Фото: EL Кравчук / Фото надані прес-службою співака
"Голлівуд зараз наш", ми як в бойовику живемо!"
Привіт тобі!
Вітаю, Промінь, вітаю всіх радіослухачів! Велика честь бути у вас в ефірі. Я дуже люблю Промінь і мої пісні грають на Промені з 95-го року, це дуже приємно. Це станція, яку я люблю, яка мене любить, я це точно знаю. І дуже поважаю колектив, який відроджує Промінь. Максу Яковенку [шеф-продюсер Променя — ред.] величезний привіт. Для мене це такий авторитет радіо.
Якщо казати про "Війна завжди війна", яка звучала зараз, то коли задумувалась пісня в новій редакції, я думав зробити програш, щоб звучали не музичні інструменти, а зброя — автомати, вибухи, те, що чують люди під час війни. Я коли робив ремейк, мастеринг цієї пісні сучасної, то не думав, що війна знову розпочнеться, тому що я робив це під час пандемії для альбому "EL Кравчук", який видавався рік тому. І я не думав, що взагалі знову буду відчувати це соло, яке грає зброя. Але зараз це соло з повагою. Тому що хочеться відповідати ворогу за Хмельницький, за те, що люди без світла, за ГЕС, тому що в Києві теж ГЕС і всі кияни зараз зрозуміли, що ми з життям і смертю поруч. Тому, будь ласка, будемо уважні, з повагою до Збройних Сил, Тероборони й Нацгвардії живемо. Фоном - війна, тож не забуваємо про це.
З повагою і подякою, як ми тут завжди кажемо.
З повагою, подякою і надією.
Якщо говорити про твою особисту сублімацію, які в тебе пройшли трансформації з цією війною? Бо я думаю, ми всі стали новими після цього.
Я на все життя запам'ятаю квітень 2022 року. Тому що в квітні я вперше поїхав співати в армію, побачив справжні фортифікаційні споруди, зброю, діючих військових. Я їздив у зону АТО співати, але коли ти в місці, де ти не можеш подумати, що може бути таке, бо ти звик вже до того, що це Донецька чи Луганська області, але це не може бути під твоїм домом. Я пам’ятаю цей квітень, коли починають вже квітнути дерева, ти відчуваєш весну, її прихід, але бачиш поруч тільки біль, стах, надію, повагу і до інших українців, і до себе. Розумієш, що країна єдина така, відчуваєш і гарні емоції, і дуже-дуже сумні, і ось квітень я запам’ятаю. Можливо, я змінився завдяки цій поїздці. Я вперше в житті попросив військових дати мені автомат, навчити мене стріляти. Я вчився в музичному училищі чи консерваторії і в нас не було військових кафедр. Якщо мене призивають в армію, — я в оркестрах. Хочеться і в оркестрі інколи дістати зброю, і щось відповісти, але як це робити? І зараз я точно знаю, що в шоці вже не буду, я знаю, де там якась кнопочка, знаю, що я можу досить влучно стріляти при моєму "мінус" 2.
Такий буде оркестр із сюрпризом!
Так, ось це змінилось. Змінилось життя, тому що я зараз дуже часто ходжу в магазини, аптеки, на ринок, допомагаю сусідам, старим людям, допомагаю батькам. Все, що моя молодість дає мені зробити, я роблю. Інколи я не знав, скільки хліб коштує до всього цього. А зараз знаю, скільки коштує молоко, хліб, скільки коштує м’ясо, які дорогі зараз ліки. І просто прошу всіх, будь ласка, допомагайте, якщо можете, літнім людям.
На перший план вийшли такі прості людяні потреби.
Звичайні вчинки, житейські, як кажуть. В кожної людини вони є. Але артист, знаєте, живе в своїй кульці, і вона з іншого була раніше, хоча я поїхав вперше співати в армію в 15-му році, з 14-го на 15-тий. І я не боюсь їздити по країні й далі, до військових, в міста, які бувають небезпечні. У найближчі дні я буду співати в Харкові. Я навіть не можу сказати, де. Люди, які прийдуть, знають. Люди, які чекають на мої пісні, вони прийдуть і отримають ту енергію. І для них зараз прем’єра пісні "Голлівуд", настрій цей, весняний голлівудський вайб. Ми живемо в бойовику, і я хочу підтримати цією піснею і взагалі творчістю своїх друзів, українців, людей своїх, тому що зараз всі свої.
