Ілюстративне фото: Суспільне Луцьк
Багато хто з діючих депутатів Верховної Ради будуть відстоювати ідею постатейного обговорення кожної поправки, для того щоб домогтися своєї версії мобілізаційного законопроєкту. У якій точці ми зараз перебуваємо?
Ми повинні розуміти, що наша армія воює вже 2 роки. Протягом цих років процес мобілізації не зупинявся. Статистики щодо мобілізації дуже мало, але є деякі повідомлення, приміром, від Валерія Залужного, який казав, що мобілізація була провалена, коли змінили військкомів і поставили не зовсім професійних людей. Було повідомлення, що в Сумській області план мобілізації виконаний всього на 8%. Чому так сталося? Тому що в ТЦК немає інструментів для проведення мобілізації. Яскравий приклад ― у них немає доступу до всіх державних реєстрів. Ми доволі діджиталізована держава, але саме цей напрямок роботи не був нормально опрацьований. Багато хто уникає мобілізації, є багато ухилянтів. І механізмів примусити цих людей, які отримали повістки і не з’явилися, насправді дуже мало. У нас є навіть вироки судів про ухиляння від мобілізації, але на загальному фоні їх дуже мало. Тут головне ― питання соціальної справедливості. Багато розмов іде про бронювання за деякими економічними ознаками. Наприклад, якщо людина платить певну суму податків ― йшлося про 33 тисячі гривень ― то її будуть бронювати. Це дуже нездоровий підхід. Бо виходить так, що, з одного боку, в армії непотрібні люди, які можуть заробити 33 тисячі або більше на місяць, а з другого боку, що бідні повинні воювати. Це неправильно. Воювати повинні абсолютно всі шари населення. Інше питання ― яку роль вони мають виконувати в армії, тобто працювати згідно зі своїми професійними вміннями. Усі ці проблеми має вирішити новий законопроєкт, дати всі інструменти для ТЦК ― у них має бути інформація з усіх реєстрів.
Були численні нарікання на працівників ТЦК. Люди хочуть бачити нормальний впорядкований процес. Чи нададуть ТЦК додаткові функції, адже їх уже перевели на цілодобовий режим роботи?
Звісно, були прямі порушення закону, коли зупиняли людей на вулицях, саджали в буси, везли силою у приміщення ТЦК. Усе це має припинитися. Але чому так сталося? Тому що ТЦК має план мобілізації, тобто кількість людей, але у них немає інструментів, як виконати цей план. Я їх не виправдовую за порушення закону, але їх на це штовхали. Якщо ТЦК матимуть нормальні інструменти, буде вся поточна інформація про військовозобов’язаних людей, то вони цього не робитимуть. Я переконаний, що в закон не потраплять ті норми, які порушують Конституцію. Тобто ТЦК не можуть стати правоохоронним органом, бо вони є частиною Збройних сил. Упевнений, що норми про блокування банківських рахунків також не потраплять у закон. Але потрібен нормальний інструментарій ― яким чином вручати повістки, як забезпечити відповідальність людей, котрі отримали повістку і не з’явилися. Тобто треба впорядкувати роботу ТЦК і забезпечити мобілізацію.
Президент Зеленський зазначав, що у нас сьогодні мобілізовано мільйон людей, а воює триста тисяч. То може нам мобілізація взагалі непотрібна? Просто провести перенаправлення потоків, які вже є у Збройних силах, і на цьому поставити крапку?
Щодо цифр. 450 тисяч ― це цифра, яку називав президент Зеленський, але колишній головком Залужний на той момент говорив, що вони ніяких цифр щодо потреб мобілізації не подавали. У нас найбільші втрати ― небойові та бойові ― у підрозділах, які безпосередньо воюють. В армії перебуває приблизно 1 мільйон людей, з яких 250-300 тисяч знаходяться на першій лінії оборони або поблизу. Ми не можемо говорити, що у нас всі сто відсотків були втрачені. Тобто говорити, що нам потрібно 500 тисяч, для того щоб поміняти всіх, хто є на першій лінії, це просто нелогічна цифра. Якщо 500 тисяч, то мова буде йти про заміну ста відсотків на першій лінії та про формування нових підрозділів. Тому моя оцінка ― приблизно 50-60% тих, хто перебуває на першій лінії, потрібно замінити, вони банально заморилися, бо воюють два роки. Хтось послизнувся і зламав ногу, а хтось загинув у бою. Цих людей треба замінити, потрібно поповнення. Але ж усі два роки у нас ішла мобілізація, якась кількість людей постійно надходила на фронт. На мою думку, із цих 300 тисяч на першій лінії 50% потрібно міняти, тоді ми виходимо на цифру 100-150 тисяч мобілізованих. Це максимальна теоретично можлива оцінка майбутньої мобілізації. І це негативна оцінка. Якщо говорити про оптимістичну цифру, то я б давав 50-100 тисяч, які будуть мобілізовані приблизно за пів року. Крім того, треба розуміти, що спроможність наших навчальних центрів ― це не сотні тисяч людей. Суто теоретично ми можемо навчати 30-50 тисяч людей одночасно. Де б ми їх в Україні не розмістили, це буде величезне скупчення людей в одному місці. Тому нам треба буде залучати наших партнерів. Тож моя оцінка ― десь 100 тисяч протягом пів року.
