Дональд Трамп під час мітингу 18 листопада 2023 року у штаті Айова і Джо Байден у Вашингтоні, 11 грудня 2023 року. Фото: AP
Кампанія може повернутися проти самого Трампа
Напередодні (21 липня) чинний президент США Джо Байден оголосив, що знімає свою кандидатуру з передвиборчих перегонів. Чи можна говорити про те, що це дійсно було його бажання, чи тут спрацював тиск, зокрема і донорів Демократичної партії?
Я думаю, що це був тиск. Про це писали, про це говорили. Це взагалі було в повітрі, що Джо Байден опирається. І давайте згадаємо, що це тривало досить довго, щоб цього не помітили. Тому вочевидь після того, як донори фактично зупинили фінансування кампанії Джо Байдена, після того, як впливові й знані лідери Демократичної партії звернулися до Байдена із закликом зняти кандидатуру і після того, як Байден декілька разів фактично підставився під час публічних виступів, потім захворів на ковід і все це, як на мене, склалося в одну картину, що він за станом здоров'я не здатний вести повноцінну кампанію. Бо виглядало таким чином, що головний суперник Джо Байдена не Трамп, а сам Джо Байден. І, власне кажучи, республіканці на цьому побудували кампанію. Зараз виникає досить цікава ситуація, оскільки деякі республіканці фактично зробили гаслом (цитую): "за жодних умов не дати діду стати президентом". А тут раптом "дідом" (якщо оперувати такою от термінологією деяких республіканців) стає сам Дональд Трамп, оскільки він не набагато молодший, ніж Джо Байден. Йому 78 років. І, вочевидь, зараз енергія цієї кампанії може повернутися проти самого Трампа.
У Камали Гарріс набагато менший антирейтинг
Джо Байден зняв свою кандидатуру за 183 дні до 5 листопада, коли відбудуться 60-ті вибори президента у США. Наскільки це впливає загалом на політику? Чи для них нормально, коли все-таки партія визначає більше курс і можливість виграти вибори, ніж персона, яка уособлює партію?
Будемо чесними, це унікальна ситуація для Сполучених Штатів, бо таких прецедентів ще не було. І тут якраз багато що говорить про те, що інтереси партії та інтереси країни були поставлені вище, ніж інтереси однієї конкретної людини. Нічого незаконного в цьому немає, як це намагаються подати республіканці, бо з'їзд ще не висував кандидатуру. І вочевидь, що людина, яка відчуває, що за станом здоров'я не може вести кампанію, а тим більше не може бути президентом, абсолютно логічно, що ця людина знімає свою кандидатуру. І власне кажучи, це те, що від Байдена вимагала більшість виборців, в тому числі Демократичної партії. І тут виникає цікавий момент. Оскільки Дональд Трамп після замаху, вочевидь на хвилі успіху, як він думав, визначився з віцепрезидентом, який фактично є такою собі "радикальною тінню" самого Трампа, тобто він не розширює електоральну базу, а зараз виходить так, що Камала Гарріс технологічна, може розширити свою електоральну базу за рахунок вибору своєї кандидатури віцепрезидента. І враховуючи те, що у Камали Гарріс набагато менший антирейтинг, це може стати вирішальним в подальшій президентській кампанії.
Камала Гарріс & Мішель Обама
Наразі відомо, що донори, які офіційно підтримують Демократичну партію, нібито висловлюють підтримку Камалі Гарріс як потенційному кандидату в президенти США. Водночас не забувають про інші кандидатури, які можуть бути. Тут цікаво, що колишній президент США Барак Обама висловився проти її кандидатури. Чи не означає це, що він принаймні сподівається на те, що і його дружина Мішель Обама може на щось претендувати?
Тут досить цікава історія. Я думаю, що все ж таки зняття Джо Байдена з перегонів було обумовлено низкою умов. І, можливо, однією з таких умов була якраз кандидатура Камали Гарріс, яку Джо Байден підтримав. І чому, власне кажучи, ми говоримо про неї як про найбільш ймовірного кандидата на пост президента.
