Російський винищувач-бомбардувальник Су-34, який здатен скидати КАБи. Фото: commons.wikimedia.org
Такого сильного тиску, як в Авдіївці та Бахмуті, на інших ділянках фронту немає
— Якою є ситуація на фронті? Чи відбувається наступ росіян?
Наступом я б це не назвав. Тобто наступальні дії є, але широкомасштабного наступу немає. Росіяни користуються тим, що ми зараз відійшли від Авдіївки. А війська, які тільки-тільки відійшли і зайшли на нові позиції, перебувають у складному становищі. Тобто вони ще не знають обстановки, території, суміжників тощо. Ворог цим користується, тобто вони роблять все для того, щоб завдати ударів по наших підрозділах, які перебувають на нових позиціях. Вони використовують "м'ясні штурми", коли невеличкі групи постійно хвилями наступають, а також, "банзай-атаки", коли на два БТРи чи БМП завантажується штурмова група, вони на великій швидкості їдуть до нашої позиції в сподіванні доїхати, бо зазвичай один підривається на міні чи їх збивають ПТУРами. Тобто їх задача — якомога ближче під'їхати до позицій. Потім вони десантуються з цих БТРів і здійснюють спроби штурму. Велика кількість їх гине. Вони встигають підійти близько. Після того йде наступна йде хвиля, точна така ж — два БТРи, два БМП. Тобто вони вже зовсім не рахують втрат.
— Противник кидає людські сили саме на конкретні напрямки, чи їм не бракує цих сил, щоб розтягнути на всю лінію фронту?
Конкретно про такі атаки йде мова на напрямках Бахмута і Авдіївки. На цих напрямках вони мають якийсь успіх, бо ми відходили. Ми втрачаємо іноді десь 100 метрів, десь 200 метрів. На інших напрямках, наприклад, на Роботине, вони також наступають, але не так інтенсивно. На Куп'янсько-Лиманському напрямку вони більше акумулюють сили. У них там доволі серйозне угруповання — 90 тисяч. Такого сильного тиску, як в Авдіївці та Бахмуті, немає.
Куп'янсько-Лиманський напрямок
— А чому? Вони чекають чогось чи резерв тримають?
Мабуть, чекають. Там також атаки йдуть, просто не з такою інтенсивністю, як на інших напрямках. З великою ймовірністю саме Куп'янсько-Лиманський напрямок буде таким наступним наступом, як був під Авдіївкою. Тобто вони будуть відтискати українську армію до річки Оскіл, до водної перешкоди. Я так розумію, що їх програма максимум — це прорватися до Харкова, але пройти водну перешкоду — це дуже важко. Навіть мова зараз не йде про те, що вони можуть відтиснути до перешкоди. Втім це найбільш негативний сценарій, який я розглядаю.
.jpg)
Павло Нарожний. Фото: ФБ-сторінка "Pavlo Narozhnyy"
КАБи та збиття Су-34
Крім того, ворог доволі активно, майже на всіх ділянках фронту використовує авіацію, КАБи. Керовані авіаційні бомби — це насправді найбільший біль, який є зараз для нашої армії. Тому що росіяни переоснащують старі радянські бомби, ставлять на них спеціальну електроніку та крила, скидають на відстані приблизно 60-70 км від лінії фронту, і ця бомба з висоти 10 км падає вниз. І таким чином вона може прилетіти ці 70 км і доволі точно влучити в ціль. Вона користується GPS-навігацією. У нас про це відомо, тому працюють підрозділи РЕБ і зменшують її точність. Але все одно, коли падає бомба вагою 500 кг, вона знищує або будинок, або укріплення. Вона не дуже точна, але доволі ефективна. Саме тому зараз майже кожного дня ми бачимо повідомлення про збиття одного-двох російських літаків Су-34. Це винищувач-бомбардувальник, який скидає саме такі бомби. Але ж все одно ми бачимо, що ворог без огляду на втрати літаків та пілотів, бо в кожному літаку два пілоти, все одно кидає їх в бій та не зупиняє ці атаки. Тому що іншої такої ефективної зброї, як КАБ, у них немає.
— А коли це може вичерпатися? Є якийсь ліміт? Чи є безмежні можливості їх постійно виробляти?
У них десятки тисяч таких бомб є на складах. Сам цей електронний комплект відносно не складний. Тобто вони можуть їх самі виробляти. Головне питання — це літаки і пілоти. Навіть пілоти важливіші, ніж літаки. У них таких Су-34 за весь час було вироблено приблизно 200 штук. Я думаю, що за весь час бойових дій вони втратили десь 30-40 штук. Загалом Росія втратила 345 літаків, але більшість з цих літаків — це застарілі Су-24, Су-25, Су-30, Су-27 тощо. Тобто Су-34 вони втратили відносно мало. Але пілотів втратили вони доволі багато. І в полон такі пілоти потрапляли, і вони гинуть під час атак, коли їх збивають. А коли навіть не збивають, вони катапультуються, а катапультування — це доволі болісний процес, це удар по хребту, і після того людина в кращому випадку як мінімум три місяці відновлюється. Бо пілот втрачає приблизно два сантиметри свого росту після катапультування, тобто настільки потужний удар у хребет відбувається. Тому атаки з боку українських Повітряних сил для ворога доволі серйозні. Коли вичерпаються у росіян ці ресурси, мені сказати важко. Я думаю, що якийсь больовий поріг буде ще після 10-20 збитих літаків. Будемо сподіватися, що наші союзники нададуть цю кількість ракет для тієї невідомої системи, з якою Україна збиває ці літаки.
Збиття А-50 дало нові можливості для української авіації
Крім того, важливий момент — це те, що був збитий А-50 (23 лютого 2024 року Україні вдалося вдруге за понад місяць збити російський літак далекого радіолокаційного виявлення та керування А-50. Один такий літак коштує сотні мільйонів доларів, окупанти завдяки А-50 намагаються контролювати повітряний простір над лінією фронту та в українському тилу – ред.). Тому що ми дуже багато говоримо про російські КАБи, але у нас є абсолютно ідентична зброя, яка називається JDAM (Joint Direct Attack Munition (JDAM, буквально "Спільний боєприпас прямої атаки") – комплект обладнання, що перетворює прості вільноспадні бомби у всепогодні керовані боєприпаси. Обладнання включає комплект крил і систему наведення на базі GPS-навігації – ред.). Це нам союзники передали не самі бомби, а комплекти для оздоблення бомб. У нас так само є радянські бомби радянських часів та є комплекти компанії Boeing, ми їх встановлюємо. Але у нас є одна велика проблема — це російське ППО. Використання цих JDAM відбувається таким чином: літак йде на невеличкій висоті, коли він відходить приблизно 60-70 км від лінії фронту, злітає свічкою вгору, скидає бомбу, розвертається і відходить назад. І цей момент він дуже небезпечний для літака. Раніше, коли літав цей А-50, в нього дальність, де він бачив український літак, приблизно 600 км. Зараз у них таких очей немає. І зараз наші льотчики можуть використовувати JDAM, некеровані авіаційні ракети. Тобто удар по А-50 дав нові можливості нашій авіації.