"Зараз пісня "Голлівуд" отримує свою справедливість"
Зараз дуже класний час. Я, як український артист, відчуваю ренесанс, відродження. Тому що українська пісня з повагою зараз, українська пісня потрібна зараз, українська пісня — це гідно зараз. А це так приємно, тому що я співаю українську пісню з початку своєї кар’єри. І це було дуже гідно, наприклад, наприкінці 20-го сторіччя, коли ми співали в 98-му, 97-му році, в 2000-их роках, а потім складніше, складніше, і зараз дуже класно, що, наприклад, пісня "Голлівуд" отримує свою справедливість.
Розкажи про неї.
Вона спочатку була написана українською мовою, тому так природно вона звучить. Але був такий час, коли заходиш до редакторів на радіо чи на телебачення, й вони кажуть: "Якщо хочеш звучати, перероби російською". Тоді, можливо, я не уявляв, навіщо це роблю, але робив. Тоді я сказав собі: чудово, я зроблю ще на англійській мові, вона є ще англійською мовою, називається "Remorse". Мабуть, запишу її ще й англійською, тому що тоді зробили переклади на всі мови. Але українська була така дуже розважальна. І коли я приніс її до Бориса Гриньова, поета, з яким я працюю, сказав: Борис, давайте, будь ласка, новий текст напишемо, новий зміст додамо, тому що я не хочу, не можу це співати так.
"Пісня "Голлівуд" — про любов, яку потрібно берегти, тому що вона не вічна, і що потрібно додавати їй сил людських, щоб вона вічною була."
Тобто вона не просто перекладена?
Звичайно, там закладений інший зміст, інший текст. Там про правду, про неправду, про інформацію, якій вірити неможливо, коли вона несправжня, про любов, яку потрібно берегти, тому що вона не вічна, і що потрібно додавати їй сил людських, щоб вона вічною була. І "Голлівуд зараз наш", ми як в бойовику живемо!
Я хотів ще раз повернутись до нульових років, коли, щоб зайти в ротацію радіостанцій, просили російськомовні пісні. Як людина, яка насправді в 90-их роках "вистрілювала" з україномовними піснями, ти тоді як сприймав ось цю російськоцентричність глобальну?
Я негативно сприймав, скажу чесно. Тому що з’явився "Голлівуд" російський після "Гамлета", величезного проєкту, який був декілька років. Я працював в театрі. І "Гамлет" був у 20-ти країнах. І одні з фінальних "Гамлетів" були в москві в МХАТі, а "Гамлет" був українською мовою, в перекладі Андруховича. І по всьому світу було цікаво почути, як буде "Бути чи не бути" українською мовою. Не "To be, or not to be?", а "Бути чи не бути?"
І як це було?
Почитати трохи?
"І от питання — бути чи не бути.
У чому більше гідності: скоритись
Ударам долі і лягти під стріли,
Чи опором зустріти чорні хвилі
Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,
Померти – і нічого, лиш зазнати,
Як сон позбавить болю, нервів, тіла,
А з ними і страждань."
Ну красиво ж?!
Дуже красиво! І це звучало в москві?
Так. І ось перша сцена в "Гамлеті" була така, що ми сидимо з Офелією, Вікою Спесивцевою, з партнеркою моєю, на сцені, я дарую їй подарунок і кажу таку фразу: "Ти гарна дівчина! Ти — красива дівчина!" І ми чуємо регіт в залі. МХАТ почав сміятись, ніби це комедія якась. Ми подумали, можливо, щось із костюмами, можливо, щось на сцені. Почали один одному допомагати. Віка подивилась на мене, я на неї — все гаразд. І потім ми зрозуміли, яка це культура чи її відсутність, коли ви не поважаєте іншу мову й починаєте просто від слів "гарна дівчина" сміятись. Це було огидно, образливо. І, знаєте, були люди, які з українського "Гамлета" вставали в МХАТі, йшли й хлопали дверима. І це був Калягін, наприклад, чи декілька дуже відомих режисерів російських просто виходили, хлопали дверима й казали "це жах". Андрій Жолдак розумів, що це скандальний момент і сказав: "Якщо вони будуть хамити нам, ми закінчимо "Гамлета" після першої дії. Я вийду і скажу вам: все, ми не будемо для них грати!" Але ми дограли до кінця, тому що потім зал вибухнув повагою, тому що в залі були і Віктюк, в першому ряду, багато людей.
Думаю, головне, що він прозвучав українською мовою в інших країнах.
