Ілюстративне фото: Facebook/Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
Ми готові умовно на 90 відсотків
― Наскільки зараз доречно і можливо відновлювати авіасполучення? Наскільки високі ризики такого рішення?
Ризики завжди є і лишаються. Ми живемо сьогодні у такому швидкомінливому світі, що передбачити будь-яку безпекову ситуацію важко. Але в Україні сьогодні найбоєздатніша армія світу та одна з найпотужніших систем безпеки в небі. Незважаючи на те, що нам досі не вистачає засобів захисту повітряного простору, згідно з офіційними заявами, ми не можемо стояти осторонь того, щоб відновлювати перевезення та підтримувати дії влади. Адже вони шукають рішення, як це зробити правильно. Одним із ключових факторів є те, що аби вийти на відновлення пасажирських перевезень, потрібно гарантувати безпеку не лише з точки зору оборони зброєю, а й регуляційно. Україна є частиною світової системи управління повітряним простором. Один із найкращих прикладів ― ми проходимо своєчасно всі необхідні аудити, принаймні так було до повномасштабного вторгнення, і наша система управління повітряним простором ― одна з найкращих у Європі. Тому ми готові умовно на 90 відсотків. Якщо дадуть команду "запускаємо", то деякі аеропорти за 2-3 місяці будуть готові повноцінно запрацювати. Тут далі виникає питання авіакомпаній ― чи готові вони йти у нову безпекову ситуацію і здійснювати рейси з України.
― Які летовища потенційно можуть запрацювати, якщо відповідне рішення буде ухвалене? На думку спадає міжнародний аеропорт "Ужгород", адже літаки там злітають або заходять на посадку через повітряний простір Словаччини.
На цьому переваги аеропорту "Ужгород" закінчуються. Цей аеропорт, в силу безгосподарності місцевих рад різних скликань, за останні 20 років був частково позбавлений можливості повноцінно розвиватися. З одного боку він забудований, тому може здійснювати зльоти і посадки лише в сторону Словаччини. Продовжити його смугу відповідно до регламентів ІСАО (International Civil Aviation Organization, Міжнародна організація цивільної авіації ― ред.) вже неможливо, а на коротку смугу 2 км можуть сідати далеко не всі літаки, на яких ми звикли літати по Європі. До того ж відсутня пасажирська інфраструктура. До повномасштабного вторгнення влада мала проєкт створення нового аеропорту біля Мукачева, навіть була проведена певна підготовка. Треба розуміти, що будь-яке будівництво чи реконструкція під час війни ― це дороговартісна історія, але з іншого боку, мабуть, необхідна. Звісно, ніхто не сумнівається, що одним із перших буде котрийсь зі столичних аеропортів, які найбільш готові інфраструктурно та безпеково. Але якщо ми повертаємося до західних регіонів, то чомусь ніхто не згадує аеропорт "Чернівці", який у значно кращій ситуації щодо інфраструктури за "Ужгород". Так само аеропорт Тернополя, якому також бракує пасажирської інфраструктури, але він краще готовий з точки зору летовища. І головний аеропорт заходу ― це "Львів", але він стратегічно більш важливий для підтримки сполучень, пов’язаних із військово-транспортними перевезеннями чи навіть стоянкою тих літаків, які виконують завдання із відсічі агресії РФ. Іншими словами, будь-яке летовище має свої плюси і мінуси. На мою думку, логічніше було б говорити про відновлення цивільної авіації у контексті саме вантажних перевезень, адже вантажні перевезення складають чималу частку в економічному відновленні навіть під час воєнного стану.
Аеропорт "Бориспіль", можливо, і запрацює, але в дуже обмеженому вигляді
― Президент Зеленський говорив про те, що відновлення роботи аеропорту "Бориспіль" можливе лише в разі повного захисту неба. Що означає повний захист неба в реаліях війни? Адже військові експерти стверджують, що навіть найсучасніші комплекси не можуть забезпечити стовідсоткового закриття неба.
