Ілюстративне фото: pixabay.com
"Будемо рухатися в бік підвищення ціни до 10-12 грн"
Майже 98% українців отримують газ від компанії "Нафтогаз", де нещодавно озвучили реальну ринкову ціну на газ. Але ж "Нафтогаз" фактично монополіст на ринку. Як же складається ринкова ціна і чи доречно говорити про ринок газу в Україні?
Якщо компанія "Нафтогаз" наполягає, що має бути ринкова ціна, то ця компанія має бути однієї з учасниць ринку, але на інших постачальників припадає лише 2%. Отже, ринку немає, на жаль, тому ця вимога викликає багато запитань. Є об’єктивна ціна, яка складається із собівартості видобутого ресурсу і затрат, які несе компанія при постачанні цього газу до споживачів. Тут ми говоримо не про труби, транспортування і фізичні затрати. "Нафтогаз" сьогодні продає газ і бере свою націнку, але особливих зусиль не докладає. У них з’явилися додаткові затрати, тому що компанія стала монополістом, але це не такі затрати, щоб змусити ціни зрости удвічі, наприклад. Ми будемо рухатися в бік підвищення ціни до 10-12 грн, а озвучені нібито головою "Нафтогазу" Олексієм Чернишовим 15 грн ― це більше популістичний стиль, щоб люди потім видихнули з полегшенням. Повертаючись до собівартості видобутку газу. Тут триває давня дискусія, часто політична, але треба відштовхуватися від основного. Сьогодні 90% родовищ газу в Україні, які розробляються, фактично відбули свою амортизацію. Тобто вони вже не потребують затрат, бо фактично відпрацювали ще років 20 тому. Тому газ, який звідти йде, видобувається як чистий прибуток і собівартість швидко не зростає. У 2016-18 роках собівартість видобутку газу була десь 1600 грн, а зараз вона зросла до рівня 2200-2300 грн. Це не тільки сам газ, який вийшов зі свердловини, це затрати ренти, інвестиційна складова, податки, а потім окремо йде ПДВ. Якщо порахувати суму, яка вже виходить до споживача, то буде до 4500 грн. Це вже така вершина, куди можна вписати й інші затрати, наприклад, додаткові інвестиції ― розвідування нових свердловин, їх облаштування тощо. Тому, на жаль, 15 грн ― це ціна ринкова з точки зору, коли б у нас не було свого видобутку газу.
Ми часто говоримо про те, що позаяк побутові споживачі отримують газ із наших власних родовищ, то вартість мала б бути нижчою, чи не так?
Є таке питання. Раніше, ще до війни нам в принципі вистачало власного видобутку газу, це була компанія "Укргазвидобування", навіть без газу "Укрнафти". А зараз "Укрнафту" повернули в лоно "Нафтогазу", і фактично видобутий газ вже не оспорюється, а одразу лягає в підземні сховища або постачається до споживачів. Це понад мільярд кубометрів. Нам вистачає з головою цього газу. Раніше бував дефіцит на рівні 1-1,5 млрд кубів, але це був умовний дефіцит. Тому що оскільки влітку газ не використовується і закачується для зими у підземні сховища, то на цьому моменті "Укргазвидобування" й "Нафтогаз" могли зіграти ― і людям вистачало газу власного видобутку, не було критичної потреби докуповувати. Сьогодні нам вистачає газу абсолютно, і ця історія зі спрацюванням родовищ дає нам підстави говорити про те, що не можна виставляти таку високу ціну на газ. Про неї можна говорити виключно в тому моменті, якщо ми плануємо розвивати видобуток газу. Тоді ця ціна має бути для тих компаній, які прийдуть інвестувати, бурити нові розвідувальні свердловини, яких має бути тисячі насправді. А коли вони вже вийдуть на видобуток газу через 10-15 років, тоді населення мало б оплачувати таку підвищену ціну.
"У найближчі роки ми не побачимо кроків до приватизації Нафтогазу"
Тобто ви пропонуєте, щоб інвестори вкладали свої гроші, а не "Нафтогаз" брав зараз кошти у населення і примусово робив із нас інвесторів у розробку нових родовищ. Можна було б погодитися, але в обмін на акції, наприклад. Чи розглядається такий варіант у процесі перебудови газового ринку?
