Знищена в перші дні боїв техніка російських окупантів на вулицях Бучі. Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне, 3 квітня 2022 року
Росіяни не дозволяли ховати загиблих, щоб ті лежали і лякали людей в окупації
— Почнемо з подій 31 березня, 1 квітня та 2 квітня 2022 року, коли почала з'являтися інформація про просто неймовірну жорстокість, яку виявили російські окупанти у Бучі.
Я пропоную пояснити, чому так сталося і, власне, чому Буча стала такою відомою на весь світ, бо насправді цьому є чітка причина. Адже саме в Бучі застрягла російська армія, яка мала задачу "взяти Київ за три дні", але не змогла просунутися вглиб. Ми знаємо, що окупація Бучі почалася 3 березня, коли росіяни танками зайшли на вулицю Яблунську, а особливість вулиці Яблунської полягає в тому, що вона дуже довга і розташована вздовж річки Буча. І оця ось річка Буча, яка розмежовує Бучу і Ірпінь і стала такою лінією фронту, коли росіяни, запаркувавши танки в приватних дворах, контролювали місто і намагалися з боями через Ірпінь прорватися на Київ, що їм не вдалося.
Відповідно, вперше в українській історії, в 2022-му році, ми побачили ту жорстокість російської армії, яку ми бачили в Сирії, яку ми знаємо з чеченських воєн, яку ми знаємо з інших куточків світу. Бо в донецькій, луганській, кримський періоди війни росіяни не застосовували тактику вбивства цивільних для того, щоб тримати цивільне населення під контролем. Коли ми говоримо про кількість жертв в Бучі, в Бородянці, в Гостомелі, в окупованій частині Ірпеня, то можемо сказати, що кількість загиблих на окупованих територіях Київщини була пропорційно приблизно однаковою, тому що це і була технологія тримання цивільного населення під контролем. Росіяни розстрілювали цивільних, росіяни забороняли родичам ховати цивільних тижнями через те, що для них було важливо, щоб загиблі лежали як фактор залякування для тих людей, які залишалися в окупації.
"Технологія російської армії дозволила вбивати цивільних у необмеженій кількості"
— Супутникові знімки, які публікували журналісти New York Times, і не тільки, є доказами, що саме під час окупації російськими військами в Бучі ці всі мертві тіла з'явилися на вулицях. Вони є тим задокументованим доказом жахіть, які творили росіяни.
Так. З'явилися, лежали, бо росіяни забороняли ховати загиблих. І ми тут згадали вже про вулицю Яблунську, де була найбільша кілька жертв саме тому, що це була така фронтова вулиця, і люди, які хотіли вийти з окупації, мали її перетнути і вже тоді потрапити в Ірпінь і на відомий "романівський міст". Але протягом березня ми бачимо багато спогадів очевидців в локальних соціальних мережах, в групах. І я хочу згадати про вулицю Івана Франка, яка знаходиться в Лісовій Бучі. Це зовсім інший район, ніж вулиця Яблунська. І от на маленькій вулиці Івана Франка було 14 загиблих, вбитих з такою самою жорстокістю, як і ті загиблі, про яких ми згадували на вулиці Яблунській. Там теж були страти зв'язаних людей. Це також свідчить про те, що жорстокість була однакова, тобто це була технологія російської армії, яка дозволила вбивати цивільних у необмеженій кількості. Я згадую про вулицю Івана Франка, тому що людина, яка виклала цю інформацію в деталях, згадавши всіх загиблих, їхні історії, говорить: "чому ви згадуєте про одну вулицю, але не згадуєте про інші вулиці?"
Росіяни вбивали українців, тому що вони прийшли на українську землю вбивати українців. Цим можна коротко пояснити трагедію Бучі, так само, як і Бородянки, Гостомеля, Ірпеня. Тому що ми маємо сотні цивільних загиблих в нашому регіоні в кількох громадах.
"До цього не були готові ані морги, ані поліція, ані прокуратура"
— Як відбувалася далі ідентифікація загиблих?
З ідентифікацією тіл загиблих насправді досі є питання, тому, що це складний процес і він довготривалий в нашій країні. Досі є родини в Бучі, які проходять процедуру ідентифікації своїх загиблих. У Бучі є сектор невпізнаних, які були поховані під номерами замість імен. На момент створення цього сектору там було 80 могил, але це не лише місто Буча, а й Бучанський район. Там ховали загиблих на трасах. Зараз процедура з ідентифікації загиблих цивільних приблизно така сама, як і військових: це ДНК-експертиза через те, що всі тіла поховані, з усіх тіл взяті ДНК (маю на увазі тіла невпізнаних). І родичі, які шукають, мають здати ДНК, яка допомагає ідентифікувати, хто саме з невпізнаних загиблих є їхнім рідним. Процедура ДНК досить довготривала й, за нашою практикою, може тривати від одного місяця до шести, оскільки інколи правоохоронці просять додатково доздавати ДНК інших родичів, бо можуть бути сумніви.
Особливість ідентифікації в Бучі ще полягає в тому, що перший раз в історії України правоохоронна система зіткнулася з такою кількістю загиблих цивільних. До цього не були готові ані морги, ані поліція, ані прокуратура. Якщо в перші місяці вони посилено працювали на території Бучі, то зараз є окремі слідчі групи. Кілька разів міняли підслідність, тобто спочатку це була підслідність районної прокуратури Бучанського району, потім - обласної, Служби безпеки України, потім знову справи поверталися в прокуратуру. Тому за неповні 2 роки деякі родини знають своїх слідчих, а деякі родини можуть навіть не знати своїх слідчих, бо вони помінялися. Тому цей процес дійсно триває повільно.
