості набагато менші, ми й досі не отримали відповідні дозволи від наших заокеанських партнерів на застосування їхньої зброї для здійснення атак по території РФ. Але тим не менш, використовуючи доступні для нас компоненти, ми намагаємося максимально завдати шкоди російській армії, енергетиці, логістиці. Чим більше втрат зазнає Росія, тим менше ресурсів у неї залишиться на проведення подальшої війни. Путін абсолютно не приховує своїх планів та задумів щодо руйнації України як держави та знищення українства як складової спільноти народів світу. Заради реалізації цієї мети він готовий задіювати всі російські ресурси. Чим менше їх залишиться, тим краще. Тут є добрі звістки. Генерал Буданов (глава ГУР МО України ― ред.) на початку серпня сказав таке: у ворожої армії залишилося ресурсів на проведення активних наступальних дій на півтора-два місяці. Тобто фактично 7 жовтня ― це крайня дата, коли у російської армії має вихолоститися ресурс і вона буде фізично змушена брати оперативну паузу для його поповнення. Тому нам треба протриматися місяць, а далі ситуація розвиватиметься за ініціативи українських Сил оборони. І нам дуже важливо розуміти, якими ресурсами ми будемо володіти на той момент.
.jpeg)
Владислав Селезньов. Фото: facebook.com vladislav.seleznev.94
"Рік тому ми отримували партію військово-технічної допомоги на рівні 1,5 млрд доларів, а зараз поставки на 100-150 млн"
На що саме ми розраховуємо, розробляючи і використовуючи далекобійну техніку? Чому далекобійність ― це ключ?
Є кілька тез, на які варто звернути увагу нашої аудиторії. Ми досконало знаємо, де розташовані ключові ворожі військові об’єкти, зокрема летовища, на яких дислокуються російські літаки-носії керованих авіабомб. Не є таємницею, що найбільше потерпають наші захисники та мешканці прифронтових територій саме від активного застосування ворожих КАБів. Ми маємо змогу їх знищити, бо володіємо верифікованою інформацією щодо розміщення авіації, але не маємо повноважень нищити ворожі літаки в місцях базування з використанням західної зброї, бо відповідні дозволи відсутні. Але чи готові наші західні партнери піти на такі поступки? Бо часто-густо здається, що вони регулюють темп та інтенсивність українського спротиву саме за рахунок зменшення або збільшення постачань озброєння та військової техніки. Здається, що в такий спосіб вони або стримують просування наших Сили оборони, або навпаки ― стимулюють і дають нам певні можливості. Думаю, деякі відповіді на ці запитання ми отримаємо найближчим часом. 6 вересня має відбутися чергове засідання у рамках "Рамштайну", сподіваюся, ми там почуємо добрі звістки. А якщо не почуємо, це буде абсолютно симптоматично ― це означатиме, що наші західні партнери готові розглядати більш детально перемовний трек. І щоб примусити український уряд на такі умови, зараз відбувається таке серйозне зменшення постачань озброєнь та військової техніки. Зверніть увагу, рік тому ми отримували партію військово-технічної допомоги на рівні 1,5 млрд доларів, а зараз відбуваються поставки на 100-150 млн, що йде на забезпечення поточних потреб українських гармашів і штурмових загонів, тут точно не йдеться про якесь масштабування. Це при тому, що ми маємо транш військово-технічної допомоги, затверджений Конгресом США на суму 61 млрд доларів. Де гроші?
Російські емісари недарма нишпорять по всьому світу, розшукуючи додаткові ресурси
Росія намагається вдавати, що вона може так само лінійно нарощувати зусилля, скільки б наші союзники не постачали допомоги і скільки б ми не виробляли за рахунок власного виробництва. Але чи так це насправді?
Не погоджуюся з очевидної причини. 130-міліметрові гармати та відповідні снаряди до них СРСР випускав у 50-60-ті роки минулого століття. Зараз РФ знімає їх з довгострокового зберігання, і снаряди саме таких калібрів надходять від урядів Пхеньяна і Тегерана. Поставки цих артилерійських снарядів мають певною мірою компенсувати брак ключових номенклатур ― 122-го та 152-го калібрів. Отже, російська промисловість неспроможна виготовляти у товарних кількостях снаряди, і ворог змушений певною мірою за рахунок застарілої техніки та озброєння компенсувати брак сучасних снарядів. Щодо дронів-камікадзе. Ця зброя докорінно змінила перебіг російсько-української війни. Але ключова країна-виробник для РФ ― це Іран. Певною мірою виробництво локалізоване на території РФ, неподалік Казані, але обсяги виробництва не дозволяють закривати усі поточні потреби російських окупантів. Отже, економіка РФ неспроможна повністю задовольнити свої військові потреби. Тому говорити про те, що Росія здатна в рази збільшувати свій військовий потенціал, зарано. Бо російські емісари точно б не нишпорили по всьому світу, розшукуючи додаткові ресурси і викуповуючи у різних країнах зброю, яку свого часу їм продавав Радянський Союз, а згодом і Російська Федерація.
