Фото з інстаграм-сторінки hey.annei
"Моя музика і мій сольний проєкт — я роблю це самостійно"
Аню, привіт. Ти за освітою журналістка й працювала певний час за фахом, а потім раз — і ти вокалістка. Як це сталось?
Я працювала журналісткою, коли вчилась. Я на той момент була в церкві й ми створили церковний супутниковий телеканал, і я працювала там три роки, якщо не помиляюсь. Я вчилась, паралельно працювала і співала в церкві. Я не маю ніякої музичної освіти, дилетант, по факту, самоучка, співала в церкві і в мене, чесно кажучи, планів змінити своє життя, піти в музичну кар’єру, не було. Я не думала, що в мене це взагалі може вийти, розглядала це більше як хобі. Але в якийсь момент вирішила спробувати свої сили саме на "Голосі країни". Мені було цікаво, наскільки далеко я зможу зайти і чи зможу взагалі. Таке доленосне рішення для мене було, чесно кажучи, піти на це шоу, тому що я раптом змогла побачити себе трошечки з іншого боку, що в мене виходить, що мене можуть помічати. Там я познайомилась із Дмитром Монатіком, згодом почала працювати в його основному складі бек-вокалісткою. Якраз на момент зйомок в "Голосі країни" я переїздила з Харкова до Києва, і я тоді "стукалась" у кавер-бенди для того, щоб спробувати попрацювати вже на трошечки інакшій сцені. Тому що сцена в церкві більш закрита й це інший формат. Ось так я почала працювати.
Ти залишаєшся бек-вокалісткою MONATIK, які у вас зараз відносини? Ми знаємо, що в тебе наразі немає продюсера, то, можливо, MONATIK міг би цим займатись?
Думаю, треба зазначити, що те, що я роблю — моя музика і мій сольний проєкт — я роблю це самостійно, окремо від Дмитра. В нього вже був досвід просування і продюсування дівчат, це були Ніно і Lida Lee. Зараз у нього трохи інший формат роботи й я думаю, він не розглядає саме продюсування. Але він все одно в усьому постійно підтримує, дає поради, я до нього прибігаю кожного разу й кажу: "Є така пісня, будь ласка, послухай. А ось тут аранжування, так звели, такий мастеринг, що ти скажеш?" Він постійно щось підкаже.
Десь потанцює.
Ну можливо, можливо, поживемо — побачимо. Це людина, яка є ментором для мене в музичному світі, він мій провідник в музичну індустрію. Він завжди поруч і я можу прийти до нього в будь-який момент, але все це на добровільних засадах. Не думаю, що саме продюсуванням він зараз хотів би займатись.
Ми побачили в тебе цікавий допис, знаємо, що ти бувала в Криму вже після 2014 року. Ти можеш розповісти про цю ситуацію, як це було і чому?
Я на той момент була в церкві, як я вже розповідала. І це насправді трохи болісна для мене тема. В мене були друзі, це ціла сім’я — дві дівчинки-сестри і їхні батьки. Я з ними дуже близько спілкувалась, і вони мене запрошували декілька разів: "Будь ласка, приїдь до нас погостювати на пару тижнів". Вони на той момент підтримували Україну, були проти того, що вони є анексованою територією. І, напевно, мені на той момент не вистачило трошечки клепки для того, щоб подумати наперед, чи варто мені взагалі це робити? Я обдумувала це багато разів уже після того. Напевно, те, що я туди приїздила, може сприйматись як підтримка того, що сталось, що територія стала анексованою. Але для мене це було трошки інакше, в той момент я просто їхала до друзів. І коли почалась повномасштабна війна, це важка тема, але ці люди не підтримали Україну. Ці люди живуть в Севастополі, з їхнього міста на нас летять ракети, а вони нічого не зробили, нічого не сказали. Це було абсолютно жахливо і я дуже жалкую за все це. Думаю, в кожного з нас є багато історій, через які ми за цей час можемо жалкувати.
Думаю, тут йдеться про пропрацювання таких історій та всього минулого. Я так розумію, ти з ними не спілкуєшся?
Ні в якому разі, не думаю, що це можливо. Я дуже сильно посварилась з ними. І на той момент, коли все це почалось, я виписувала дуже великі повідомлення, намагалась достукатись, чомусь думала, що це спрацює. Як ми бачимо, багато в кого є такі історії, друзі, родичі з росії.
"Бережи" — це саме про такі суперечливі стани, коли ти і болиш весь просто, до кожної клітинки, і при цьому намагаєшся вірити в те, що щось може змінитись, може стати краще, є хтось, хто може допомогти в тому"
Давай перейдемо до твоєї пісні "Бережи". Вона є дуже особистою для тебе. В описі до неї в YouTube ти пишеш, що це відображення твого внутрішнього стану й що це пісня про боротьбу з самим собою. Можеш розповісти, в який період ти її писала й взагалі про неї?
Перший куплет я написала протягом першого року повномасштабного вторгнення, і останню частину — це приспів і другий куплет — буквально минулого літа. Тобто все це відбувалось вже на загостреному емоційному стані. Я на той момент проходила лікування, тому що в мене з початку великої війни почались панічні атаки, дисоціативні напади й це було дуже важко. Я проходила лікування прям із психіатром, з антидепресантами. Тобто це для мене був шлях подолання хвороби, а це хвороба стовідсотково, шлях одужання, який супроводжувався тим, що мене відкатує назад — і я себе витягую знову вперед, мене знову трошки відкатує — я себе знову тягну вперед. Думаю, багато хто з таким стикався, це не могло не зачепити людей взагалі. Тому що те, що відбувалось, виходить за рамки того, що ми могли собі уявити й за рамки того, що може сприймати наша психіка. І я як людина, яка була ще й довгий час в церкві, по-своєму вірю наразі, і це постійний пошук чогось світлого, пошук Бога в тому, що відбувається навколо, коли ти бачиш тільки біль, страждання, і ти серед усього цього намагаєшся знайти щось світле, щось, що може дати надію. І це саме про такі суперечливі стани, коли ти і болиш весь просто, до кожної клітинки, і при цьому намагаєшся вірити в те, що щось може змінитись, може стати краще, є хтось, хто може допомогти в тому.
Слухати трек "Бережи" від ANNEI, як і багато інших прем’єр, можна в плей-листі "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