Я називала цифру 80 могил невпізнаних. Думаю, що десь кілька десятків досі проходять процедуру опізнання. Не можу сказати точно, тому що процедура опізнання така, що якщо родичі її закінчили, то вони мають право або перепоховати, або змінити табличку на цвинтарі. Відповідно, вони потім уже не звітують ні нам, якщо ми їм допомагаємо, ні місцевій владі, що процедура закінчена. Але вона тривала і дійсно дуже багато все ще залишається невпізнаних на території Бучанської громади.
Михайлина Скорик-Шкарівська. Фото: ФБ-сторінка Михайлини Скорик-Шкарівської
Кожен, кому потрібна психологічна допомога, може отримати її безкоштовно
— Питання ще про долю тих людей, які жили в Бучі і пережили окупацію.
Ми розуміли важливість психологічної підтримки мешканців Бучі. Коли в моргу працював Інформаційний центр для родин в квітні і травні 2022 року, нам допомагали психологи. Це були і психологи Міжнародного комітету Червоного Хреста, і волонтери. А вже в липні 2022 року був створений Бучанський центр психологічної допомоги як проєкт, який підтримував International Medical Corps та італійська фундація CESVI. До цього Центру приєдналися психологи з Центру психологічної допомоги Києво-Могилянської академії. Це група психологів, які переїхали з Луганської і Донецької областей до нас в Бучу. І ось так кількома групами почала надаватися безкоштовна психологічна допомога. Маю сказати, що зараз, через два роки, ці фахівці продовжують працювати в Бучі, у Ворзелі, тому кожен і кожна, кому потрібна допомога, можуть безкоштовно її отримати на території Бучанської громади. Центр CESVI працює в центрі Бучі на вулиці Енергетиків, 1А, а Могилянська служба психологічної допомоги працює у Ворзелі. Їхні телефони можна знайти в інтернеті і ті, кому потрібна допомога, можуть звертатися та її отримувати. Також працює соціальний центр "Турбота" на вулиці Енергетиків 19.
Буча наполовину відновлена
— Яка зараз ситуація з інфраструктурою? Чи є можливість у людей повертатися в свої помешкання?
Буча була порожнім містом без дітей і майже без людей в квітні 2022 року, проте більшість інфраструктурних проблем вдалося вирішити за перші місяці. Якщо глобально подивитися на Бучу в порівнянні з сусіднім Ірпенем, Гостомелем і Бородянкою, то вона у відсотках була менш зруйнована. Десь 20% житлового фонду Буча постраждало під час бойових дій. В Ірпені, наприклад, 50%. Відповідно відбудовуватися Буча почала швидше і змогла раніше відбудуватися. За статистикою зараз десь половина зробленого від потреби Бучі, але все одно, на відміну від сусідніх громад, усі будинки, які постраждали, навіть повністю розібраний будинок у кварталі Нова Буча, є в програмах відбудови. Відповідно, на них передбачено фінансування і ця відбудова зараз триває. Тому в наступному році є шанс, що Буча закінчить відбудову повністю по всіх будинках, які постраждали. Також в регіоні працює програма "єВідновлення". Це центральна програма для всіх постраждалих територій і люди, яким потрібні кошти на внутрішні роботи, які часто не були частиною державних програм, можуть отримати ці гроші за програмою "єВідновлення" і відбудувати свої будинки. За статистикою Буча наполовину відновлена, тобто, половину з необхідних робіт було зроблено станом на березень 2024 року.
КОНТЕКСТ
У Бучанському районі Київської області після деокупації виявили 1190 тіл загиблих мирних жителів, 422 із них — у Бучі. Проте остаточна кількість убитих російськими окупантами цивільних не встановлена, оскільки тривають пошуки зниклих безвісти. Про це повідомив начальник кримінальної поліції Андрій Нєбитов в ефірі телемарафону "Єдині новини".
У другу річницю звільнення Київщини від російських окупантів президент України Володимир Зеленський відвідав звільнені населені пункти області й вшанував пам’ять загиблих. Про це повідомляє Офіс президента. Глава держави встановив лампадку до Стіни пам’яті біля церкви Святого Апостола Андрія Первозваного та Всіх Святих. Стіна пам’яті складається з кількох стел, на кожній із яких – таблички із викарбуваними іменами загиблих. Наразі меморіал містить 509 імен цивільних громадян, яких вдалося ідентифікувати. Деякі таблички поки що безіменні.
Низка послів західних держав разом із президентом України 31 березня 2024 року відвідали Бучу та вшанували пам’ять загиблих, котрі були під російською окупацією на початку повномасштабної війни. Зокрема, у пам’ятних заходах у Бучі взяли участь пані посол США в Україні Бріджит Брінк, посол Німеччини Мартін Єгер, італійський посол Франческо Дзадзо.
"Сьогодні я приєдналася до президента України Володимира Зеленського та інших міжнародних партнерів, щоб ушанувати тих, хто загинув від російських військ під час тимчасової окупації Росією Бучі, Ірпеня та Бородянки на Київщині, а також у містах і селах Сумської та Чернігівської областей. Ми з Україною", – зазначила у соцмережі Х (колишній твіттер) Бріджит Брінк.
Today I joined @ZelenskyyUa and other international partners to honor those killed by Russian forces during Russia’s temporary occupation of Bucha, Irpin, and Borodyanka in Kyiv region, as well as in towns and villages in the Sumy and Chernihiv regions. We stand with Ukraine. pic.twitter.com/RIb3BjhI15
— Ambassador Bridget A. Brink (@USAmbKyiv) March 31, 2024