Не 36, а 18 місяців служби ― ваша думка
Цифра 36 місяців прописана у цьому законопроєкті, але виконати її буде доволі важко. Треба усвідомити, що йде війна, ворог потужний, і нам доведеться воювати ще довго. Зараз звільняти будь-кого з армії нереально, бо в більшості підрозділів є проблеми з кадрами ― і в тилових частинах, і на передній лінії фронту. З точки зору соціальної справедливості, якщо строковиків взяти і відправити додому, це буде дуже демотивуючим фактором для всього підрозділу. Ми вся громадяни України і зобов’язані її обороняти.
Щодо мобілізації ув’язнених
У мене дуже негативне ставлення до цієї ідеї. Тому що якби можна було уявити якийсь підрозділ у вакуумі, якому не дають зброю, а в нього є лише лопати і він риє окопи, це було б теоретично можливо. Але в армії так не буває. Від усіх суміжників залежить життя інших підрозділів. Уявімо, що їх відправили в інженерний підрозділ і вони якось зробили роботу з підготовки інженерних споруд. Потім туди зайшли солдати, а там тече дах і чогось бракує. Чим ми можемо покарати цих зеків? Відправити назад в тюрму, але ж вони там вже були. Друга проблема ― якщо підрозділи будуть сформовані з ув’язнених, то їм треба поставити грамотних офіцерів, і це буде певною мірою штрафбат для цих офіцерів. Хто захоче мотивувати цих людей, які не хочуть воювати? Колишні ув’язнені фактично отримають квиток на волю, а не для того, щоб захищати Батьківщину. Якийсь невеликий відсоток із них буде мотивований, звісно, колишні учасники АТО, наприклад. Але розбавляти такими людьми бойові та небойові підрозділи ― це небезпечно. До речі, Залужний також говорив, що він категорично проти цієї ідеї. Загалом у нас в армії є проблема з якістю людей, які туди потрапляють. Призов іде по всіх прошарках населення, і в армію потрапляють абсолютно випадкові, немотивовані люди, яких просто змушують щось робити. Такі люди в армії насправді не потрібні.
Павло Нарожний з коліматором для М777. Фото: "Реактивна пошта"
Що робити з ухилянтами? Їм зараз максимально обмежують можливості перебування за кордоном. У Німеччині, наприклад, перебуває 200 тисяч українських чоловіків нормального мобілізаційного віку.
Є дві сторони цієї проблеми. Перша сторона ― це ухилянти, які перебувають в Україні. Їх набагато більше, ніж за кордоном. Це люди, які не прийшли і не стали на військовий облік, не проходили ВЛК тощо. Друга частина справді перебуває за кордоном. Треба усвідомити ― дуже малоймовірно, що ми зможемо повернути людей, які зараз за кордоном. Тому їх треба долучати до оборони якимось іншим чином, наприклад, сплатою податків. Ухилянтів, які перебувають в Україні і не реєструються, тобто готові йти на кримінальний злочин, треба долучати до армії шляхом рекрутингу, наприклад. Їм потрібно дати такі позиції та можливості, щоб вони були готові прийти у військо. Більшість людей пишуть несвідомі дописи, мовляв, якщо я потраплю в армію, то це перша лінія і воювати. В усій армії десь 10% тих, хто безпосередньо воює на першій лінії зі стрілецькою зброєю. Більшість людей в армії займається забезпеченням першої лінії. В армії є військові програмісти, радіотехніки, вантажники, водії тощо. Механік-водій в армії ― це людина на вагу золота, яка може відремонтувати машину і водити вантажівку. Програмісти також на вагу золота і просто люди, які знають, що таке Excel і вміють працювати з документами. Тому людям треба донести, що вони потрібні в армії не обов’язково на першій лінії. Той самий рекрутинг ― це відповідь для роботи з ухилянтами. І звісно, має з’явитися відповідальність. Зараз, щоб справа дійшла до суду, ТЦК треба зробити щось неймовірне, бо дуже складно довести, що людина справді ухилянт. Сподіваюся, що в новому законі це буде прописано. Щоб люди розуміли відповідальність за своє ухилянство.
Багато пенсіонерів із силових органів вміють поводитися зі зброєю і мають спортивну виправку. Їх називають мобілізаційним резервом. Що скажете на таку думку?
Абсолютно погоджуюсь. Звісно, не всіх треба призивати, але вони всі повинні стати цим резервом. Людина у віці 50 років може мати якісь хронічні захворювання, але є дуже багато тилових підрозділів і навчальних центрів, тому можна знайти, де ці люди себе покажуть. Це дуже гарний резерв для мобілізації.
Четвертий місяць ми в полоні чуток і домислів, кого і яким чином будуть мобілізовувати. Чи не запізнимося ми з мобілізацією, враховуючи брак людей і боєприпасів на фронті?
Звісно, цей процес затягнули дуже сильно. Я впевнений, що військове керівництво доповідало Верховному Головнокомандувачу про ситуацію з кадрами, але дуже затягували із цим. Якщо Рада проголосує закон у березні, у квітні його підпише президент і почнеться мобілізація. Нехай у квітні мобілізують 50 тисяч, але безпосередньо у військо вони потраплять десь у серпні. Тому що стандартний навчальний термін ― 80-90 днів. Увесь цей час наше військо має перебувати в активній обороні. Щодо боєкомплекту та артилерійських снарядів, я більш ніж впевнений, що наші союзники вирішать цю проблему. Німеччина будує завод Rheinmetall, США дасть боєприпаси, бо вони вже йдуть під списання. Так, процес затягнули, але я впевнений, що ми втримаємося нашою поточною армією і дочекаємося мобілізації.
