Фото надане артисткою
Козацькі звичаї – це невичерпне джерело знань. І вони дуже потужні
Привіт, Санно! Дуже приємно чути тебе сьогодні в ефірі! Ми розуміємо, що Санна – це скорочення від імені Оксана. Але скажи, чи не плутають тебе зараз з колишньою фінською прем’єркою Санною Марін – великим другом України, якій ми дуже вдячні за активну підтримку протягом великої війни?
Це ж політична діячка, правильно? Так – я знаю про неї, але ні – ніколи не плутали (сміється). Я час від часу моніторю в інтернеті, чи не з’явилась якась інша публічна Санна, тому що знаходжусь зараз в процесі реєстрації своєї торгової марки – щоб це ім’я було офіційно закріплене. За останні років 10 ніяких Санн не було, а ось буквально за два останні в медіпросторі, на різних платформах у всьому світі з’явилися дівчата з таким ім’ям. І мені трохи некомфортно, звісно – але дороги назад вже немає! (сміється)
Кажуть, що коли хтось вкрав чиюсь ідею, – насправді є великий інформаційний простір, де ті ідеї літають, чіпляються за різних людей і часто неможливо сказати, хто був першим, хто другим – бо одначасно воно приходить у голови. Але нас більш цікавить твоя творча складова. Ти співпрацювала з такими людьми, як Morphom і Олег Собчук з гурту СКАЙ. З першим ти пишеш пісні, з другим багато іздила на передову, возила гуманітарку і допомогу бійцям. З чого почалась ваша дружба?
Певно, коли тобі доля бути артистом, то саме так все відбувається. Я все життя притягую до себе артистів. У мене в друзях багато відомих співаків – і це абсолютно ніякого відношення не має до того, що я співаю. Просто так стається.
З Олегом Собчуком ми познайомились, коли СКАЙ були в турі по Сполучених Штатах. Ми з чоловіком були на їхньому концерті разом з друзями. І після концерту запросили їх в гості до нас. Такі спогади з тих часів!
В Штатах і діаспорі ці зали, де виступають наші українські музиканти, часто належать церквам. І наш священник привіз тоді з церкви розкладні стільці й столи – бо треба було кудись посадити стільки гостів. Друзі роз’їхались по магазинах, щоб було чим гостей пригощати. І якось все так гарно склалося! В нас ще й сусіди – українці. І ось уявіть: вогнище на дворі – і Олег Собчук грає на моїй гітарі "Тебе це може вбити" о 5-й ранку!
Після цього ми дуже близько подружилися. І коли вже переїхали жити в Україну з чоловіком, продовжили спілкуватися. Олег постійно літав у Європу через Івано-франківський аеропорт, і часто заглядував до нас. Чи то ми до нього в Київ у гості приїжджали. І я постійно радилась з ним: "А ось що ти скажеш про цю мою пісню?" І коли в мене ще діти зовсім малесенькі були, Олег говорив: "Ти не переймайся, все ще буде. Просто зараз займайся дітьми. Прийде час – і воно само все складеться з музикою. В тебе є що сказати людям. Головне – в тебе є твоя історія, і вона не вигадана: ти її прожила".
Фото надане артисткою
Мені дуже приємно, коли люди згадують мого тата і говорять, що він мав дуже великий вплив на людей
Це не на правах реклами Олега Собчука, якщо що! (всі сміються). Санно, ми от на початку розказували про твого батька. Який вплив він чи його середовище мали на тебе? На твоє формування як співачку, авторку і амбасадорку української культури, людину з активною громадянською позицією?
Це абсолютно мій фундамент. Якщо навіть видалити тата з цього життєвого рівняння, я буду розуміти, щО я несу як артист. Але я не хочу видаляти. Тому що мене багато що пов’язує, я багато що люблю з того, що робив мій тато. І надихаюся ним. Навіть взяти ті ж козацькі шаблі, якими він навчив мене користуватись. Все, що стосується козацтва, мені дуже близьке, дуже рідне і дуже цікаве. Це невичерпне джерело знань про наші корені. І ці давні звичаї дуже потужні.
Тато мій просто цим жив. І правильно кажуть: "якщо хочете чомусь навчити своїх дітей, то не розказуйте, а покажіть". Тому, звісно, це все свій відбиток на мені залишило. І мені дуже приємно, коли люди згадують мого тата і відзиваються про нього. Зі всіх Штатів мені писали, коли його не стало – мовляв, він прожив велике життя і мав дуже великий позитивний вплив на людей. Подарував українську культуру людям в Америці, які в нічого про неї не знали. А емігранти, які переїзджали з України в США, дуже потребували чогось українського, тому що коли далеко від домівк, починаєш тужити за Батьківщиною. І зараз ця тема знов дуже актуальна, тому що багато українців роз’їхалися закордон через війну. Я впевнена, що більшість з них також сумують і раді будь-який згадці про Україну.
Morphom мені як музичний брат. Ми творимо музику, яка є філософською
Тішимося, що ти продовжуєш цю справу. І вже своїм дітям показуєш не на словах, як можна любити Україну і відновлювати всі ці філософські віхи: слово, думка, пісня, традиції і все решта. Ми тобі за це вдячні. Хай процвітає твій рід на славу України. Наостанок хочемо запитати про пісню "Злива", яку ми зараз будемо слухати.
Ми записали її з Morphom. Я називаю його "сучасним козаком з дредами". Якщо раніше козаки були з оселедцем і вусами, то тепер можуть бути і з дредами (сміється). Morphom мені колись написав мелодію на вірш тата – вийшла пісня "Синочки, повертайтеся живими". Якраз після початку повномасштабного вторгнення.
Він мені як музичний брат. Ми творимо музику, яка є філософською. Щодо пісні "Злива" – ми з Morphom сиділи цілий день, і в нас народилися лише чотири рядочки, які стали пізніше приспівом цієї пісні. Але в ці рядочки ми вклали дуже багато змісту. І ми надіємось, що ця пісня дійсно змуситись задуматися кожного, зануритися в себе і започатковувати зміни саме з себе. Не просто надіємось – знаємо, що так буде.
Наостанок – що би ти хотіла зараз побажати нашим слухачам?
Не забувайте бути добрими людьми одне до одного, бути людяними. Не забувайте своє коріння, гордіться ним. Ми українці, ми найпотужніший народ в цілому світі!
Слухати трек "Злива" від SANNA & Morphom, як і багато інших прем’єр, можна в плей-листі "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
