Фото надане артистами
Якщо ти вирішив, що мистецтво – це твоє життя, то треба йти цим шляхом до останнього, що б там не відбувалося навколо
Привіт, Михайле! То хто кому у вас родич?
Привіт! Дуже радий бути у вас в ефірних гостях – особливо з новою піснею! Вітаю всіх слухачів Радіо Промінь та всіх, хто не байдужий до української музики.
Розкриваю таємницю нашого сімейного бізнесу (сміється). Моя дружина – це донька нашого барабанщика Олега. Вона ж сестра нашого вокаліста і фронтмена Данила. І так – з 2017 року ми працюємо сімейним бендом. Сподіваюсь, так завжди і буде.
Є інформація, що Данило є медиком за фахом – закінчив медичний університет…
І Даня, і я – лікарі.
Тобто, каріотипи – це якась улюблена тема лекцій вашого першого курсу?
Та не те щоб (сміється). Але наш локомотив несеться зі своїм якимось багажем, то ми мали вкласти в свою творчість щось своє медичне. Я – щелепно-лицевий хірург дитячий, а Даня – рентгенолог за фахом.
Ого! А дружина твоя і батько Дані – вони теж медики?
Дружина Маша – неонатолог. А Олег Кука займається установкою і налаштуванням музичних систем. Його життя було пов’язане з музикою і до цього. Він професійно обрав собі шлях бути ближче до музики.
Отже, у вас медико-музичне угрупування, клас! Скажи, а у вашому з Данею житті музика коли з’явилась? Чи ви ходили до музичної школи? І як вас занесло в медицину?
Даня з самого дитинства в музиці – він закінчував музичну школу по класу гітари. Моя дружина і його сестра Маша теж грала на піаніно – закінчила кілька класів. Я в свою чергу теж з років п’яти чи шести займався грою на фортепіано. В мене була чудова вчителька Еріка Павлівна, котра привила мені любов до музики. Але потім, на жаль, вона поїхала у Бельгію, і я перестав грати.
Потім – мені було тоді десь 15 років – я побачив по телевізору Авріл Лавінь і подумав: щО бідний хлопець з провінційного містечка має зробити, щоб запросити її на вечерю? (сміється). Протягом життя це все перейшло в таку самурайську тему, коли вже сама ціль не дуже важлива, а сам шлях цікавіший.
Ваш гурт існує вже досить давно. Чи змінювалась музична стилістика з роками?
Взагалі, фішка в тому, що ми з Данею в музичних напрямках абсолютно не схожі! Якщо він прихильник задумливих мелодій зі складними текстами, то я старий панк! Для мене три акорди – а краще, якщо взагалі два – взагалі топ. Тобто, я люблю, щоб було максимально просто і близько до людей. Ну і ми протягом нашої діяльності якось міксуємо те, що я хотів би чути, те що він хотів би чути – і те, що батько його і мій тесть хотів би почути (сміється).
Ви продовжуєте займатись медициною? Чи це головна справа життя, а музика – то для душі?
Ні. Музика – то наша головна діяльність. Я всім це доводжу. І, власне, пісня "Локомотиви" теж частково про це. Але зізнаюсь – я зараз викладаю у двох вишах медичних у Дніпрі.
Отож, до пісні! Що ти можеш розказати про неї нашим слухачам?
Це якраз пісня про те, що кожен митець, кожна творча людина, яка щось робить і вважає це своїм життям, – проходить через певні етапи боротьби. І з самим собою, і з навколишнім середовищем, з соціумом. Тому що, по-перше, ти сам маєш собі сказати точно, чи ти готовий йти цим шляхом. Чи вистоїш ти перед натиском навколишнього світу. І часто артисти не розуміють цього і кажуть, що це просто хоббі, що це не важливо. Ні! Якщо ти вирішив, що це твоє життя, то ти будеш йти цим шляхом до останнього, що б там не відбувалося навколо. І наш локомотив несеться!
Наостанок просимо тебе звернутись до слухачів із тим, що в тебе зараз на душі й на серці.
Хотів би побажати всім безпечного… хотів сказати дня, але вже хочеться просто безпечного життя. Будьте собою, йдіть до кінця й нічого не бійтеся. І допомагайте ЗСУ!
Слухати трек "Локомотиви" Karyotype, як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.