У Франції, Голландії, Англії. От, наприклад, в Единбурзі, коли зазвучала українська мова в "Гамлеті", — були оплески! Тому що це дуже красиво. Англійська мова — дуже колюча, різка, а українська — вона лагідна, воно так потекло, і знаєте, в кожному місті, де була вистава, потім казали саме не "Гамлет", а "Гамлете", як звертання. Я йшов, а мені казали в спину: "Гамлете!", а французи — з наголосом на останню літеру, і ти в шоці був від цього.
(3).jpg)
Повертаючись до пісні "Голлівуд", ми бачили дуже багато позитивних коментарів. В YouTube, TikTok відсотків 98 — це позитивні відгуки. І була фраза: "Мені здається, що ця пісня завжди українською і звучала"! Настільки вона природно звучить.
Вона природна, звичайно. І коли ти розумієш, що енергія пісні — все ж таки, як вона написана. Якщо вона написана українською мовою, вона і краще буде реалізована потім, це точно. Я вважаю, що "Голлівуд" ще відкриється іншими кольорами, іншою енергією, тому що молодь її сприймає зараз як зовсім нову пісню.
Для тебе взагалі важливі відгуки людей?
Важливі! Я вважаю, що в шоу-бізнесі і взагалі в моєму випадку, коли я співаю для людей, мені дуже цікаво прислухатись, що вони хочуть почути. Інколи я заграюсь в нове й мій менеджер каже мені: "Слухай, ми читаємо відгуки, давай зробимо концертну програму, яку хочуть люди, давай зазвучать твої хіти за весь час, українською мовою, звичайно, в оригінальних аранжуваннях, і зробимо таку концертну програму. Такий "Голлівуд зараз наш". І ми зробили це вже в Полтаві, зараз буде Харків й інші міста, де звучать не тільки нові пісні в нових аранжуваннях, але звучить, наприклад, "Квітка в крові" в аранжуванні 95-го року чи "Нічий" в аранжуванні оригінальному, яке було в альбомі, чи "Вогонь" в аранжуванні Сергія Гримальського, чи "Доля", яка звучала саме так в "Території А". Інколи я дуже люблю міксувати щось сучасне, щось старе, тому й концертна програма виходить така відверта. Я прислухаюсь до людей, що вони хочуть почути. Я вмію грати свої пісні, звичайно, на роялі й інколи ми ставимо просто рояль і посеред концерту я кажу "Стоп, давайте почуємо людей. Так що заспівати?" Мені кажуть "Наречену" — "Наречену" співаємо, "Моє кіно" — "Моє кіно", "Дикий звір" — "Дикий звір". Я можу закомпонувати й разом з людьми заспівати це хором. І ці мої хорові відео, які я хочу часом викладати з різних міст, коли ми хором співаємо, — це класно. Хор Полтави, хор Харкова чи Львова.
"Зараз я хочу співати в усіх містах, де не можна, наприклад, рекламу робити, але я там буду"
Тобто в тебе зараз тур?Можна так сказати?
Ні, не можна так сказати. Тур я буду робити, коли буде мир. Тому що тур — це небезпечно. Зараз я хочу співати в усіх містах, де не можна, наприклад, рекламу робити, але я там буду. Це буде просто нормальна концертна діяльність.
Давай назвемо це прихованим туром.
Прихований тур нехай. Це початок моєї концертної діяльності. Я тільки починаю їздити в міста, спілкуватись з новими й старими фанатами. Приємно бачити, коли мама з донькою приходить. Інколи приємно, коли приходить жінка дуже красива й каже: "Мене мама не пускала до тебе на концерт, бо ти був такий сексуальний. І мама казала, не можна Кравчука дивитись! Не давала гроші на концерт, а зараз я гроші маю й прийшла сама." Я дуже люблю такі історії.
.jpg)
Ти на собі відчуваєш різницю? 90-ті роки й 2024-ий, як-не-як, — великий відрізок часу пройшов, і твоя популярність тоді й зараз — це два різних стани? Як би ти їх прокоментував?
Це два різних стани країни, в нас був Крим, в нас все було, коли я почав співати. І тоді не було так багато телебачення чи інтернету, я почав співати, коли не було YouTube чи Instagram, і це дуже приємно, коли пісні "заходять" в люди просто так.
EL Кравчук — раніше, ніж YouTube!