Ви абсолютно праві. Є різноманітна зброя, яку застосовує агресор проти України ― високоточні ракети, авіаційні бомби, масове застосування безпілотників. Якщо атака здійснюється одночасно кількома видами озброєнь, то гарантувати стовідсоткове збиття не зможе жодна армія світу. Що таке "повна безпекова ситуація" ― це, на мою думку, завершення існування російської військової машини у тій формі, в якій вона сьогодні існує. Коли ворог принципово не зможе нас атакувати жодними видами озброєння, тоді це буде стовідсоткова гарантія безпеки. Аеропорт "Бориспіль", можливо, і запрацює, але в дуже обмеженому вигляді. Експериментально це можуть бути пасажирські рейси, графіки яких не будуть публічно відомі, а здійснюватимуться вони за відповідним дозволом наших військових, Генштабу, як сьогодні це робить військова авіація.
Кирило Новіков. Фото: rivnepost.rv.ua
― Змоделюймо ситуацію. Наприклад, аеропорт відновив роботу. Є певна процедура ― реєстрація документів, багажу, митний контроль тощо. Починає лунати сигнал повітряної тривоги. Пасажири можуть спуститися у бомбосховище, а літаки ж не заховаєш. Як ці питання будуть вирішуватися?
Так, дуже багато факторів сходяться в одну точку. Але спробуємо зробити порівняння з іншими видами транспорту, наприклад, із залізницею. Вона також не є мобільною. Пасажири просто чекають, коли поїзд рушить. З авіацією такого не буде. Сто відсотків мають бути протоколи безпеки щодо евакуації людей з повітряного судна. Але що робити, коли літак уже виходить на виконавчий старт, двигуни заведені, режим зльоту ― тут запитань більше, ніж відповідей. Я поки що їх не маю.
Аеропорти мають бути захищені надпотужними системами ППО. Наведу приклад, коли навесні 2022 року я як представник благодійної спільноти опинився у прикордонному польському місті Жешув. Там навколо місцевого аеропорту, що подібний за розмірами та інфраструктурою до аеропорту "Львів", розгорнуто близько десяти систем Patriot. Біля українських аеропортів я не бачив таких систем, можливо вони є у нас "на підльоті", заховані, але зрозуміло, що такі системи ― це must have. Без такого захисту здійснювати будь-які рейси буде неможливо.
Досвід Ізраїлю
― Чи варто нам звертатися до досвіду Ізраїлю щодо роботи цивільної авіації в умовах війни?
Досвід Ізраїлю цікавий для нас тим, що він досить тривалий. Країна, яка десятиріччями перебуває у стані війни зі своїми сусідами, очевидно знає набагато краще, як продовжувати цивільне життя в таких умовах. Наскільки мені відомо, здійснюються постійні консультації відповідних представників авіаційної влади чи суб’єктів інфраструктури авіакомпаній. Ізраїльтяни охоче допомагають нашим створювати відповідну систему. Щодо "залізного купола", це дійсно потужна система, спрямована в першу чергу на відсіч відносно простих видів озброєння з боку ворога. Це зовсім не та ситуація, яка є сьогодні в Україні, коли відбуваються масовані комбіновані атаки різними видами озброєння. Тож "залізний купол" у тій формі, в якій він є в Ізраїлі, навряд чи нам би допоміг. Але нам може допомогти розуміння, що навіть такої системи на сьогодні у нас немає. Є різні типи протиповітряної оборони радянського походження чи отриманої за останні роки від західних партнерів. Завдання полягає в тому, щоб це працювало на постійній основі, були в наявності ракети, антиракети, засоби радіолокаційного ураження, РЕБи. Це величезний комплекс, що складається з багатьох компонентів. І найголовніше ― це досить дороге задоволення навіть для одного аеропорту, а ми говоримо про мережу аеропортів в Україні. І також про маршрути, які є досить протяжними, на відміну від Ізраїлю, площа якого набагато менша.