Такий варіант розглядається постійно. Умовно з 2010 року ці розмови і плани почали рухатися. Є навіть відома історія, коли компанія "Ротшильд" розробляла на замовлення "Нафтогазу" план його потенційної приватизації. Питання, як це зробити справедливо. Думаю, у найближчі роки ми не побачимо таких кроків. Компанія "Нафтогаз" буде виконувати в умовах війни, коли економічні проблеми і дефіцит коштів у людей, функцію більш соціальну. Населення отримуватиме цей газ, не буде оплачувати таку високу "ринкову ціну" і держава намагатиметься контролювати цей "ринок". Фактично держава все монополізувала ― і продаж газу, і транспортування. З одного боку, можна було із цим погодитися в умовах війни, а з другого ― ми бачимо, що прозорості немає.
Юрій Корольчук. Фото із сайту Українського Радіо
"Ціна за розподіл потенційно може зрости швидше, ніж ціна на газ"
Ми бачимо, відповідно до ваших розрахунків, що ціни вже підвищені. Зараз люди платять 7,96 грн, а може бути ще більше.
Там питання розподілу газу. 2000 грн за тисячу кубометрів, тобто 2 грн на кубометр ― це занижена ціна. Вона об’єктивно має підвищуватися. Більше того, якщо будуть проблеми з транзитом російського газу, то вона зростатиме однозначно, адже будуть зростати затрати для доставки газу до всіх споживачів по всій Україні. Річ у тім, що транзитний газ на рівні 14-20 млрд кубів, який іде через Україну протягом року, дає можливість створювати відповідний тиск у системі, тому ми можемо доставляти газ без особливих затрат у дефіцитні регіони ― Одещину, Миколаївщину, Херсонщину, Волинську область, які розташовані далі від магістральної труби. А на Харківщині і Полтавщині питань немає, там відбувається видобуток газу і він одразу надходить до споживача, там є свій відповідний тиск. Отже, ціна за розподіл потенційно може зрости швидше, ніж ціна на газ.
"Ми частково зацікавлені у транзиті російського газу, щоб мати відповідний тиск у системі"
Чи збережеться транзит російського газу нашою газотранспортною системою? Чи Україна прагнутиме не подовжувати контракти й угоди з країною-агресоркою?
Якщо подивитися з точки зору воєнної ситуації, тобто якщо відбудеться встановлення силового контролю за газовимірювальною станцією на території Суджі у Курській області, то транзит газу припиниться вже зараз. Думаю, російська сторона саме так це сприйме. Щодо транзиту газу взагалі, то ми частково зацікавлені також, бо для нашої системи це вигідно ― мати відповідний тиск газу і могти постачати своїм споживачам свій український газ. Скоріше за все ми побачимо схему, коли якась країна, Азербайджан або якась європейська компанія, буде викуповувати газ у Росії, тож він на українсько-російському кордоні заходитиме номінально в такий спосіб. І ми не будемо мати відносини з Росією напряму, хоча фізично це буде російський газ. Можливо, цей варіант буде реалізовано, тому що поки що Словаччина, Угорщина частково заробляють на цьому, вони є споживачами цього газу, плюс Австрія, Італія отримують цей газ, Балканські країни трохи менше. Вони в цьому залежні, бо шукати альтернативні шляхи доставки цього газу ― це завжди дорожче. Україна завжди була транзитною країною, і по суті нам немає різниці, хто цей газ буде отримувати на кордоні. Нагадаю, що у 2017-18 роках при Міненерго була створена комісія, яка розробляла пул європейських компаній, що хотіли брати участь в організації транзиту російського газу до Європи. Це тривало до 2019 року, коли Зеленський зустрівся з Путіним на Нормандській зустрічі і тоді ж уклали договір про транзит газу, дія котрого зараз завершується. Тому ми побачимо якусь форму продовження співпраці України та Росії, нехай через країну-посередника, але вона буде.
"Цьогоріч планується закачати у сховища 13 млрд кубометрів газу"
Наскільки захищені підземні газосховища від ворожих атак?
Минулі два сезони показали, що безперебійне постачання газу створює частину енергетичної безпеки для населення, насамперед щодо тепла. Підземні сховища захищені, але є пункти, що закачують газ ― газокомпресорні станції. Ми бачили російські удари по таких пунктах на заході країни, там тривають ремонтні роботи. Тут питання насамперед відбору газу ― як будуть працювати відремонтовані компресори, чи будуть нові ракетні удари. Самі газопроводи розташовані під землею, рівень потенційного пошкодження дуже низький. У нас є фактично три магістральні газопроводи, тому в разі аварійної ситуації можна оперативно переключитись. Торік ми закачали 16 млрд кубометрів газу, а цьогоріч планується закачати менше ― 13 млрд. На зиму цього має вистачити.