Що ж робити, це правда. І коли пісні "заходять" в підкорку, коли ти видаєш, наприклад, 5 млн касет, і ти розумієш, як це потім буде до людей доходити. Зараз інший час, для мене він цікавіший, тому що велика конкуренція. А конкуренція для артиста нормального й автора — це клас, це ти завжди щось вигадуєш, не зупиняєшся, тобі хочеться цю конкуренцію витримувати. І витримувати гідно EL Кравчука.
Ти відслідковуєш, хто з’являється?
Звичайно, я люблю не тільки сучасну закордонну музику. Я знаю, наприклад, хто в Billboard на перших позиціях, що слухають в Spotify чи YouTube, мені самому це цікаво. Я меломан, як і всі нормальні радіослухачі.
Є людина чи група, з якою хочеш попрацювати?
Багато з ким. Я дуже хочу з одним дуже цікавим композитором попрацювати, це жінка, американка. Я не знаю, збудеться ця мрія колись чи ні, може, вона почує зараз ефір і щось напише для українського артиста. Її звати Bebe Rexha. Вона сучасна авторка пісень, які співають багато чоловіків наймодніших у світі, іноді вона виконує, але як композитор вона мені дуже подобається. Її музика надихає мене на створення своїх пісень інколи. І дуже подобається мені, якщо з дівчатами казати, хотів би заспівати з Doja Cat.
А в тебе така планка нормальна, рівень серйозний.
Якщо бути мрійником, то можна взагалі мріяти про Мадонну. Тому що це легенда й просто попрацювати з такою людиною дуже цікаво. Але я маю друга, який працював з Мадонною, він дуже багато розповідав про неї деталей. Це Женя Гудзь — соліст гурту "Gogol Bordello". Він знімався в кіно, саме в першому фільмі, який Мадонна знімала як режисер, і було цікаво дізнатись, як вона працює. Тому що цей досвід в шоу-бізнесі мають небагато артистів, який має Мадонна.
І що, після цього не хочеш працювати з Мадонною?
Чому? Дуже цікаво, але ж я хочу бути на вістрі леза. А на вістрі леза ти можеш бути з Doja Cat чи з Post Malone. Чи, наприклад, зараз мені подобається Майлі Сайрус. Я коли "Flower" чую, розумію, що це моя пісня, я можу її просто зараз співати.
.jpg)
"Вже наступного тижня ми починаємо запис із "Latexfauna", і це буде дуже класна пісня"
А в твоєму списку немає жодного українського артиста?
Зараз будуть українські. Klavdia Petrivna подобається й подобається іронія музична така. Подобається Маша Кондратенко з молодих виконавців, вона робить зараз крок за кроком, в неї цікаві пісні, вона багато працює над собою і дуже багато років. Я поважаю її шлях, він непростий. Маша — не співачка на один день, я вам точно кажу, тому що вона багато років йшла до того, що зараз має, це не рік, не два, це шлях. Подобається ще мені CHEEV із піснею "Гарно так". Декілька пісень "Хамерман Знищує Віруси". І вже наступного тижня ми починаємо запис із "Latexfauna", і це буде дуже класна пісня, ми вже наживо співали її на концертах, але те, що зараз Діма написав, і те, що виходить з цієї пісні — просто супер! Називається вона "Люцерна".
Бачите, скільки анонсів ми отримали! Але вже маємо прощатись. Андрію, маєш ще 20 секунд, щоб сказати свій посил, який ти хочеш, можливо, донести до людей, які нас зараз чують.
Зараз я працюю над музичним театральним проєктом разом із театром Шевченка харківським. Це буде вистава про Тараса Шевченка, і я буду грати там головну роль. І коли працюєш над роллю, взнаєш про якісь вчинки, які робив Тарас Шевченко, наприклад. А зараз такий час, що ми всі — Тарас Шевченко. Всі, і жінки, й чоловіки, ми всі — Тарас Шевченко. І ось коли Тарас дружив, коли Тарас вірив, надіявся, він дуже любив саджати дерева. Не просто саджав дерева, а саджав два дерева в одну луночку й переплітав ці дерева в один стовбур, і ці дерева виростали потім. І під Переяславом є маєток одного друга Тараса Шевченка, де можна побачити такі дерева — переплетені стовбури. Сильні дерева, специфічні. Якщо в Україні хтось буде саджати такі дерева, ми будемо знати, скільки нас, таких, хто знає про цю таємницю Тараса Шевченка. Саджайте дерева! Вірте в майбутнє, в Збройні Сили, в Тероборону, Нацгвардію! Всі сили в тилу для фронту! Люблю Україну й жити без неї не можу!