Щодо Мішель Обами. Там досить багато цікавих нюансів, бо вона сама заявляла, що не дуже бажає номінуватися на президентство. Крім цього, хоча вона є достатньо популярною особою, вона не виграє у Трампа згідно з соціологією. Власне кажучи, для цього треба почати кампанію. І якщо вибір Камали Гарріс логічний і виглядає для виборця достатньо зрозумілим, то вибір Мішель Обами може спричинити пертурбації, в тому числі у виборчому штабі, в команді.
Тобто, вони навряд чи ризикуватимуть?
Так. Вони просто можуть і не встигнути сформувати нову структуру для того, щоб виграти кампанію.
Олександр Леонов. Фото: Вільгельм Смоляк
Момент істини для Гарріс
Щодо самої Камали Гарріс. Що у неї є такого, чим вона може перевершити Трампа, окрім молодшого віку?
У неї бекграунд досить позитивний, вона не була учасницею якихось скандалів і так далі. У неї є проблема, про яку багато хто говорив, навіть коли обговорювалося можливе зняття Джо Байдена з перегонів. Вона цю каденцію перебувала в абсолютній тіні Джо Байдена. У неї немає такої популярності, яка була, наприклад, у Альберта Гора під час президентства Білла Клінтона. Тобто вона не зуміла напрацювати свій політичний капітал як віцепрезидент. Але, з іншого боку, це можливості для неї все ж таки показати, хто вона є насправді. Вийти з тіні і стати політичним лідером. Це такий собі момент істини. Тому, з точки зору її переваг, ми маємо розуміти, що у неї, як на мене, є величезна перевага перед Трампом і низькою республіканців, до речі, і перед деякими демократами, у тому, що вона не належить до політичних родин. Бо свого часу, коли говорили про Гілларі Клінтон як можливого кандидата на посаду президента, коли вона програла Трампу, йшлося, що в американському суспільстві є велика втома від цих політичних фамілій. Саме тому Камала Гарріс може дійсно бути такою собі "новою кров'ю", в тому числі в Демократичній партії. Багато буде залежати від її команди, і на це їй теж треба звернути увагу.
В американському суспільстві є запит на підтримку України
Президент України Зеленський поспілкувався з кандидатом у президенти США Дональдом Трампом. Що це може означати в сенсі відновлення контактів?
Тут досить цікавий момент, оскільки, я так розумію, що це було ініціативою більше Дональда Трампа. Багато хто говорив, що це відповідь на занепокоєння Європи, але, як на мене, Дональд Трамп не дуже дивиться на Європу. Він більше схильний до того, щоб ставити Європу перед фактом. Тут може бути два фактори. Це, по-перше, візит до Трампа Бориса Джонсона (експремєра Великої Британії – ред.), який має певний вплив на Дональда Трампа. А інший момент – те, що кандидат у віцепрезиденти Дональда Трампа дуже радикальний. І Дональд Трамп має бути більш "добрим поліцейським", ніж інша кандидатура. А в американському суспільстві, попри те, що республіканці дрейфують у бік ізоляціонізму, є все ж таки запит на підтримку України. І цей запит підтримує більшість американських громадян, в тому числі є велике крило в Республіканській партії, яке теж виступає за розширення підтримки України, більше того, за надання права бити вглиб території Росії і так далі. Тобто зараз нові реалії виборчої кампанії і Дональду Трампу треба давати відповідь на це. Що стосується пресрелізів. Зрозуміло, що Трамп у своїй манері назвав себе вже переможцем. Але з українського боку пресреліз був витриманий. І, як на мене, у демократів не може бути жодних причин якимось чином закидати українській стороні, що вона когось підтримала. Насправді, це був робочий момент, і як на мене, він був обіграний досить вдало. І про те, що це був вдалий хід, дуже яскраво свідчить справжня істерика на російських пропагандистських каналах, які фактично ледь не апелювали до Джо Байдена, що його мало не зрадила Україна. Тому Україні дійсно треба підтримувати контакти з усіма сторонами, бо демократія є демократією, одна партія поступається іншій. І це абсолютно здорово, якщо це відбувається, як у Великій Британії, коли обидві партії – опозиційна і правляча – підтримують Україну. Але ж є й інші варіанти, як у Сполучених Штатах, де є абсолютна невизначеність і Україні треба знаходити можливості для того, щоб контактувати.
